84.Установчі договори єс.

Паризький договір про заснування ЄСВС було підписано 18 квітня 1951 р., вступив в силу 1 січня 1957 р. До нього приєдналися 6 країн:Франція, Італія, ФРГ та країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди та Люксембург). Основною метою договору було створення спільного ринку вугільнодобувної та сталеволиварної промисловості. Інститути ЄСВС повинні були забезпечити рівний доступ до джерел виробництва для всіх користувачів, встановити максимально низькі ціни, підтримувати умови, які б забезпечували розвиток виробництва та поліпшення якості продукції. Договором була визначена структура органів: вищий керівний орган - Вище правління, Асамблея. Рада міністрів та Суд. Договір визначив порядок функціонування цих органів, характер взаємовідносин. Вище правління наділялося правом законодавчої ініціативи, одночасно він і приймав рішення, обов'язкові до виконання.

Два договори, що були підписані в Римі 25 березня 1957 р. та вступили в силу з ї січня 1958 р. оформили створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євроатому. Саме договір про ЄЕС визначає сутність та напрямки інтеграції, в ньому викладені загальні цілі та принципи, що характеризують діяльність всіх трьох європейських співтовариств. Договір про ЄЕС спрямовано на забезпечення гармонічного економічного розвитку, стабільного економічного росту. Інструментом досягнення цілей повинно слугувати створення спільного ринку та реалізація 4 свобод: свобода пересування товарів, робочої сили, капіталів та послуг. В 1965 р. було підписано Договір про злиття, який вступив в силу 1967 р. (який створив спільну Комісію та Раду міністрів).

В лютому 1986 р. підписано Єдиний Європейський Акт, вступив в силу з 1 липня 1987 р. Актом передбачалося створення єдиного внутрішнього ринку, сфера компетенції співтовариств поширювалася на сферу соціальної політики, у зв'язку із посиленням навантаження на Суд передбачалося створення Суду першої інстанції, компетенція співтовариств починала поширюватися також на сферу зовнішньої політики.

Маастрихтський договір було підписано 7 лютого 1992 р., вступив в силу 1 листопада І 993 р. Цим договором було створено Європейський Союз, визначено його склад та структуру. Договором передбачалося побудувати єдиний економічний та валютний союз, ввести єдину валюту.

Амстердамський договір було підписано 2 жовтня 1997 р., весною 1999 р. процедуру ратифікації було завершено і с 1 травня 1999 р. договір вступив в силу, цей договір дає достатньо ясне уявлення про те, в якому напрямку йде еволюція ЄС. В Амстердамський договір були включені положення відносно реформування інститутів Союзу, деталізувалися умови та порядок прийому до складу Союзу нових членів. На цей період вже була згода на прийом до складу Союзу Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Естонії. У зв'язку з цим інститути Союзу ставали недостатньо оперативними і виникала загроза зменшення ефективності діяльності Союзу

Ніцька угода 2001 р. була присвячена питанням інституційної реформи. В результаті досягнутих компромісів було визначено нову систему розподілу голосів при голосуванні кваліфікованою більшістю в Раді міністрів, погоджено формування Комісії у форматі до 27 членів, окремо була ухвалена Хартія основних прав ЄС.