41. Поняття, підстави виникнення, види та

значення представництва

ПРЕДСТАВНИЦТВО

поняття

правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє

Договір

Інші підстави, передбачені законом

Акт органу юридичної особи

Підстави

Виникнення

ЗАКОН

На підставі закону. Визначення в законі можливості виникнення в окремих осіб повноважень представника. Так, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей

Комерційне, що є різновидом добровільного представництва. Тут представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності

У порядку передоручення.Незважаючи на те, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто, він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено законом або договором між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє

види

На підставі адміністративного акту. Тут представник зобов'язаний діяти від імені особи, яку він представляє, незалежно від своєї волі через адміністративний акт (напр., наказ про призначення керівника)

За довіреністю.Представництво, яке ґрунтується на договорі або на акті органу юридичної особи, може здійснюватися за довіреністю

ВАЖЛИВО! Представництво дозволяє суб'єктам найбільш повно та ефективно здійснювати надану їм цивільну дієздатність, брати участь у цивільних правовідносинах

© Є.О.Мічурін, 2006-2010.

Суб’єкти представництва

Суб’єкти

Представник – особа, яка зобов'язана чи має право вчиняти правочини від імені особи, яку представляють

Особа, яку представляють – особа від імені та в інтересах якої представником вчиняється правочин через надання представникові відповідних повноважень

Замісник (представника) – особа, якій представником передані відповідні повноваження (ч.2 ст. 240 ЦК України)

Фізич­на особа, яка є представником, повинна мати повну дієздатність. Як виняток, представ­никами можуть бути частково дієздатні громадяни (при досягненні 16-тирічного віку) в силу трудового договору (ст. 188 КЗпП Украї­ни) чи в силу відносин членства у кооперативі.

Не може бути представником чи замісником фізична особа, яка ви­знана судом недієздатною (ст. 39 ЦК). Обмежені в дієздатності фізичні особи мають право бути представниками лише за згодою опікуна (ч. 3 ст. 37 ЦК). Окрім того, спеціальним законодавством можуть вводитися обмеження у виконання представницьких функ­цій для окремих категорій громадян. Так, відповідно до ЦПК не можуть бути представниками в суді осо­би, що виключені із колегії адвокатів, судді, слідчі та прокурори, окрім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або представники відповідного суду чи органу прокуратури, що є стороною в справі.

Особою, яку представляють, може виступати будь-яка правоздатна особа, тобто фізична особа з моменту народження чи юридична особа – з моменту утворення у встановленому законом порядку. Можливим є представництво держави в цілому як суб'єкта цивільного права чи її територіальних утворень (наприклад, АРК).

Третя особа у відносинах представництва – особа, що вчиняє правочин особою, від імені якої діє представник

Третьою особою може бути будь-яка особа, яка має цивільну право- та дієздатність. Це мо­жуть бути особи приватного чи публічного права.

© Є.О.Мічурін, О.Р.Шишка, 2008-2010.