26.Аналіз основних систем фінансування охорони здоров’я.

Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в країнах із ринковою економікою існує два основних типи систем фінансування охорони здоров'я:

1)         Американська, що грунтується переважно на самозабезпе-ченні населення у випадку хвороби;

2)         Західноєвропейська, що грунтується здебільшого на суспі-льних фондах страхування.

Зупинимося детальніше на особливостях західноєвропейської системи.

У Західній Європі обсяг медичних послуг, що надаються тій чи іншій особі, яка є учасником систем страхування, не залежить від розмірів її внеску до страхових фондів. У формуванні фондів охорони здоров'я беруть участь наймані працівники, підприємці та держава. Однак ступінь їх участі різний. Тут можна виділити дві групи країн.:

•          перша група - Англія, Ірландія, Данія та ін. Основна час-тина фондів формується державою, частка якої становить 50-90 %;

•          друга група - Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія та ін Суспільні фонди охорони здоров'я формуються переважно за рахунок внесків найманих працівників та підприємців за мінімальної фінансової участі держави.

Але в усіх країнах ці фонди знаходяться під контролем дер-жави.

3) бюджетне фінансування(Україна).

27.Форми медичного страхування.

Медичне страхування за формами поділяється на обов'язкове та добровільне. Метоюобов'язкового медичного страхування є забезпечення рівних можливостей усіх громадян щодо реалізації їх конституційних прав на ефективну та доступну медичну допомогу за рахунок коштів загальнообов'язкового соціального медичного страхування в обсягах до відповідних програм.

Джерела фінансування:

внески з державного бюджету;

внески роботодавців;

внески працюючого населення.

Програми обов'язкового медичного страхування здійснюються державними страховими організаціями або організаціями, які контролюються державою. Тарифи на страхування встановлюються за єдиною методикою, затвердженою державою. Система контролю за якістю та обсягом надання медичних послуг визначається державними органами.

Добровільне медичне страхування. (на добровільній основі).Джерела фінансування:

o особисті доходи громадян;

o прибуток працедавців (юридичних осіб).

Правила добровільного страхування визначаються страховими організаціями. Програма добровільного страхування визначається договором страховика та страхувальника, в якому встановлюються:

o тарифи на страхування;

o системи контролю за якістю надання медичних послуг.

На відміну від обов'язкового страхування, прибутки від добровільного медичного страхування страхова компанія може використовувати для будь-якої комерційної та некомерційної діяльності.

Таким чином, медичне страхування є самостійною системою товарно-ринкових відносин в системі охорони здоров'я, що впроваджується з метою поліпшення медичного обслуговування населення.

28.Програми добровільного медичного страхування.