План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
1. Теорії кредиту.
2. Необхідність та сутність кредиту
3. Функції кредиту
4. Форми та види кредиту
5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види
6. Роль кредиту в умовах ринкової економіки
1. Теорії кредиту
У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту - натуралістична і капіталоутворююча.
Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).
Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту:
об'єкт кредиту - натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;
кредит - спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;
банки - це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;
відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістичного відтворення;
відсутнє з'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відображення нагромадження реального капіталу.
Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:
кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;
кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу.
Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були англійські економісти Дж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).
Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:
кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші; > банки - не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;
кредит і банки - вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.
Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції. Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж.Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.
2. Необхідність та сутність кредиту
Наявність товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обо в’язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквівалента відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності в часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту.
Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їхньої оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення (виробництва, бізнесу тощо). Якщо рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення.
Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість позичальникам отримувати грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх із розстроченням платежу.
Отже, кредит (лат. «creditium» — позичка, борг; «credo» — вірити) — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.Ннеобхідність кредиту зумовлена існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.
Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб у коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб. Узагальнені основні причини, джерела, необхідність і сутність кредиту зображено на рис. 3.1.
Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:
1) наявність об'єктів кредиту - грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;
2) наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди – кредитора і позичальника;
Кредитор (лат. кreditor -позикодавець) -один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин.
Позичальник - одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин.
3) наявність збігу інтересів кредитора і позичальника.
Рис. 3.1. Необхідність і сутність кредиту