2.2. Принципи і цілі діяльності підприємства

За умов ринкової економіки підприємство діє не як мікрочастка єдиного народногосподарського комплексу країни, а як первинна ланка економіки країни. Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об’єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення [15, с.387].

Підприємство діє раціонально, тобто кожна фірма приймає всі рішення задля єдиної мети — максимізації прибутку. Важливими параметрами підприємства як мікроекономічної моделі є витрати. Але перш за все, підприємство має забезпечити собі «нормальний» прибуток, щоб мати змогу хоч якось функціонувати в майбутньому. «Нормальний» прибуток необхідний для того, щоб утримати інтерес підприємця в даному напрямі своєї діяльності. Цей різновид прибутку як і внутрішню зарплату можна віднести до внутрішніх витрат підприємства. Якщо ця мінімальна винагорода не досягається, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший напрямок діяльності, більш продуктивний [16, с. 87].

Налагодити ефективне функціонування підприємства у ринковій економіці, уникнути кризи та банкрутства можна лише при наявності чіткої, досконалої форми організації господарювання, яка передбачає: всебічне знання свого конкретного ринку, споживача, конкретних цін на свою продукцію чи послуги, чітку взаємодію з постачальниками, ринками усіх факторів виробництва, внутрішньофірмової організації виробничого процесу тощо; постійну увагу та контроль за бюджетом підприємства, який за умов ринкової економіки відокремлений від державного бюджету, повсякчасне забезпечення діяльності підприємства оптимальною кількістю найманих робітників, що

мають відповідні якості та професійну підготовку, поточний і періодичний контроль за станом ліквідності підприємства [16, с.180].

Хоча усі вищесказані пункти і не можна віднести до мети підприємства, але необхідно визнати, що вони є досить важливими, адже без їх виконання неможливо досягнути поставленої мети. Звідси можна стверджувати, що головною метою діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є отримання прибутку, адже прибуток є основним захисним механізмом, який захищає підприємство від загрози банкрутства. Хоча загроза банкрутства існує і в умовах прибуткової діяльності підприємства, але підприємство набагато швидше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку.

За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; збільшена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу залучених засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні резервні фінансові фонди [16, с. 93].

Не слід забувати і про основне завдання діяльності підприємства, що полягає у виробництві необхідних споживачам товарів і послуг. Будь-яка виробнича діяльність у ринкових умовах ефективна лише в тому випадку, коли вартість виробленого кінцевого продукту буде більше вартості вихідних ресурсів або факторів, витрачених на виробництво і збут. І основна мета підприємства полягає в максимізації цієї різниці. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов збільшення прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його діяльності.

Різні підприємства можуть ставити перед собою різні цілі залежно від інтересів економічних агентів: власників підприємства, менеджерів, власників акцій тощо.

Так, для індивідуального власника невеликого підприємства за вибору між доходом і часом дозвілля метою може виступати максимізація корисності. Менеджери великих підприємств, що піклуються, насамперед, про зміцнення власного становища, можуть мати інші цілі, зокрема максимізацію продажу або максимізацію зростання підприємства, оскільки саме за цими показниками власники підприємства судять про ефективність діяльності менеджерів [17, с.135].

Широко відома японська модель, за якої головною метою фірми є максимізація доданої вартості. Додана вартість обчислюється як різниця між виторгом за визначений період і витратами на ресурси, придбані у зовнішніх постачальників. Вихідна філософія цієї моделі полягає у тому, що основна мета компанії — належна винагорода управлінців і рядових працівників. При цьому винагорода містить у собі не тільки збільшену заробітну плату, премії, привілеї, а й моральне задоволення від виготовлення високоякісної продукції. Тим самим управлінці та робітники стають партнерами, які розуміють, що їхні особисті інтереси нерозривно пов’язані з конкурентоспроможністю фірми на внутрішньому і світових ринках. Вони разом вишукують шляхи підвищення продуктивності праці та якості продукції, скорочення витрат і збільшення обсягів продажу, підвищення ефективності інвестицій [19].

Також кожне підприємство для досягнення певних поставлених завдань у своїй діяльності керується низкою принципів, які заведено поділяти на системонезалежні та системозалежні (залежно від суспільно-економічної системи, у якій функціонує підприємство).

До системонезалежних принципів належать такі [20, c.6]:

- комбінування виробничих факторів. Кожне підприємство має купувати і певним чином комбінувати фактори виробництва;

- економічність або економічна раціональність — спосіб вибору рішень, заснований на прагненні одержати найкращі економічні результати, використовуючи обмежені ресурси. Відповідно до цього принципу підприємство у своїй діяльності керується одним із двох екстремумів: за обмежених ресурсів одержати максимум випуску або ж заданий обсяг продукції виготовити з мінімальними витратами факторів виробництва. Якщо підприємство дотримується принципу економічності за комбінування виробничих факторів, то виробництво називають ефективним;

- фінансова рівновага. Підприємство створюється, як правило, із сподіванням на довгострокове функціонування. Для забезпечення довгострокової ефективності воно має бути спроможним вчасно розраховуватися за зобов’язаннями і фінансувати свої програми, тобто фінансові засоби і витрати підприємства мають бути збалансовані в часі.

Комбінування виробничих факторів, економічність і дотримання фінансової рівноваги — принципи, якими керується кожне підприємство за будь-якого суспільно-економічного ладу держави [17, с.209].

Системозалежні принципи тісно пов’язані з державою і тією концепцією, яку вона обирає як оптимальний спосіб організації загальноекономічного процесу забезпечення населення благами. До системозалежних належать принципи дохідності та плановості роботи підприємства [18, с.129].

Принцип дохідності означає, що підприємство у своїй діяльності керується вимогою отримання максимального прибутку від вироблення і продажу продукції. Цей принцип є базовим для діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

Принцип плановості є визначальним у виробничій діяльності централізовано керованих економічних систем. У державах з такими системами виходять з того, що завдання визначення обсягів виробництва і видів продукції є настільки відповідальним, що передання його вирішення безпосереднім виконавцям (підприємствам) неприпустиме.

За умов ринкової економіки отримання прибутку є визначальною умовою та основною метою діяльності підприємства. Досягнення цієї мети неможливо без забезпечення потреб споживачів та скорочення існуючих витрат. Отже, кожне підприємство має дотримуватись у своїй діяльності відповідних принципів для успішної реалізації своєї головної мети.

РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Варіант №75

Задача 1.

Споживач має деякий бюджет (І), який збирається витратити на придбання двох товарів X та Y. Кожна гривня цього бюджету, з точки зору споживача, має корис­ність λ ютил (тобто λ – гранична корисність грошей). Функція граничної корисності для двох товарів – відповідно MU_x та MU_У, ціни товарів – Р_x та Р_y. Завдання:

1. Визначити, скільки одиниць кожного з товарів X та У придбає споживач, ви­ходячи з його оцінки граничної корисності грошей.

2. Розрахувати, скільки грошей витратив споживач. Чи повністю він використав свій бюджет?

3. Розрахувати загальну корисність, яку отримає споживач від використання товарів. Порівняти її із загальною корисністю використання грошей.

Вихідні дані наведені в таблиці:

Бюджет (І), грн.	Гранична корис­ність грошей (λ), ютил	Ціна то­вару У (РУ), грн.	Ціна то­вару X (Ру) грн.	Функція граничної корисності
				товару X, (MUx)	товару Y, (MUУ)
160	5	8	16	240/х	320/у

Розв’язок:

1. 240/х=16*5 320/у=8*5

х=240/80=3 у=320/40=8

Споживач придбає 3 одиниці товару Х та 8 одиниць товару У при λ=5.

2. Споживач витратить таку суму:

3*16+8*8=48+64=112 грн.

При І=160 грн. У споживача ще залишиться 48 грн.

3. Споживач отримає загальну корисність

240+320=560

Загальна корисність грошей:

3*16+8*8=112

112 λ=112*5=560 грн.

Отже, корисність від використання товарів Х та У дорівнює корисності використаних грошей.