2.1. Підприємство як виробничо-ринкова система
Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.
Підприємство (фірма) – це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринку [11, c. 69]. Господарський кодекс України дає таке визначення підприємства: «Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного доходу (прибутку)».
Головна мета підприємства – задовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг. Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі. Для досягнення головної мети і прибутковості своєї діяльності підприємство повинне забезпечувати [11, c.75]:
- конкурентоспроможність продукції, що випускається, та послуг, що надаються;
- високий рівень організації, розвиток та підвищення ефективності виробничої системи;
- прискорення оновлення номенклатури та асортименту продукції (послуг), що випускається;
- упровадження прогресивних технологій та устаткування;
- створення сприятливих умов для високопродуктивної праці персоналу.
З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює виробничу діяльність. Виробництво – це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних товарів та надання послуг [12, c.156]. Тобто виробництво можна розглядати як продуктивну систему. Разом з тим виробництво можна охарактеризувати і як систему відносин між людьми. Виробництво можна уявити як систему, що споживає на вході певні ресурси, а на виході видає готові продукти: товари або послуги в натуральному чи грошовому вимірі.
У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва [13, c.54]:
1. Земля – включає не лише земельні угіддя, а й природні ресурси.
2. Капітал – все те, що створюється людиною і служить основою створення нового продукту.
3. Праця.
4. Підприємницькі здібності.
Серед основних принципів раціоналізації виробництва виділяють наступні [13, c.76]:
- відповідальність факторів виробництва – якісні характеристики працівників (класифікація) повинні відповідати рівню засобів виробництва;
- співвідношення факторів виробництва – крім якісного співвідношення має бути і кількісне співвідношення;
- взаємозамінність факторів виробництва – один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні факторів виробництва;
В мікроекономіці вивчається виробництво як продуктивна система, здатна постачати на ринок певну кількість товарів, витративши при цьому деякі кошти і ресурси. Тобто в мікроекономіці вивчаються організаційно-економічні відносини і в першу чергу вони визначаються технологією, що застосовується в даному виробництві.
Підприємство є складною, динамічною, відкритою системою, функціонування якої носить імовірний характер (рис. 2.1.). Здійснювані ним процеси виробництва можуть бути описані різними моделями. До числа базових звичайно відносять канонічні, кібернетичні, ієрархічні, сітьову моделі, при цьому вони можуть бути подані як у статиці, так і в динаміці. В основу мікроекономічної моделі підприємства покладено канонічну статичну модель виробництва [14, c.140].
Рис. 2.1. Найпростіша схема
підприємства як
ринково-виробничої системи [13,
с.145]
Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.
Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підприємства – так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо. Процесор – це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме – виробничий процес. Вихід – кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів [14, c.168].
З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу [15, c. 127]: миттєвого – період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінений (наприклад, праця), інші – як постійні; довгострокового – період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.
Отже, підприємство одночасно виступає в ролі покупця, товаровиробника і продавця; в його функціонуванні чітко виявляється циклічність: виторг від реалізації продукції (дохід підприємства) спрямовується на відшкодування витрат на виробництво (купуються ресурси на здійснення наступного трансформаційного циклу), виплату дивідендів, розширене відтворення і т. д. Розрив у будь-якій ланці ланцюжка «ресурси — процес трансформування —результати» призводить до збоїв у роботі підприємства, а іноді й до припинення його діяльності.