4.Історія виникнення та етапи розвитку між нар права

У «Енциклопедії міжнародного публічного права» дається така періодизація історії міжнародного права: 1) до першої світової війни; 2) між двома світовими війнами; 3) після другої світової війни.Мережко А.С. подає дуже своєрідну цікаву періодизацію: 1) право війни; 2) право миру; 3) право співробітництва.

Л.Д. Тимченко запропонував наступну періодизацію досліджуваного предмету: 1) античне міжнародне право (стародавні століття — V в.); 2) феодальне (середньовічне) міжнародне право (V—XVII вв.); 3) буржуазне (класичне) міжнародне право (XVII—XX вв.); 4) сучасне міжнародне право.

В стародавні часи і в середньовіччі не існували держави у сучасному розумінні. Народи жили в значній мірі ізольовано.. Але з часом економічні потреби взяли верх над насиллям і змусили імперії (Єгипет, Вавилон, Іудейське царство іт.д.) налагоджувати мирні відносини із зовнішнім світом. Свідченням того є великі торгові шляхи. Наприкінці IV – початку III тисячоліття до н.е. з'явилися міжнародні договори у формі письмового закріплення угод держав. Найдавніші договори рабовласницьких держав присвячувалися в основному питанням миру і перемир'я, союзів, військової допомоги. В основному це були двосторонні угоди, які часто гарантувалися релігійними клятвами сторін.Це означає, що появляються дипломатичні відносини і навіть дипломатична мова (один із вавилонських діалектів).

В епоху середньовіччя міжнародне право розвивалося під впливом ставлення католицької церкви до світської влади і до війни.Відбувається поділ МП на право війни і право миру, розвиваються дипломатичні відносини, торгові зв’язки, що регулюються відповідними угодами. В кінці середніх віків створюються міністерства закордонних справ і постійні посольства, створюються для всієї Європи спільні дипломатичні привілеї та імунітети, інститут консульства. Зароджується морське право (захист морської торгівлі, про морську контрабанду, блокаду і т.п.)

Із юридичної точки зору відправною точкою всього розвитку сучасного МП можна розглядати Вестфальський мир 1648р.(Оснабрюцький і мюнстерський договори) Цей мир завершив Тридцятилітню війну в яку окрім Франції та Німеччини були втягнуті Данія, Швеція, Іспанія, Голандія, Польща та ін. За Вестфальським миром:

• змінилась карта Європи

• Для врегулювання проблем передбачена процедура договору, на основі згоди держав.

• визнане Конгресом право всіх держав-учасників на територію та верховенство в її межах і на рівноправність європейських держав, і не тільки в політичному і міжнародно-правовому відношенні, але й у релігійному.

• мали місце положення (норми), що передбачають мирне вирішення спорів, колективні заходи проти агресора, міжнародні гарантії дотримання положень самого трактату. Це в сукупності можна охарактеризувати як початок створення міжнародно-правової і політичної системи безпеки і правопорядку в Європі

“Батьком МП” вважається Гуго Гроцій (1583-1645рр.). Основною працею Гроція є De jure belli ac pacis “Про право війни і миру”, опублікована в 1625р., де він викладає загальну концепцію МП.

Фундамент сучасного міжнародного права був закладений Статутом ООН. У соціальному плані Статут ООН втілив загальнолюдські інтереси і надії на те, що спільними зусиллями держави забезпечать мир і процвітання. У політичному плані положення Статуту ООН відображали нове мислення. В основу міжнародного права був покладений принцип співробітництва. Характерні риси сучасного міжнародного права:

1. заборона застосування сили і загрози силою;

2. мирне вирішення міжнародних конфліктів;

3. відмова від концепції "міжнародне право - право цивілізованих народів";

4. гнучке поєднання універсального, загального, регіонального, локального і партикулярного регулювання міжнародних відносин;

5. наявність ефективних механізмів створення, забезпечення і застосування міжнародного права;

6. зростання питомої ваги норм, що стосуються прав і свобод людини;

7. гуманізація міжнародного права;

8. зростання ролі процесуальних, процедурних компонентів МП;;