Кодифікатор особового складу підприємства

Назва структурного підрозділу	П.І.П. працівника	Посада	Табельний номер
АУП	Юрко Р. Г.	економіст	1001
АУП	Зікрач Н. В.	аналітик	1002
АУП	Іванова Г. В.	менеджер	1003
АУП	Качур В. Ю.	адміністратор	1003
Кондитерський цех:	Гук А.Д.	технолог	2001
Кондитерський цех:	Деркач В. С.	Кондитер	2002
Кондитерський цех:	Грець І. А	Кондитер	2003

Табельний облік ведеться на бланках "Табеля обліку використання робочого часу". Табель відкривають на початку кожного місяця (або двічі на місяць при виплатах авансу за першу половину місяця). На невеликих підприємствах табельний облік ведеться централізовано в одному табелі. На підприємствах зі складною структурою та наявності декількох відокремлених структурних підрозділів (цехів, дільниць) табель ведеться у кожній структурній одиниці.

Табель оформлює працівник відділу кадрів на основі відомості обліку особового складу підрозділу. Табельний облік веде табельник, бригадир чи інша особа, призначена наказом керівника підприємства. У виробничих цехах за ведення табелю відповідає табельник, в адміністрації – працівник відділу кадрів, а у структурних підрозділах – їх співробітник.

По закінчення місяця (або платіжного періоду, якщо заробітна плата виплачується окремо за першу і другу половину місяця) табель закривають, підраховують загальну кількість відпрацьованих днів, годин, днів неявок по кожному працівнику. Після підписання табелю відповідальними посадовими особами (керівником підрозділу), він за графіком передається до бухгалтерії для нарахування заробітної плати.

3. Організація обліку виробітку

Організація обліку виробіткувключає:

1. вибір операції, за якою найбільш доцільно обліковувати виробіток;

2. вибір системи обліку виробітку на виробничих дільницях та робочих місцях;

3. вибір форм документів з обліку виробітку та заробітної плати;

4. розробку вказівок про порядок складання, обробки та використання первинних документів про виробіток;

5. встановлення термінів подання документів до бухгалтерії;

6. вибір методів обліку виконання норм виробітку;

7. розробку вказівок зі складання звітності щодо виконання норм виробітку.

У масово-поточному виробництві виробіток обліковують за кількістю переданих в обробку виробів (деталей), на інших виробництвах підраховують кожну виробничу операцію.

В індивідуальних виробництвах найбільш розповсюдженою є системапопереднього встановлення обсягів виробітку у нарядах на основі технологічних карт, технічних регламентів, шаблонів. У них фіксують завдання та фактичний виробіток. У масовому виробництві нескладної продукції використовується система рапортів про виробіток. У серійних виробництвах застосовується маршрутна система обліку виробітку. При роботі на поточних лініях з індивідуальною формою оплати праці застосовують інвентарну систему обліку виробітку, що характеризується позмінною інвентаризацією залишків незавершеного виробництва. На поточних лініях при бригадній формі оплати праці застосовують систему обліку виробітку за останньою операцією або за готовими виробами, що передані з виробництва на склад.

Для обліку виробітку і нарахування заробітної плати робітників-відрядників використовують документи: наряди, відомості, маршрутні листи, рапорти про виробіток тощо. Їх, а також документи для обліку доплат, пов'язані з відхиленням від нормальних умов праці, простоїв не з вини робітників, за понаднормові роботи тощо, виписує нормувальник на підставі змінно-добових завдань і вказівок майстра (виконавця робіт). У документах він вказує професійні назви і розряди робіт, проставляє норми часу і розцінки відповідно до чинних нормативних матеріалів з організації, нормування праці і заробітної плати, поопераційних технологічних карт.Після закінчення роботи наряд підписують бригадир, майстер цеху, начальник зміни, цеху і передають до відділу праці і заробітної плати або нормувальнику для перевірки застосовуваних розцінок і обчисленню заробітної плати по кожному наряду.

4. Організація обліку заробітної плати та розрахунків з працівниками

Облік заробітної плати та її узагальнення необхідно організувати у двох напрямках: 1) у розрізі кожного працівника, що дозволить розрахуватись з ним по заробітній платі; 2) по підприємству у цілому, що забезпечить зведення заробітної плати за її видами і формами та категоріями працюючих та формування витрат з оплати праці у розрізі рахунків обліку витрат.

Організація обліку заробітної плати у розрізі працівниківвключає: встановлення порядку підрахунку й узагальнення суми заробітної плати, яка належить працівникові за платіжний період; вибір форм накопичувальних та зведених розрахунково-платіжних регістрів; відображення сум нарахованої заробітної плати на рахунках обліку, розробку методики та техніки визначення сум доплат, премій, заохочень; методики та техніки визначення утримань із заробітної плати.

Документи у бухгалтерії детально перевіряються за усіма ознаками: правильністю заповнення, у тому числі встановлюється наявність підписів осіб, відповідальних за їх складання та оформлення; законність операції; наявністю усіх необхідних показників для одержання підсумків у людино-годинах, людино-днях і у загальній сумі заробітної плати у розрізі категорій працюючих, видах робіт, видах продукції, місцях та центрах виникнення витрат. У нарядах крім інших показників перевіряється правильність застосування відрядних розцінок для виконання тих чи інших робіт та їх відповідність розряду робітника, що виконував роботу.

Після обробки документи групуються за табельними номерами працівників і згідно форми обліку бухгалтерія проводять розрахунок заробітної плати. Для розрахунку заробітної плати працівнику за звітний період, підприємство може використовувати "Розрахунково-платіжну відомість працівника" (форма № П-6), спеціальні картки, з яких суми переносять у розрахунково-платіжну відомість.

Організація обліку розрахунків з працівниками по заробітній платі включає: розробку методики та техніки узагальнення заробітної плати; вибір регістрів аналітичного і синтетичного обліку; розподіл робіт між бухгалтерами та проведення оперативного контролю за правильністю розрахунків. Для узагальнення заробітної плати у розрізі працівників використовують "Розрахунково-платіжна відомість працівника", для накопичення заробітної плати кожного працівника за рік використовують особовий рахунок, який щомісячно складають за показниками розрахунково-платіжної відомості працівника. Особові рахунки зберігають протягом 75 років. Кожному працівникові для контролю розрахунків із заробітної плати та правильності її нарахування видають розрахунковий листок.

Організація узагальнення заробітної плати - це вибір напрямків групування, встановлення послідовності узагальнення заробітної плати та пов’язаних з нею розрахунків (єдиного соціальні внеску, резерву відпустки, тощо).

Фонд заробітної плати групують за її видами та формами у "Розрахунково-платіжній відомості (зведеній)" (ф. № П-7). Її складають за показниками “Розрахунково-платіжної відомості працівника”. Ця відомість також дозволяє узагальнити за місяць суми утримань із заробітної плати працівників за їх видами, визначити суму єдиного соціального внеску та суму, яка належить до виплати працівникам за звітний місяць у цілому по підприємству. Для накопичення заробітної плати за видами діяльності підприємства, структурними підрозділами та об’єктами калькулювання розрахунково-платіжні відомості (зведені) складаються окремо для кожного структурного підрозділу та кожної категорії персоналу. Синтетичний облік витрат з оплати праці ведуть у журналі 5 або 5 А “Облік витрат діяльності”. У ньому накопичуються витрати з оплати праці за дебетом рахунку 23 “Виробництво”, а витрати господарської діяльності – на рахунках 9 класу “Витрати діяльності” у кореспонденції з субрахунком 661 “Розрахунки за заробітною платою”.