Вступ

Поняття «костюм» та «мода» бере свої початки з глибин віків. Костюм еволюціонував і видозмінювався тисячі років, диктуючи в моді стиль епохи, соціальні і політичні настрої в суспільстві. Існує багато різних думок і поглядів стосовно моди: одні її ігнорують, інші — сліпо її наслідують, але не можна її лише цілком заперечувати як соціальне явище, що проникло у всі сфери культури і творчості. Кожна людина сприймає моду по-своєму; це залежить від його віку, виховання, переконань, культури, характеру, одним словом - від особистості. Мода для кожного з нас є частина внутрішнього світу, явище психологічне; а ставлення до неї - явище моральне.

Мода  (від французького mode, від латинського modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури. Мода характеризує короткочасні й поверхневі зміни зовнішніх форм побутових предметів та мистецьких творів. У вужчому сенсі модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу.

До функцій моди можна віднести можливість конструювати, прогнозувати, поширювати й впроваджувати певні цінності й зразки поведінки, формувати смаки суб'єкта й управляти ними. Мода доповнює традиційні форми культури через їхнє переломлення сучасністю й конструює на цій основі нове оточення людини і його самого.

Мода виступає засобом соціального маркування, ідентифікації, дистанціювання а також як один із засобів соціалізації: наслідування даному зразку, задовольняє потреби в соціальній опорі.

Мода і розвиток костюма в цілому підпорядковуються не чиїмось побажанням і смакам, а своїми внутрішніми законами. У "золотий фонд" класичних форм одягу потрапляє те, що відповідає вимогам зручності, універсальності, є найбільш функціональним, тобто відповідним своєму призначенню.

Культура  (лат. Culture — «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Поняття культура об'єднує в собі науку, освіту, мистецтво, літературу, мораль, уклад життя та світогляд. Розвиток культури у суспільстві залежить як від значних груп людей, так і від кожного індивіду окремо тому не можна сказати, що зараз розвиток культури, особливо серед молоді, знаходиться на досить високому рівні.

На даному етапі розвитку культури у соціумі не можна констатувати однаковий рівень відношення окремих груп людей до поняття «мода» і взагалі до самої культури в цілому. Інакше кажучи, у кожна людина в силу тих чи інших обставин має різний рівень культури. Зараз досить сміливо можна виділити деякі течії серед молоді, у колі яких вважається модним відвідувати музеї, виставки, театри і навпаки — течії, прибічники яких вважають це невартим уваги заняттям. Інший випадок — коли дитині прищеплюють поняття культури з дитинства.

Дуже часто по зовнішньому вигляду людини можна зробити припущення щодо рівня її культурного розвитку. Саме тому мода і культура одягу має пряме відношення до того, наскільки в людині розвинені естетичні смаки і навіть до рівня розумового розвитку. Люди, знайомі з поняттям естетики, культури і моди, як правило, мають сформовані смаки і одягаються більш гармонійно та стильно.

Стиль у загальному розумінні — це стала єдність ознак, «мова» епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому.

Структура — це послідовність чергування елементів у певному порядку відповідно осі. Це не тільки «стійкий елемент» а й загальна початкова схема, на базі якої можна отримати другу, третю і так далі. Це постійний зв`язок частин цілого, відбиття через характерний ритм геометричних елементів. Вона буває замкненою і незамкненою.

Поняття «культура», «мода» та «стиль» тісно пов`язані між собою так як стиль є невід`ємною складовою моди, структура визначає силует і характер костюму. Культура, в свою чергу, впливає на рівень сприйняття моди у суспільстві, ставлення до неї. Якщо культура є виразом духовності і свободи людини, тоді однією з ознак її розвитку та зміни є мода.

Одяг безперечно має велике значення у житті кожної людини. Важко навіть уявити, яким би могло бути наше життя без одягу, але він є необхідністю. За допомогою нього ми виражаємо свою особистість, національність,створюємо власний стиль, одяг може говорити про наш вік, уподобання, виконувати утилітарні функції тощо.

Забезпеченням потреб людей у одязі займається легка промисловість. Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку.

Важливе місце у створенні одягу займає дизайнер. Це людина, що займається дизайном, тобто єдністю зовнішнього вигляду і призначення продукту, витримуючи його естетичну привабливість і функціональність. Дизайнер, створюючи образ майбутнього виробу чи їх колекцій зазвичай надихається чимось: предметом, твариною, подією — будь-чим. Моїм джерелом натхнення став павич.

Темою курсової роботи обрана «диво-птахи», на меті у якої є створення колекції костюмів, спираючись на образ павича. Важливим є передати у костюмі особливість їх забарвлення, пишність, гордовитість, величність, красу цих птахів.

1. Огляд ( згідно творчого джерела)

У старовинній китайській легенді говориться, що на зорі часів Жовтий Предок зустрів на березі озера прекрасну птицю. Пір'я її переливалися всіма барвами веселки. Мудрець заговорив з птахом, але та не звернула на нього ніякої уваги, бо погляд її був прикутий до власного відбиття в озері. Жовтий Предок розсердився на таку нечемність і закрив своєю могутньою долонею сонце. Ледь стемніло, птиця обернулася до мудреця. Жовтий Предок став її розпитувати про все, що їй цікаво і приємно. Павич (так звали птицю) багато і гордо говорив про своє довготерпіння і бажання творити добро. Але не встиг Жовтий Предок захопитися тим, що птах виявилвся не тільки прекрасним, але й надзвичайно добросердним, як виглянуло сонце, і Павич, негайно забувши свої пишномовні слова, знову взявся милуватися своїм відображенням. Жовтий Предок розсердився і покарав хвалькувату птицю. Тепер до кінця часів вона зобов'язана відповідати за свої слова і творити добро.

Темою курсової роботи був обраний птах — павич. Це дивовижний птах,що поєднує у своїй зовнішності красу гордовитість і багатство. Образ павича зустрічається у образотворчому мистецтві народів Сходу: Китаї та Індії, де він мешкає. Павичі широко відомі як емблема величі, королівських повноважень, духовної переваги, ідеального створення. Завдяки своїй красі і гордій поставі павич завжди займав чільне місце в міфології і фольклорі.

У Стародавній Греції він був священним птахом Гери, в Римі - Юнони. У багатьох країнах, включаючи середньовічну Англію, він був королівської птахом.

Павич став емблемою безсмертя: вже греки, дізнавшись через персів про властивості цього птаха, зображували павичів,що сиділи на колісниці богів, не тільки як гідна богів прикраса, але і як емблема безсмертя богів. Не дивно, що, поєднуючи в собі настільки видатні якості, як краса, безстрашність у боротьбі зі зміями (уособленням зла) і нетлінність, павич став в очах людей величним птахом.

У Стародавньому Єгипті Павич вважався символом Геліополіса - міста, в якому знаходився храм сонця. Солярна символіка Павлина характерна також для міфологій Індії та південно-східної Азії. На Заході вважалося, що павич вбиває змій, а мерехтливим фарбам пір'я його хвоста приписувалася здатність перетворювати зміїну отруту в сонячну субстанцію. На Сході сприймали павича як посланця Бога. В ісламі павич вважається символом Космосу або втіленням небесних тіл Сонця і Місяця. У ранньому християнстві також переважали позитивні тлумачення. Тіло павича вважалося нетлінним (символ нетлінності тіла Христа); скидання пір'я та їх нове зростання навесні також розглядалися як символ оновлення і відродження. Залишалося в силі античне народне вірування, по якому кров павича виганяє демонів. Тому павич зображувався на стінах грота в Бетлехемі, в якому народився Христос; два павичі, питущі з одного кубка, вказували на духовне відродження. Херувими (ангели) часто представлялися з чотирма крилами з павиних пір'їн. Подібне «оку» на їх пір'ї розумілося як символ божественного «всезнання».

У Китаї було перейнято позитивне тлумачення цього символу з Індії; павич уособлює красу і гідність, виганяє злі сили і танцює при вигляді красивих жінок. Пір'я павича були символом імператорів і ставилися в вази. Павичів тримали в саду.

Завдяки безперервному заступництву знаті протягом століть в Індії павич, як символ, став частиною самих різних аспектів життя та культури індійського народу з найранніших часів. Приклади цього можна знайти в мистецтві, архітектурі, скульптурі, живопису, ювелірних прикрасах, ручних художніх виробах, текстилі, літературі, музиці, фольклорі і традиціях майже всіх регіонів країни.

Все це доводить, що людство протягом сторіч виявляло неабиякий інтерес до цієї чудової птиці, що знайшло своє вираження в різних видах творчого пориву.

Ареал розповсюдження звичайного павича - територія Індії, Шрі-Ланки, Пакистану, Непалу та Бутану. Яванська або зелений павич зустрічається на Яві, М'янмі, Таїланді, Лаосі, Камбоджі, В'єтнамі та південному Китаї. Населяють павичі лісу і місцевості, порослі чагарником. Найчисленніший вид павичів - Звичайний, індійський, або чубатий, павич - це монотипічний вид, (не ділиться на підвиди, але має ряд колірних мутацій, основні з яких - білу і чорнокрилу.)

Звичайний павич - дуже красивий птах. У нього передня частина грудей, шия, голова пурпурно-синього із золотистим відливом кольору. Оперення на спині зеленого кольору з металевим відблиском, блакитними штрихами, пера з чорною облямівкою, хвіст коричневого забарвлення. Нижня сторона хвоста чорного кольору із сіро-коричневими мітками. Дзьоб у блакитного павича - рожевий, ноги синювато - сірі. Хвостовий шлейф у звичайного павича в довжину 140-160 см. У самки блакитного павича смужка біля очей, білі бічні сторони шиї, блискуча спина і груди. На голові у павича чубок коричневого кольору з зеленим блиском. Підвидом звичайного павича є чорнокрилий павич. У чорнокрилого павича чорні блискучі плечі, крила мають синюватий відлив).

Менш поширений вид - Яванський павич. У нього виділяють три підвиди: індокитайський зелений павич яванський зелений павич, бірманський зелений павич.

Це найбільш крупний вид, з дуже яскравим пір'ям. У велетенського павича голова і верхня частина шиї коричнево-зеленого кольору, блакитно - сірого кольору область навколо очей. На шиї лускатий малюнок, оперення на нижній частині шиї зелене з золотисто-зеленою облямівкою. На грудях і спині синювато - зелене оперення. Низ спини мідно - бронзовий з коричневими мітками. Хвостовий шлейф -140-160 см. Велетенський павич мешкає в тропічних лісах недалеко від води.

Павичі дуже красиві і великі птахи. Людина розводить павичів з давніх часів, в даний час павичів тримають тільки в якості декоративних птахів.

Рисунок 1

Рисунок 2

Рисунок 3