ВСТУП

Легка промисловість є головною промисловістю кожної держави, адже все на чому базується країна, - це продукт легкої промисловості. Одним з важливих виробництв цієї промисловості є виготовлення тканин. Тканини – це те, що в наш час є незамінним атрибутом для кожної людини, бо саме з них шиють одяг, і не даремно є приказка – зустрічають за одягом … , який до речі також є продуктом легкої промисловості, її швейної галузі.

Для стабілізації роботи легкої промисловості та її динамічного розвитку необхідно: забезпечити дієвий захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції у вигляді імпорту продукції легкої промисловості із заниженою митною вартістю, обмежити на законодавчому рівні введення товарів, що були у користуванні («Секонд Хенд»), проводити ефективну митно–тарифну політику, продовжити розвиток технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості, розробити заходи до програми імпортозаміщення виробництва товарів легкої промисловості.

Впровадження засобів автоматизації у виробництво підприємства легкої промисловості дають можливість багаторазово підвищити ефективність роботи ділянки, що автоматизується. Проте кінцевий результат від реалізації проекту автоматизації залежить від низки чинників, найважливіший з яких – технічне вирішення, що визначає конфігурацію комплексу та етапи його впровадження. Початковий рівень автоматизації цих виробничих підрозділів – впровадження САПР для розроблення лекал, моделей та розкладок лекал, далі підприємство може розширювати комплекс, впроваджуючи засоби автоматизації розкроювання і настилання тканин. САПР надає можливість здійснювати підготовку моделей і розкладку лекал власного розроблення для масового виробництва, індивідуального пошиття, на замовлення інофірм. Впровадження САПР дає змогу підприємствам успішно інтегруватися в інформаційну систему світової індустрії моди, тобто мати можливість безперешкодно обмінюватись через мережу інтернет інформацією щодо моделей і розкладок лекал більш ніж з 126-ма країнами світу.

За підсумками роботи у першому півріччі 2012 року вітчизняна легка промисловість працює з позитивними темпами виробництва, стабільно випереджуючи темп зростання обсягів виробництва у промисловості загалом. Коефіцієнт випередження галузевого розвитку за осінь – червень 2011 року становить 4,3 %. За 6 місяців 2012 року вітчизняні швейні підприємства виготовили пальт, плащів, курток жіночих на 2,5% більше, костюмів чоловічих на 19,4 %, жіночих костюмів та суконь на 4,2 %, ніж у січні – червні 2011 року.

Водночас зменшилось виробництво пальт, плащів, курток чоловічих на 1,5 %, а пальт та напівпальт, шуб з натурального хутра на 24,2 %, що пов’язано із насиченням даного сегменту ринку імпортною продукцією, обсяг якої з року в рік збільшується.

На цьому етапі розвитку легкої промисловості потреба у одязі національного характеру також збільшилась. Збільшилось виробництво костюмів в етностилі, сорочок, жилетів у цьому напрямку, тобто цей стиль в одязі став таким же ж необхідним, як і інші вироби.

Тому метою КП є створення таких моделей у сучасному напрямку. Етностиль, вишивка стала модною тенденцією для молодіжного віку не лише через красиві візерунки, але й через те, що це символ України, символ нашого народу, який також підкреслює нашу патріотичність.

1. Характеристика вихідних даних для проектування

1. Назва і призначення виробу, що проектується

Костюм (від фр. Costume – звичай, звичка) – комплект верхнього одягу, який складається з піджака, жакета, джемпера та штанів або спідниці. Костюм може бути у комплекті з жилетом.

У широкому значені костюм – це одяг загалом, у вузькому значені єдиний ансамбль, що утворений поєднанням компонентів одягу і його частин, що об’єднані єдиною задумкою, так як колір, оздоблення, фактура матеріалу, призначенням тощо. Під костюмом розуміють певну образно – художню систему частин одягу та взуття, що характеризує індивідуальність людини або суспільну групу людей. Костюм можна розглядати тільки у зв’язку з певним образом людини, манерою носіння, пластикою та характерними жестами, що вирізняє це поняття від поняття одяг, тобто костюм несе у собі психологічну чи образну характеристику.

Костюм – це гармонічний ансамбль, що являє собою систему елементів, призначених не тільки захистити людину від впливів середовища, а й виявити її індивідуальність за допомогою інформаційно – естетичних властивостей.

Стиль – спільність форм вираження, обумовлена єдністю ідейного сенсу, історично сформована, стійка єдність ознак образної системи, засобів і прийомів художнього вирішення.

Розрізняють такі основні стилі одягу: класичний, спортивний, романтичний, фольклорний та авангардний. Для кожного стилю характерні певні види, силуети, об’ємна форма одягу і доповнення.

Етностиль – стиль, який формується під впливом національних костюмів різних народів, тому іноді цей стиль називають: фолк-стиль, народний, національний. Основні елементи стилю – етнічні мотиви , вишивка, мереживо, аплікація, бахрома, шнурівка, вишивка бісером. Для одягу фолк-стилю характерною є простота конструктивного рішення. Вбрання у цьому стилі, яке стало класичним: блузки і сукні, розшиті орнаментом і мереживами, спідниці «кльош», спідниці «сонце», завужені до низу, штани «кльош», широкі пояси на стегнах і пов’язки зі шкіри і замші, прикрашені металом або бісером. Тканини використовують в основному натуральні – льон, вовну, шовк, бавовну. Кольори різні – від тьмяних, пастельних до яскравих і різнокольорових. Колір вбрання залежить від різновиду фольклорного стилю: хіпі, гаучо, вестерн, етно або кантрі. Характерне використання фольклорних елементів, візерунків, орнаментів, набивних рисунків або вишивки – всього того, що відображає самобутність культури. До одягу етностилю належать: анорак, блузка холі, сукня джелаба, жакет мандарин, пончо, сарафан, сарі, спідниця саранг, туніка тощо.

Зовнішній вигляд одягу характеризується формою і силуетом. Форма одягу може бути м’якою, жорсткою або середньої жорсткості, що зазвичай обумовлено властивостями матеріалів з яких виготовлено виріб. Одяг може бути великого, середнього або малого об’єму. Об’ємність форми залежить від міри прилягання одягу до тіла. Форми великих об’ємів мають мало точок зіткнення з тілом. При малому об’ємі одяг щільно прилягає до тіла. Форма одягу або підкреслює, або змінює її. Форма сучасного одягу у більшості випадків відповідає природнім пропорціям тіла людини.

Зміна загального характеру силуетних форм великою мірою обумовлюється змінами пропорцій або розмірних співвідношень між формою загалом її елементами. Перш за все це стосується співвідношення верхньої і нижньої частин одягу: ліфа і спідниці. Зміни цих пропорцій виражається перш за все у переміщенні лінії талії, подовжені або укорочені спідниці, завуження або розширення її, в підкресленні або навпаки, маскуванні плечового поясу виробу.

Лінії, що окреслюють межі одягу, називають силуетними. Це лінії плечей, грудей, талії, бічні лінії виробу. Силуетні лінії утворюють силует одягу. У композиції костюма силует одягу – це площинне візуальне сприйняття об’ємних форм одягу, яке чітко описується зовнішніми контурами. Силует одягу може бути симетричний або асиметричний, а також може сприйматися у фронтальній та профільній проекціях.

Прямий силует – прямокутна або квадратна форма. Трапецеподібний силует – форма у вигляді трапеції. Х-подібний силует – об’ємна форма у вигляді двох зрізаних конусів. Силует куля – кулеподібний силует у вигляді яйця або кулі. Силуети одягу за ступенем прилягання бувають: щільно прилеглий, прилеглий, напіприлеглий, вільний, дуже вільний силуети.

Покрій плечового одягу характеризується наявністю повздовжніх швів на пілочці та спинці. В залежності від кількості повздовжніх швів, швейні вироби бувають: безшовними, одношовними, двомовними, тришовними, п’ятишовними, шести шовними. Покрій поясних виробів визначається кількістю повздовжніх швів: безшовний, одношовний, двомовний, чотири шовний, шести шовний. Залежно від характеру з’єднання ліфа зі спідницею, покрій одягу може бути: відрізний і не відрізний по талії.

Виділяють такі різновиди рукава за силуетом: прилеглий, прямий, розширений, ліхтарик, крильце, тощо. За довжиною: короткий, до ліктя, нижче ліктя (3/4 чи 7/8), довгий. За кількістю членувань: одношовний, двомовний 2-ох видів, з нижнім і ліктьовим швами і з переднім і ліктьовим швами, тришовний, тощо. За формами: вшивний, крильце, ліхтарик, сорочковий, реглан, напівреглан, нульовий реглан, суцільнокрійний, кажан, комбінований. Коміри можуть бути: а ля Марія Стюарт, горгега, фреза, фріже, колер, раба, карик, відліт. За кроєм: вшивний, суцільнокрійний, комбінований, плоско лежачий, стояче – відкладний, стояк, фентазі. Кишені можуть бути: накладні, з листочкою, з клапаном, у шві, у рамку або без кишень.

Форма та колір одягу повинні не тільки підкреслювати та маскувати зовнішні риси, але й бути художньо-обміркованими, відповідати зовнішності та вазі людини, в даному випадку костюм підкреслює тендітність, стрункість та жіночність жінок молодшої та середньої вікової групи. Тобто жінка повинна бути енергійна, життєрадісна. А для етностилю любити і поважати свою країну, красу нашого народу.

1.2 Аналіз вимог до вибраного виду одягу

Вимоги – це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознакам надається перевага на цей час та у певній ситуації використання виробу.

Вимоги до одягу визначаються рівнем його якості, який встановлюється переліком показників та їх вагомістю. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками на підприємстві. Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

До споживчих вимого належать: соціальні, функціональні, ергономічні, естетичні, експлуатаційні.

Соціальні вимоги визначають конкурентоспроможність одягу на внутрішньому та зовнішньому рівнях. Функціональні вимоги – це відповідність одягу конкретному призначенню: віковим особливостям статури фігури людини різних вікових груп, характеру її рухів. Ергономічні вимоги містять комплекс антропометричних, гігієнічних та психофізіологічних вимог. Антропометричні – це відповідність одягу розмірам. Гігієнічні – вимагають створення навколо організму оптимального мікроклімату й захисту від кліматичних впливів. Психофізіологічні – реалізуються у властивостях одягу, які сприймаються людиною у відчуттях. Естетичні вимоги – визначаються композиційними та кольоровими вирішеннями моделі одягу.

Костюм святкового призначення повинен відповідати усім вимогам, а найбільш вагомі вимоги для цього виду виробу будуть естетичні.

Виробничі вимоги до костюму можна розділити на конструкторсько-технологічні та економічні.

Конструкторсько-технологічні вимоги визначають технологічність конструкції швейного виробу, витрати праці і терміни виготовлення моделі. Важливим засобом, що стимулює процес виробництва є стандартизація та уніфікація деталей, окремих конструкцій вузлів. Економічні вимоги враховують показники виробничої економічності і споживчі витрати на експлуатацію виробу. Всі ці вимоги в основному характеризують матеріали, його основні властивості. Даний костюм святкового призначення, він повинен мати доступну ціну з урахуванням дійсних витрат на його виробництво і реальних доходів населення.

1.3 Аналіз напрямку моди

Мода – сукупність смаків і поглядів, що панують у визначеному середовищі у визначений, зазвичай нетривалий час.

Історія моди нерозривно пов’язана з історією розвитку самого костюма, проте їх не можна ототожнювати, оскільки виникнення моди як соціального явища, мистецтвознавці датують лише епохою пізнього середньовіччя, а точніше кінцем четвертого, початком п’ятого століття. Саме в цей час процес розвитку одягу набуває рис, характерних для моди. Кожна мода так чи інакше є дзеркалом свого часу, відображаючи суспільно-політичне життя суспільства, рівень і характер розвитку продуктивних сил, найбільш яскраві події епохи, найважливіші культурні і наукові дослідження, звички і психологію сучасної людини, її уявлення про естетичний ідеал.

Мода, формуючись на паризьких і світових подіумах, змінюється відповідно до вимог промислового виробництва, виходить на вулиці і опановує маси. Крім того, в історії костюма відомі приклади зворотної послідовності, коли вулиця породжувала ідеї нового костюма і надихала модельєрів на створення колекцій.

Етностиль поєднує в собі велику кількість направлень, але суть його залишається незмінною, це яскравий, незвичайний, приваблюючий увагу одяг і аксесуари, запозичені з різних культур. Плавні обриси, легкі силуети. Суворі геометричні форми напрямку цієї моди не притаманні. Для етностилю цього року актуальними є жакети з довжиною рукава до ліктя і коміром-стійкою, вільні, до підлоги, завужені до низу спідниці, прилеглий, напівприлеглий силуети. Форми рукавів такі як: ліхтарик, суцільнокрійний, вшивний, сорочковий, різні види реглану, комбінований. Кишені: накладні, з листочкою, у шві, без кишень.

Таблиця 1.3 – Матриця сучасних елементів

Шифр елементу	Назва елементу	Варіанти елементів
1	Об’ємність форми	Середня
2	Силует	Напівприлеглий
3	Рівень довжини	Жакет: до талії Спідниця: до кісточок
4	Покрій	Суцільнокроєний
5	Кольорова гама	Тепла
6	Декоративні елементи	Вишивка, ґудзики, баски

Жіночий національний одяг більшості народів не просто жіночний – він надзвичайно жіночний. Деколи довга національна спідниця може зробити свою власницю більш привабливою ніж відверта міні спідниця. Цьому напрямку моди також притаманні яскраві кольори і незвичайні візерунки. Одяг в цьому стилі неодмінно приваблює увагу не лише своєю незвичністю і фасоном, але й яскравими кольорами. Такий наряд чудово привертає увагу. Етностиль це не лише одяг, але й аксесуари, шалики, сумки, прикраси.

Етностиль не терпить синтетики, а ось льон, бавовна, шовк, чудово підходять. Цей одяг завойовує подіуми, вулиці міст, і це не дивно, адже він зручний і красивий. І завдяки такому вбранню вдається внести барви і націоналістичні мотиви України в наше життя.