4.3. Види пластмас, що застосовуються в приладобудуванні

Оскільки багато деталей електронних пристроїв, обладнання та засобів вимірювання під час роботи не несуть великих навантажень, то для їхнього виготовлення часто застосовують пластмаси навіть тоді, коли від деталі не вимагаються електроізоляційні властивості. Пов'язано це з тим, що при використанні пластмас можна застосовувати такі високопродуктивні технологічні процеси, як пресування та лиття. Ці процеси дозволяють за одну технологічну операцію одержати деталь складної форми. Це дає значний економічний ефект при серійному та масовому виробництві.

Пластмаси розрізняються за фізичними і технологічними характеристиками. До групи термореактивних матеріалів відносяться порошки К-21-22 і К-211-2, що мають добрі електроізоляційні властивості. Їх застосовують для виготовлення лампових панелей, каркасів котушок та інших деталей, що працюють в електромагнітному полі високої частоти. Порошки К-211-3 і К-211-34 відрізняються від попередніх тим, що в них наповнювач із подрібненої деревини замінений мінеральним, у результаті чого вони мають підвищену теплостійкість.

У порошків марок К-18-2, К-17-2, К-18-3, К-20-2 електроізоляційні властивості гірші, ніж у порошків К-21-22, К-211-2. Марки типу К-18-2, К-17-2 та інші застосовують при виготовленні побутової електроапаратури, невідповідальних ізоляційних деталей у радіомовній апаратурі, для ручок управління, зажимів і т.п.

Матеріал АГ-4, отриманий на основі модифікованої фенолформальдегідної смоли і скловолокна як наповнювача. Висока теплостійкість, гарна механічна міцність і електроізоляційні властивості забезпечили йому широке поширення для найрізноманітніших цілей при виготовленні якісних деталей ОЗВ.

Амінопласти сприймають барвники, завдяки чому з них можна пресувати декоративні деталі будь-якого кольору. Вони характаризуються дугостійкістью, тому їх доцільно використовувати при виготовленні комутаційної апаратури.

Термопластичні матеріали мають найменше вологопоглинання та кращі електроізоляційні властивості, особливо в діапазоні надвисоких частот. До цієї групи відноситься поліетилен (теплостійкість 100-120С) і полістирол (теплостійкість 80С). Поліетилен, що має гарну гнучкість, використовують як ізолятор у високочастотних кабелях. Полістирол використовують при виготовленні каркасів котушок і інших деталей, що працюють у полі високої частоти. До числа його недоліків слід віднести схильність до утворення поверхневих тріщин при зміні температури навколишнього повітря, а також у результаті старіння.

Найбільш теплостійким матеріалом є фторопласт-4, що одночасно має гарні діелектричні властивості в широкому діапазоні частот електромагнітного поля - до діапазону надвисоких частот (НВЧ). Деталі з фторопласту виготовляють методом механічнї обробки з прутків або брусків.

Для виготовлення деталей ОЗВ, що працюють в умовах вологого тропічного клімату, застосовують матеріали, стійкі до грибоутворення. До них відносять К-18-22, К‑211-3, К-211-34, АГ-4, фторопласт-4, поліетилен та ін.

До числа шаруватих пластиков відносять гетинакс, склотекстоліт. Листовий гетинакс і склотекстоліт випускають також із наклеєним тонким прошарком мідної фольги (фольговані ізоляційні матеріали). Вони широко використовуються при виробництві друкованих плат (див. лабораторну роботу № 7).

4.4. Конструювання деталей з пластмаси

При конструюванні виробів з пластмаси бажано не застосовувати механічну обробку, так як ріжучий інструмент при обробці деталей з пластмаси дуже швидко тупиться, а механічно оброблена поверхня пластмаси нерівна і вимагає полірування. Також потрібно враховувати такі технологічні вимоги:

1. Для зменшення часу пресування товщина стінок пресованої деталі повинна бути однаковою, що збільшує продуктивність пресування, усуває місцеві зміни структури матеріалу при нагріванні та викривлення деталі при охолодженні.

2. Радіуси закруглення кутів повинні мати величину від 0,3 мм до 5 мм. Закруглення полегшують виготовлення прес-форми і деталі.

3. Мінімальна товщина стінок деталі приймається рівною 1 - 2 мм, а в дрібних деталях 0,5 мм. Необхідна підвищена міцність окремих стінок деталі повинна досягатися не потовщенням їх, а застосуванням ребер жорсткості.

4. Тривалість витримки деталі в прес-формі визначається по найбільшій товщині стінок деталі та приймається рівною 5 (хвилин), якщо 5 - товщина стінки деталі в міліметрах.

5. У деталях з глибиною понад 10 мм для полегшення виймання з прес-форми проектується нахил. Величина нахилу залежить від розміру вертикальної стінки (великим розмірам повинні відповідати і великі нахили).

6. Щоб уникнути подальшого викривлення при пресуванні гладких тонких деталей потрібно передбачати виймання або ребра жорсткості. З цієї причини потрібно також уникати виготовлення з пластмаси довгих вузьких деталей.

7. При пресуванні різьби крок різьби повинен бути не меншим за 1 мм.

8. Не можна розташовувати отвори близько від краю деталі. Товщина стінки при пресуванні отворів діаметром до 6 мм повинна бути не менше діаметра отвору.

9. При заформовці металеві втулки та іншу арматуру не треба розташовувати дуже близько до поверхні, щоб не було витріщщення пластмаси.