4.5. Порядок виконання роботи

1. Перед початком роботи слід ознайомитись з технічною літературою з питань вибору пластмасових матеріалів для виготовлення конструктивних елементів приладів.

2. Ознайомитись з основними елементами приладу, які виготовлені з пластмаси. Визначити, з яких пластмасових матеріалів виготовлені ці елементи. Охарактеризувати доцільність використання цих матеріалів.

4.6. Контрольні питання

1. Перелічіть переваги та недоліки використання пластмас у приладобудуванні.

2. З яких компонентів складаються пластмаси?

3. Від яких компонентів залежить жорсткість та міцність пластмас?

4. Які добавки використовують при виготовленні пласмасових деталей. Які властивості зумовлюють ці добавки?

5. Класифікація пластмас в залежності від міцності. Наведіть приклади пластмас, що належать до кожної групи.

6. Класифікація пластмас по типу наповнювача та технічним властивостям. Наведіть приклади пластмас, що належать до кожної групи.

7. Класифікація пластмас в залежності від способів переробки та температурного характеру затвердіння. Наведіть приклади.

8. Основні способи виготовлення пластмасових деталей.

9. Які технологічні вимоги враховуються при конструюванні виробів з пластмас?

10. Які основні принципи конструювання пластмасових деталей?

11. Дайте характеристику капрону, поліетилену, фторопласту, стеклотекстоліту.

12. З яких матеріалів виготовляються друковані плати?

Лабораторна робота № 5

ОСНОВНІ КОНСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНОГО ВИМІРЮВАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ

1. Мета роботи

Мета роботи полягає в практичному ознайомленні з основними конструктивними елементами електромеханічного вимірювального механізму ОЗВ.

5.2. Основні положення

Не зважаючи на різні принципи побудови приладів та фізичні явища, що використовуються в тому чи іншому електромеханічному вимірювальному механізмі, його конструкція має спільні основні елементи. До їх числа відносяться:

- відліковий пристрій;

- пристрій по створенню обертаючого моменту;

- пристрій по створенню протидіючого моменту;

- пристрій по створенню заспокоючого моменту;

- опорний пристрій.

Відлікові пристрої (рос. - отсчетные устройства)

Для забезпечення визначення числового значення вимірюваної величини прилад повинен бути оснащений відліковим пристроєм, тобто сукупністю елементів, або вузлом, що подає сигнал візуальної інформації.Відліковий пристрій призначений для візуального зняття показів приладу і покликаний забезпечити максимально зручний та швидкий відлік показів із заданою точністю. Як правило, відліковий пристрій складається зі шкали та вказівника.

Вказівник – частина чи елемент відлікового пристрою (у вигляді стрілки або променя), який відносно позначок шкали визначає показ приладу. Вказівник жорстко пов'язаний з рухомою частиною вимірювального механізму, який виконує перетворення вимірювальної величини в кутове переміщення рухомої частини, а значить, і вказівника.

У вимірювальному механізмі виникає обертаючий момент, під дією якого викону­ється поворот рухомої частини механізму. Значення обертаючого моменту функціонально пов'язане з вимірюваною величиною. Для того, щоб забезпечити однозначний зв'язок між кутом повороту рухомої частини і значенням вимірюваної величини, у вимірювальному механізмі створюється протидіючий момент, що пропорційний куту повороту рухомої частини.

Характер руху рухомої частини, а, значить, і вказівника до стійкого положення визначає швидкодію приладу. Тому електромеханічні вимірювальні механізми часто мають у своєму складі пристрої по створенню заспокоючого моменту.

Шкали

Шкала – частина відлікового пристрою у вигляді впорядкованої сукупності позначок разом із пов'язаною з нею певною послідовністю чисел.

Позначка шкали – риска або інший знак на шкалі, що відповідають одному або декільком значенням вимірюваної величини.

Поділка шкали – частина шкали між двома сусідніми позначками шкали.

Основа, на яку нанесена шкала, називається циферблатом.

Вказівник переміщується відносно шкали, і цим відзначає поділку шкали, що відповідає значенню вимірюваної величини. Розроблено прилади з обертовими шкалами і нерухомим вказівником. Це дозволило створити малогабаритні прилади з великою довжиною шкали. Конструкції, розміри шкали і стрілки приладу залежать насамперед від класу точності приладу.

Значення вимірюваної приладом величини х відраховує­ться по позначках шкали, що показують залежність між кутом  відхилення рухомої частини приладу і величиною х. Ця залежність, виражена аналітично рівнянням  = f(x) або графічно у вигляді кривої в координатах -х, називається характеристикою шкали (рис. 5.1). Перша похідна від характеристики шкали називається чутливістю приладу.

Якщо чутливість постійна, то характеристика шкали являє собою пряму лінію. При рівномірній шкалі абсолютна похибка в одиницях вимірюваної величини і точність відлі­ку однакові по всій шкалі. Тому звичайно прагнуть одержа­ти рівномірну шкалу, для чого застосовують різноманітні конструктивні заходи, у тому числі спеціальні перетворювачі. Проте далеко не завжди вдається зробити шкалу приладу рівномірною, а в ряді випадків нерівномірна шкала є навідь більш доцільною. Нерівномір­ні квадратичні шкали доцільні в приладах кількома границями, значення яких співвіднося­ться як 1:2; 1:3. У таких приладах більшість значень вимірюваної величини може бути визначена на ділянці шкали зі збільшеною чутливістю, із широкими поділками. В деяких випадках необхідно забезпечити сталість відносної похибки при вимірюванні величин, що змінюються в межах двох - трьох десяткових порядків. Ця задача вирішується застосуван­ням логарифмічної шкали, яка має нерівномірні поділки, широкі на початку шкали і все більш щільні в міру наближення до її кінця.

Ціна поділки– це число одиниць вимірюваної величини, що відповідає одній поділці шкали. Як показує досвід, відлік є більш зручним, якщо ціна по­ділки в одиницях вимірюваної величи­ни кратна цифрам 1; 2 або 5. При ціні поділки, рівній, наприклад трьом, точний відлік ускладнений. Тому саме вказані числа унормо­вані стандартами.