Пристрої для створення заспокоючого моменту

Для одержання необхідного часу заспокоєння в вимірювальних механізмах є спеціальний конструктивний елемент - заспокоювач, що створює момент заспокоєння, величина якого пропорційна швидкості обертання рухомої частини. В електромеханічних приладах застосовуються повітряні, магнітоіндукційні та рідинні заспокоювачі.

Повітряні або крильчаті заспокоювачі складаються з (рис. 5.7, а) плоского алюмінієвого крила 1, камери 2 і кришки 3. Крило жорстко закріплене на осі рухомої частини і при обертанні останньої переміщується в закритій камері, долаючи зустрічний потік повітря. Між крилом і стінками камери є зазори (близько 0,3 - 0,5 мм), через них і відбувається переміщення повітря з однієї частини камери в іншу. Такі заспокоювачі застосовуються в тих приладах, у яких небажано вводити магнітне поле, наприклад, в переносних електромагнітних і електродинамічних приладах.

В магнітоіндукційних заспокоювачах (рис. 5.7, б) момент заспокоєння створюється за рахунок взаємодії магнітного потоку постійного магніту 1 з вихровими струмами, що індукуються в секторі 2 заспокоювача або каркасі рамки при їхньому русі в магнітному полі магніту.

Рис.5.7. Заспокоювачі: а - повітряний; б - магнітоіндукційний

5.3. Порядок виконання роботи

1. Перед початком роботи слід ознайомитись з технічною літературою з питань констру­ювання електромеханічних вимірювальних механізмів. Звернути увагу на практичне вирішення в виро­бах, що знаходяться на робочому місці, окремих конструктивних задач: складові час­тини вимірювального механізму; основні його функціональні елементи: магнітна система, рухома частина, вказівник, пристрої створення протидіючого моменту та інш.

2. Зарисувати вирішення вказаних конструктивних задач в робочих зошитах, потім навести їх у звіті по роботі.

3. Побудувати характеристику шкали лабораторного приладу.

5.4. Контрольні питання

1. Перелічіть основні складові частини електромеханічного вимірювального механізму.

2. Що таке відліковий пристрій вимірювального механізму?

3. Перелічіть основні складові частини відлікового пристрою?

4. Дайте визначення поняття «ціна поділки шкали».

5. Що таке циферблат вимірювального пристрою?

6. Чи є різниця між шкалою і циферблатом вимірювального пристрою?

7. Особливості технології виготовлення циферблатів.

8. Технологічні способи нанесення шкал на циферблат.

9. Класифікація шкал.

10. Що таке характеристика шкали.

11. Поясніть зв’язок між характеристикою шкали та чутливістю приладу.

12. Технологічні вимоги до вказівників.

13. Технологічни вимоги до упорів.

14. Як класифікуються вимірювальні механізми?

15. Пристрої для створення протидіючого моменту.

16. Пристрої для створення заспокоючого моменту.

Лабораторна робота № 6

ПРАКТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ ДЕТАЛЕЙ,

ВИГОТОВЛЕНИХ МЕТОДОМ ШТАМПУВАННЯ, ГНУТТЯ ТА ЗВАРЮВАННЯ

6.1. Мета роботи

Мета роботи полягає в практичному ознайомленні студентів з особливостями операцій формоутворення деталей методами штампування та гнуття, а також зі з'єднанням деталей методом зварювання.

6.2. Формоутворення деталей методами різання,

штампування та гнуття

Формоутворення деталі є однією з найпоширеніших операцій у виробництві, зокре­ма у виробництві обладнання та засобів вимірювання. Для надання заготовці необхідної форми застосовують різні технологічні операції. Якщо йдеться про деталі, що виготовляються з заготовок листової форми, то поширеними операціями формоутворення є різання, штампування та гнуття. Останні дві операції узагальнено називаються обробкою тиском. Вони базуються на використанні такої властивості матеріалу заготовки як пластичність.

Різання матеріалу полягає в локалізованій двосторонній дії на заготовку з боку гостро заточеного інструменту, виготовленого з більш твердого матеріалу, ніж матеріал деталі (рис. 6.1). Інструмент в даному випадку називається ножицями. Вони бувають прямими, або круглими, як показано на рис.6.1,б та на рис. 6.2. Завдяки тому, що зусилля в ножицях сконцентровано у вузькому місці, різання матеріалу має локальний ефект. Це дозволяє зменшити зусилля різання.

Різання використовується в заготівельних цехах для початкової обробки заготовок деталей.

Штампуваннямназивається технологічний процес одержання плоских або об'ємних деталей з плоских заготовок за допомогою штампів та пресів. В цій технології ключовим інструментом є спеціальний інструмент - штамп. Він складається з двох деталей пуансона та матриці (рис.6.3). Матриця має отвір, форма якого збігається з формою потрібного отвору в деталі. Пуансон є штоком, що давить на деталь і при певному зусиллі продавлює (прорізає) отвір у деталі. Форма зовнішньої поверхні пуансона також подібна до бажаної форми отвору. Розміри пуансона дещо менші за розміри отвору в матриці. Край пуансона та матриці гострий та твердий. Саме біля цих країв відбувається найбільше навантаження матеріалу, що оброблюється. Коли зусилля в матеріалі перевищують межу міцності матеріалу, він розщіплюється на дві частини: так утворюється отвір в деталі. Важливо, що при штампуванні форма отвору може бути довільною.

Гнуття (рис.6.4) виконують на кривошипних та ексцентрикових штампах, фрикційных пресах; на спеціальних ручних і механізованих пристроях для гнуття і на спеціальних верстатах.

Механічні властивості матеріалу в зоні гибки змінюються, матеріал наклепується. Між розтягнутими і стиснутими волокнами (шарами) металу знаходиться нейтральний шар 00 (рис. 6.4), що, зазнаючи вигин, не змінює початкової довжини. Матеріал,що знаходиться по один бік від цього шару, стискується, а по інший бік - розтягується.