Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Жодані Ірина Михайлівна

УДК [801.7:75]:821.161.2](043.3)

Інтерсеміотичність у творчості письменників Нью-Йоркської групи (Емма Андієвська і Віра Вовк)

10.01.06 – Теорія літератури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Костенко Наталія Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури та компаративістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Просалова Віра Андріївна,

Донецький національний університет,

професор кафедри історії української літератури і

фольклористики;

кандидат філологічних наук

Підпалий Андрій Володимирович,

Київський славістичний університет,

доцент кафедри теорії літератури і компаративістики.

Провідна установа: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 22 червня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано “___” травня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Л. О. Ткаченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю комплексного теоретичного осмислення проблем інтерсеміотики. Перекодування образів однієї знакової системи на образи іншої в одних випадках знаходить вираження у формі міжмистецького перекладу, а в інших – у синтезі різних видів мистецтв.

Проблема синтезу вторинних моделюючих систем знайшла своє відображення у дослідженнях багатьох теоретиків мистецтва. Про це неодноразово писали німецькі романтики (Новаліс, Вакенродер), пізніше – Р. Вагнер, В. Іванов, О. Скрябін, що мріяли різні види мистецтва об’єднати в одне ціле. З цього погляду характерним явищем була творчість М. Чюрльоніса, Р. Вагнера, О. Скрябіна.

Сьогодні також з’являється чимало наукових розвідок, у яких досліджується поєднання різних видів мистецтва. Одними з останніх у цьому напрямі є монографії О. Рисака, С. Жили, Д. Наливайка. Значна увага приділяється цій проблемі і на сторінках сучасних літературознавчих видань (“Новое литературное обозрение”).

Власне інтерсеміотиці присвячена стаття М. Ігнатенка й А. Волкова у “Лексиконі загального та порівняльного літературознавства”, де автори розглядають дане явище, починаючи із примітивного мистецтва первісної людини і закінчуючи сучасними коміксами та екранізаціями. Але дослідження інтерсеміотики на українському ґрунті закінчується шевченкіаною, а про сучасні її прояви написано дуже мало. Крім того, автори наводять тільки приклади інтерсеміотичного перекладу, не заглиблюючись у суть самого поняття і не простежуючи його витоки, тому ця проблема залишається відкритою і актуальною.

Інтерсеміотика бере початок у структуралізмі та семіотиці, а зокрема у працях представників тартусько-московської школи, однією зі сфер зацікавлень якої було питання про мистецтво як семіотичну систему (Ю. К. Лекомцев, Б. А. Успенський, Ю. М. Лотман, Б. М. Гаспаров). У зв’язку з цим важливими є “Материалы к словарю терминов тартуско-семиотической школы” (Тарту, 1999), які містять термінологію семіотики у вигляді цитат зі збірників “Труды по знаковым системам”, “Вторичные моделирующие системы” та інших. Мистецтво як знакову систему розглядають С. Махліна та С. І. Урманов, але в обох випадках недостатньо уваги приділено взаємозв’язку між різними видами мистецтва. Проблеми семіотики рухів людини, звуку, художнього зображення та слова розкриває і Н. Б. Мечковська у книзі “Семиотика: Язык. Природа. Культура” (Москва, 2004). В Україні в цьому напрямі працює О. Г. Астаф’єв, зокрема його робота “Поетичні системи українського зарубіжжя” (Київ, 2005) виконана саме в ключі структурно-семіотичної інтерпретації лірики української еміграції.

Актуальною є і монографія М. С. Кагана “Морфология искусства”, де багато уваги приділено структурному аналізу системи мистецтв за онтологічним та семіотичним критерієм. Проте М. С. Каган, який систематизував усі класифікації з семіотичним принципом поділу мистецтв, за основу своєї роботи бере онтологічний критерій і вже на його базі робить поділ на зображальні і незображальні мистецтва.

Тому проблема інтерсеміотичності в сучасній теорії літератури ще потребує ґрунтовного дослідження, адже з кожним днем з’являється все більше творів мистецтва, в основі яких – перекодування образів знакових систем. Нас, насамперед, цікавитимуть прояви інтерсеміотичності в літературі: що вона запозичує в інших видів мистецтва, якими засобами відтворюються в літературі образи живопису, скульптури, архітектури і як це впливає на форму художнього твору.

Нью-Йоркська група, яка увібрала в себе традиції різних культур світу і поєднала їх із суто українським “архаїко-міфічним способом художнього мислення”, становить особливий інтерес з погляду інтерсеміотичності. Найчастіше до міжмистецького перекладу вдаються Емма Андієвська та Віра Вовк. І це не випадково, оскільки Е. Андієвська не тільки письменниця, а й відома усьому світові художниця, а Віра Вовк – ще й музикант і композитор, тонкий знавець сучасного мистецтва. Саме тому зупинимось на дослідженні творчості цих двох майстринь.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка у межах науково-дослідної теми “Актуальні проблеми філології” (№ 02БФ044-01).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження явища інтерсеміотичності за матеріалами творчості письменників Нью-Йоркської групи, зокрема Емми Андієвської та Віри Вовк.

Для досягнення поставленої мети потрібно розв’язати низку завдань:

• розкрити основні положення інтерсеміотики як науки про взаємозв’язки вторинних моделюючих систем на матеріалі творів письменників Нью-Йоркської групи;

• з’ясувати закономірності перекодування образів однієї знакової системи на образи іншої залежно від типу знаків (зображальні/незображальні);

• розглянути характерні ознаки інтерсеміотичного перекладу у творчості Емми Андієвської та Віри Вовк;

• визначити особливості ідіостилю письменниць у зв’язку із синтезом у їхній творчості традицій різних культур світу і суто українського способу художнього бачення.

Об’єктом нашого дослідження обрано творчість представниць Нью-Йоркської групи Емми Андієвської та Віри Вовк.

Предметом дослідження є саме явище інтерсеміотичності у творах цих письменниць.

Методи дослідження. Основною в дисертації є методологія семіотики та структуралізму, вироблена переважно в роботах тартусько-московської школи семіотики (Ю. М. Лотмана, Б. А. Успенського, Б. М. Гаспарова, Ю. К. Лекомцева), а також українських дослідників (О. Г. Астаф’єва, Д. С. Наливайка). Як допоміжні застосовано також порівняльно-історичний, типологічний, системно-функціональний методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота – одна із перших спроб в українському літературознавстві розкрити основні положення інтерсеміотики на матеріалі творчості письменників Нью-Йоркської групи, зокрема Емми Андієвської та Віри Вовк.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації, її висновки можуть бути використані при вивченні курсів теорії літератури, теорії мистецтва, історії української літератури ХХ ст.; підготовці відповідних спецкурсів та спецсемінарів; написанні курсових, дипломних, магістерських робіт; укладанні розділів підручників і посібників з теорії літератури та історії української літератури ХХ ст.

Апробація дисертації. Результати досліджень були викладені на Філологічному семінарі “Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства” (тема семінару “Художня форма”) (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених “Мови та літератури світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), VIII Міжнародній конференції молодих учених в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ, 2005), Філологічному семінарі “Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства” (тема семінару “Національні моделі компаративістики”) (Київ, 2005), XV Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007), а також на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Література в системі міждисциплінарних зв’язків” (Львів, 2007).

Основні положення та результати дослідження викладено в монографії та 5 публікаціях у фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 187 позицій, та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок.