12) Функції наукового пізнання

Наукове знання виконує функції опису, пояснення, розуміння, передбачення.

Опис – функція наукового знання й етап наукового дослідження, що складається у фіксації даних експерименту або спостереження за допомогою визначеної системи позначень, прийнятих у даній науці (звичайна мова, штучна мова – символи, графіки і т.п.).

Види опису – емпіричний опис: результат переробки почуттєвого матеріалу у форми висловлень; теоретичний опис – логічне відтворення істотних зв'язків і відносин об'єктів.

Пояснення – функція наукового знання, що складається в розкритті сутності об'єкта, який досліджується; вона здійснюється шляхом показу того, що об'єкт, який пояснюється, діє за визначеним законом. Пояснення припускає опис об'єкта і ґрунтується на ньому. Пояснення проводиться через наочні образи (якісне пояснення) або через математичний (кількісний) опис.

Розуміння – властива свідомості форма освоєння дійсності, що означає розкриття і відтворення значеннєвого змісту предмета. У науці розуміння припускає використання спеціальних методологічних правил і предстає як інтерпретація. Типовими видами науково-теоретичного розуміння є: розуміння минулих епох (історичне розуміння); інтерпретація інокультурних символів і метафор, переклад і тлумачення інших текстів (філософське розуміння); розуміння інших форм життя, культурних норм і цінностей (розуміння в соціально-антропологічних дослідженнях); розуміння мікрооб'єктів і інтерпретація формалізмів наукових теорій (розуміння в природознавстві).

Крім опису, пояснення і розуміння реальності наукове знання завжди прагне виконувати функцію передбачення. Передбачення – обґрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі у даний час, але підлягають виявленню, заснованому на відкритих наукою законах розвитку природи і суспільства. Прогнозування – один з видів передбачення, спеціальне дослідження перспектив деякого явища. Найчастіше використовуються такі методи прогнозування як екстраполяція, моделювання, експертиза, історична аналогія, прогнозні сценарії.

13) Теоретична гіпотеза має досить складну структуру, оскільки її зміст відображає функціональну взаємозалежність проблеми, предмета дослідження і шляхів отримання очікуваного результату.

Отже гіпотеза повинна формулюватися як припущення, за якими на основі низки теоретичних положень можна зробити висновок про існування тих зв’язків між педагогічними явищами, що потребують доведення. Гіпотезу не можна будувати, виходячи з очевидних істин, вона завжди передбачає пошук чогось нового в теорії та практиці.

14) основні вимоги до гіпотези мають бути такими: можливість її перевірки; певна прогнозованість; логічна несуперечливість.

Можливість перевірки гіпотези є логічною вимогою, дотримання якої дає право на її висування. Якщо гіпотезу не можна перевірити, вона ніколи не приведе до істинного знання. Прогнозованість — це, власне, безпосередньо зміст гіпотези, що перевіряється, а логічна не-суперечливість означає, що гіпотеза не вступає у протиріччя з нако-пиченими фактами, що характеризують дане явище або клас явищ.

15) Помилкове включення у формулювання наукової новизни положень у вигляді подібних висновків: «Вікові особливості меншою мірою відображаються на морфологічних параметрах клітини і більшою — на її транспортних і метаболічних характеристиках».

Розгляд у цьому розділі дисертації наведених здобувачем організаційних дій необґрунтований і не відображає наукової новизни роботи. Тому треба визнати за неправильне формулювання: «Уперше організоване етапне лікування дітей із різними формами муковісцидозу шляхом застосування в комплексі терапії препаратів мембрано-тропної й антиоксидантної дії з метою корекції структурно-метаболічних порушень біологічних мембран».

Не можна в даному розділі дисертації декларувати використання останніх досягнень будь-якої галузі медицини стосовно патології, що вивчається, оскільки в подачі новизни роботи необхідно відображати одержані результати дослідження, а не новизну застосованого методу. Ось чому буде неправильно: «У роботі використані останні досягнення клінічної імунології в оцінці імунного статусу дітей із запальними та алергічними захворюваннями».

І зовсім абсурдно звучить таке формулювання наукової новизни: «Визначено рівень гістаміну сироватки крові у часто хворіючих дітей, які перенесли перинатальне ураження центральної нервової системи». Ця фраза аж ніяк не може претендувати на новизну, тому що вона ніякої наукової інформації не містить і є лише «рапортом» про виконання поставленого завдання, до того ж не в концептуальному, а в технологічному плані.

Помилковими є включення у формулювання новизни загальновідомих положень, таких, як зв’язок тяжкості перебігу захворювання з його тривалістю і вираженістю змін гомеостатичних механізмів. Приклад: «Відзначено, що активність зміни клітинного імунітету при запальних захворюваннях органів дихання залежить як від тяжкості, так і від їхньої тривалості».

Приклади наукових результатів щодо розглянутих рівнів новизни.

Уперше доведено, що у підлітків на етапах формування первинної артеріальної гіпертензії відбувається структурно-функціональна перебудова міокарда, що виявляється чотирма типами: перший — нормальна геометрія лівого шлуночка, при якій адекватність кровообігу забезпечується посиленням функціональних можливостей міокарда у відповідь на втягування в процес судинного русла; другий — гіпертрофія задньої стінки лівого шлуночка, яка відбувається на фоні нормокінетичного типу кровообігу з розвитком дисфункції діастоли міокарда; третій — дилатація лівого шлуночка розвивається переважно у зв’язку з наявністю сполучнотканинної дисплазії, а компенсація гемодинаміки здійснюється за рахунок гіперкінетичного варіанта кровообігу; четвертий — поєднання гіпертрофії міжшлуночкової перегородки з дилатацією лівого шлуночка відбувається у відповідь на виражену гіперкінезію з неадекватною реакцією судинного тонусу.

Уточнено стан психологічного статусу школярів із вегетосудинною дистонією, для якого характерна своєрідна комбінація специфічних психологічних особливостей: акцентуації характеру, високої особистісної тривожності, вираженої інтернальної спрямованості локуса контролю поведінки, низької здатності до комунікації з оточуючими, забіякуватості (у поєднанні з низькою агресивністю і значною ворожістю), що призводить до розвитку психоемоційних розладів.

У науковій новизні мають бути повністю розкриті зміст концепції, методу чи методики, названі дидактичні чи педагогічні умови, сформульовані виявлені закономірності навчального процесу, описані дидактичні моделі тощо. Якщо автор пропонує, наприклад, нову концепцію певної галузі навчання чи виховання, то потрібно розкривати сукупність її елементів, а не окремі положення.