13. Розвиток журналістики в Європі та сша хvіі – хіх ст.

Роком народження європейської газетної періодики вважається 1609 р. Місцем появи стала Німеччина. У англії 19 ст. спостерігався розквіт періодичного друку. У 1810 р. в Лондоні видавалося більше 30 журналів, а в 1820 вже близько 100. Щоквартальний журнал ''The Edinberg Review'' був заснований в Шотландії в жовтні 1802 р. Це видання стало надзвичайно важливим, а багато його статтей літературно-критичного і політичного характеру сприймалися як "істина в останній інстанції". На рубежі 17-19 ст. у Англії газети не мали такого впливу на громадську думку як журнали. Проте саме в цей час стали синонімом респектабельності британської преси. У першій половині 19 ст. серед великої кількості періодичних видань виділялося 4 найбільш впливових - "The zdiuburg Review" ,

"The Ourtely Reviev", "Blacrewords magasine", "The London magazine"

14. Світові мас-медіа ХХ-ХХІ ст.

Канада

Модель засобів масової інформації в Канаді відрізняється від моделі в Сполучених Штатах, а також у більшій частині решти світу. Зсоби масової інформації інакше функціонують в канадському У зв'язку з сильним впливом США на канадський ЗМІ, Канада не змогла сформувати свою власну ідентичність в засобах масової інформації.

У Канаді видається 105 неспеціалізованих щоденних газет загальним тиражем 5,2 млн примірників. Є лише дві загальнонаціональні газети The Globe and Mail і National Post (обидві англомовні). Найстарішою канадської газетою, що видається з 1778 р., є The Gazette, Montreal. Найбільший тираж у Toronto Star. Більшість канадських газет належить газетно-видавничим концернам: 60 газет — Hollinger International (Hollinger, Sterling Newspapers, Southam Inc.), 11 газет — Sun Media Corp., дев'ять — Thomson Newspapers, по чотири — Quebecor і Power Corp., по дві — New Brunswick Publishing, Summit Publishing і Southwestern Ontario Publishing. Решта 11 щоденних видань вважаються незалежними і знаходяться в приватному володінні.

США

Інтернет в США став важливішим джерелом інформації, ніж щоденні газети. Близько 40% людей повідомили, що для ознайомлення з новинами використовують інтернет-джерела, такі, як електронні версії звичайних газет або спеціалізовані новинні сайт и. Газети читають лише 35% опитаних. Тим не менш, телебачення продовжує залишатися найпопулярнішим джерелом новин: близько 70% опитаних повідомили, що стежать за новинами через телебачення.

USIA. Інформаційне агентство функціонувало з 1953 року як незалежне агентство закордонних справ у межах виконавчої влади уряду

Телебачення для американців є своєрідним ідолом, якому поклоняється країна. Саме за допомогою телебачення багато в чому формується громадська думка, сприйняття американцями навколишнього світу і події, що відбуваються, як правило, під відповідним правильним кутом в «потрібному» ідеологічному ракурсі.

Білорусь

У Білорусі, за даними Міністерства інформації, на 1 серпня 2007 рік а видаються 1244 друкованих періодичних видання, у тому числі 703 газети, 503 журналу, 34 бюлетеня, 3 каталоги, 1 альманах. Майже дві третини всіх зареєстрованих видань є недержавними. Преса видається білоруською, російською, німецькою, англійською, українською, польською та іншими європейськими мовами.

Найбільшим за обсягом тиражу періодичним виданням є газета «Советская Белоруссия», число читачів якої в серпні 2007 рік а склало 500,7 тис. Загальний разовий тираж газети «Звязда» склав 34,2 тис. прим., «Республікі» — 49 , 4 тис. прим., «Білоруської ниви» — 25 тис. екз., «Народнай газети» — 30 тис. екз., «7 днів» — 37,1 тис. прим., «Прапор юності» — 25,7 тис.екз.

Також в Білорусі існує 9 інформаційних агентств, 59 програм телемовлення та 156 програм радіомовлення

Дві третини із загальної кількості друкованих періодичних видань, телерадіокомпаній, інформаційних агентств мають недержавну форму власності.

Казахстан

За даними Міністерства культури та інформації Республіки Казахстан[3] на кінець першого кварталу 2006 року в республіці регулярно випускається 2243 періодичних друкованих видання, з них 1593 газет і 650 журналів. Половину всіх друкованих видань становлять інформаційні ЗМІ, частка суспільно-політичних коливається в межах 16%, наукових — 9%, рекламних — 10,5%, дитячих, молодіжних, жіночих і релігійних не перевищує в сукупності 4%.