42. Право на інформацію

Кожен має право на інформацію, що означає право вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію та створювати систему (порядок) умов (режиму) захисту (охорони) інформації на основі своїх прав та обов'язків, в межах повноважень, у будь-який спосіб на свій вибір визначений відповідно до Конституції України, Законів України, міжнародних договорів та угод, ратифікованих Україною.

Право на вільне збирання інформації означає право безперешкодного здійснення дій щодо її пошуку, доступу, придбання, накопичення тощо.

Право на вільне одержання інформації означає право безперешкодно ознайомлюватися з нею, набувати інформацію та включає право знати.

Право на вільне зберігання інформації означає право вільно тримати та надавати інформацію на умовах спрямованих на запобігання спотворенню, руйнуванню, псуванню інформації та її матеріальних носіїв, здійснювати дії для передачі інформації та її матеріальних носіїв у незмінному вигляді у часі та просторі тощо.

Право на вільне використання інформації означає право вільно користуватися, застосовувати, створювати та вживати з користю інформацію для задоволення інформаційних потреб.

Право на захист (охорону) інформації означає право створювати систему (порядок) умов (режиму) при збиранні, одержанні, зберіганні, використанні та поширенні інформації.

Неприпустимість зловживання правом на інформаціюРеалізація права на інформацію суб'єктами інформаційних відносин не повинна порушувати державні, приватні, громадянські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших суб'єктів інформаційних відносин.

Інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, закликів до незаконної зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності держави.

Право власності на інформацію - право, яке гарантується та охороняється державою і згідно з яким власник інформації володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на основі своїх прав та обов'язків, в межах повноважень, на свій вибір визначений відповідно до Конституції, Законів, чинних міжнародних договорів та угод.

Інформація як товар - будь-яка інформаційна продукція, інформаційні послуги, інформаційні роботи, права інтелектуальної власності на інформацію та інші не майнові права на інформацію, призначені для продажу.

Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб суб'єктів інформаційних відносин.

Інформаційні відносини - суспільні відносини, які виникають при збиранні, одержанні, зберіганні, використанні, поширенні та захисту (охороні) інформації.

Суб'єкти інформаційних відносин:

громадяни;

іноземні громадяни;

особи без громадянства;

юридичні та не юридичні особи, незалежно від їх форми власності та організаційно-правової форми;

іноземні юридичні та не юридичні особи, незалежно від їх форми власності та організаційно-правової форми

міжнародні організації;

держава.

43.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ СВОБОДИ ДІЯЛЬНОСТІ

ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 41. Підстави відповідальності

Редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні

органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність

за порушення законодавства про друковані засоби масової

інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби

масової інформації є:

{ Пункт 1 частини другої статті 41 виключено на підставі

Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

2) незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;

3) порушення прав журналіста, встановлених цим Законом;

4) порушення положень статті 3 цього Закону;

5) зловживання правами журналіста;

6) одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;

7) виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого

засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення

його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення

реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси

засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції; ( Пункт 7

частини другої статті 41 в редакції Закону N 1107-IV ( 1107-15 )

від 10.07.2003 )

8) порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних

примірників;

9) порушення права вимоги щодо публікації спростування та

порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону;

10) порушення законодавства з питань інтелектуальної

власності. ( Частину другу статті 41 доповнено пунктом 10 згідно

із Законом N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 )

За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної,

цивільно-правової, адміністративної або кримінальної

відповідальності згідно з чинним законодавством України.

До відповідальності за зловживання свободою діяльності

друкованих засобів масової інформації нарівні з авторами

інформаційних матеріалів, що порушують цей Закон, притягаються

журналіст редакції, її редактор (головний редактор) або інші

особи, з дозволу яких ці матеріали було поширено.

Стаття 42. Звільнення від відповідальності

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію

відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і

гідність громадян і організацій, порушують права і законні

інтереси громадян або являють собою зловживання свободою

діяльності друкованих засобів масової інформації і правами

журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від

засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий

відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"

( 2939-17 ), або у відповіді на звернення, подане відповідно до

Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР );

{ Пункт 2 статті 42 в редакції Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від

27.03.2014 }

3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або

повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних

осіб;

{ Пункт 3 статті 42 в редакції Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) від

27.03.2014 }

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих

іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється

законом, проте ці відомості не було отримано журналістом

незаконним шляхом;

45. КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА

Кодекс професійної етики українського журналіста

Прийнятий на Х з'їзді Національної спілки журналістів України

(квітень 2002 року)

Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків з тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім'я утвердження добра і справедливості.

1. Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

2. При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.

3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину через вибачення і виправлення помилок.

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.

5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.

6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, необгрунтовані звинувачення, – неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.

8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.

9. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

10. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.

11. Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ

46. ринцип I. Право людей на отримання правдивої інформації

Народи і люди мають право отримувати об’єктивне висвітлення дійсності шляхом точної й вичерпної інформації, а також право вільно висловлювати свою точку зору за допомогою різних форм культури й комунікації.

Принцип II. Вірність журналіста об’єктивній реальності

Головне завдання журналіста − гарантувати аудиторії отримання правдивої і достовірної інформації шляхом чесного відображення об’єктивної реальності. Журналіст викладає факти правдиво, зберігаючи їх справжній смисл, не допускаючи викривлення. Він максимально використовує свої творчі здібності для того, щоб громадськість отримала достатньо матеріалу, який дозволить їй сформулювати точне і не відірване уявлення про подію.

Принцип III. Соціальна відповідальність журналіста

В журналістиці інформацію розуміють як суспільне благо, а не як предмет споживання. Це означає, що журналіст розділяє відповідальність за передану інформацію. Він відповідає не тільки пер тими, хто контролює засоби масової інформації, але й перш за перед широкою громадськістю, враховуючи різноманітні соціальні інтереси. Суспільна відповідальність журналіста вимагає дотримуватися морально-етичних принципів своєї масово-інформаційної діяльності.

Принцип IV. Професійна чесність журналіста

Суспільна роль вимагає від журналіста високої професійної чесності, яка передбачає його право утримуватися від роботи, яка суперечить його переконанням. Професійна чесність не дозволяє журналісту приймати будь-які подачки від зацікавлених осіб, а також виражати приватні інтереси, які суперечать суспільному благополуччю. В етичні принципи журналіста входить повага до інтелектуальної власності, недопустимість плагіату.

Принцип V. Загальнодоступність засобів масової інформації й участь громадськості в їх роботі

Характер професії вимагає, щоб журналіст сприяв загальнодоступності в роботі засобів масової інформації. Це передбачає обов’язок виправлення помилки і право на відповідь.

Принцип VI. Повага приватного життя і людського достоїнства

Норми професійної моралі вимагають від журналіста поважати достоїнства людини і її права на приватне життя, у відповідності з вимогами міжнародних прав людини, і захищати її репутацію від ображань, наклепів, брехливих обвинувачень.

Принцип VII. Повага громадських інтересів

Професійні норми вимагають від журналіста поваги інтересів суспільства, його демократичних інститутів, суспільної моралі.

Принцип VIII. Повага суспільних цінностей і багатоманітності культур

Справжній журналіст захищає загальні цінності гуманізму, перш за все за мир, демократію, соціальний прогрес, права людини і національне визволення. Він з повагою ставиться до відмінних особливостей, цінностей і достоїнств кожної національної культури, а також до права народів вільно обирати і розвивати свою політичну, соціальну, економічну і культурну системи. Таким чином, журналіст активно бере участь у соціальних перетвореннях, направлених на розширення демократії.

За допомогою діалогу журналіст сприяє створенню в міжнародних відношеннях клімату довіри. Професійна етика зумовлює журналіста бути в курсі відповідних міжнародних домовленостей, декларацій і резолюцій.

Принцип IX. Попередження війни та інших негативних подій, що перешкоджають розвитку людства

Моральний обов’язок поважати загальнолюдські цінності гуманізму вимагає від журналіста утримуватися будь-яких форм виправдання агресії, насилля, ненависті й дискримінації, зокрема расизму й апартеїду. Діючи таким чином, журналіст може улагодити непорозуміння між народами, пробудити співчуття і розуміння до потреб народів інших країн, забезпечити повагу прав і достоїнств всіх націй і народів незалежно від статі, раси, мови, національності, релігійних поглядів і філософських переконань.

Принцип X. Сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації

В сучасному світі журналіст діє в межах руху за встановлення нових міжнародних відносин загалом і нового міжнародного інформаційного устрою, зокрема. Цей новий устрій, який розглядається як невід’ємна частина нового міжнародного економічного устрою, направлений на деколонізацію и демократизацію в галузі інформації і комунікації (як в національному, так і в міжнародному контексті) на базі мирного співіснування народів і повної поваги їх культурної самобутності. Обов’язок журналіста − сприяти процесу демократизації міжнародних відношень в галузі інформації і комунікації, зокрема охороняти й укріплювати мирні й дружні стосунки між народами і державами.