Розділ 2

Предмет, межі та суб'єкти доказування в кримінальному процесі "Предмет доказування в кримінальному процесі - це така сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, установлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактич-них заходів у справі". 11 14 Михеенко М.М. Нор В.Т. Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 132.

Предмет доказування в кримінальному процесі не обмежу-ється тими обставинами і фактами, що були у минулому. Деякі явища, які потребують доказування можуть продовжувати своє Існування і на момент самого доказування. А саме: обставини, що характеризують особу винного, його сімейний стан, психічна хвороба, наслідки скоєного, тощо.

Необхідно звернути увагу на те, що неприпустимо відріз-няти предмет доказування в кримінальній справі від обставин, що мають значення у справі. Який факт, значимий в кримінальному процесі має бути предметом до-казування. З Іншої сторони, будь-яка обставина, що входить в пред-мет процесуального доказування, не може не мати значення у справі. Отже в поняття предмету доказування в кримінальному процесі входять всі факти та обставини, що мають відношення / є необхідними для правильного вирішення/ в конкретній справі.

Але неприпустимим є безпідставне розширення предмету доказування, тобто встановлення тих фактів і обставин, що зна-чення для вирішення справи не мають, або доказування тих фактів та обставин, що вже доказані.

Також неприйнятним є звуження предмету процесуального доказуван-ня, оскільки це може призвести до Істотного утруднення, або взага-лі неможливості з'ясувати об'єктивну Істину в справі та прийнятті правильного рішення.

Тобто в даному випадку необхідним є чітке визначення предмету доказування в кримінальному процесі в кожному конкретно-му випадку, що є запорукою правильного правозастосування.

Поділ предмету кримінально-процесуального доказування. Зокрема Ф. Н. Фаткуллін поділяє предмет кримінально-процесуального на З групи.

Перша група складається з: "Фактів і обставин, що знахо-дяться в рамках конструктивних ознак того чи Іншого складу злочи-ну".11 17 Фаткуллін Ф. Н. Обмиє проблеми процессуального доказы- вания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973 р. С. 56. В даному випадку слід відзначити, що ці факти та обста-вини мають безпосереднє значення для прийняття рішення у справі.

"Такими е:

- протиправне і суспільно-небезпечне діяння, ступінь його здій-снення, час, місце, спосіб та інші обставини здійснення;

- факт здійснення діяння або участі в ньому певних осіб, досягнен-ня ними віку, з якого можливе їх визнання суб'єктами злочину;

- факт наявності або відсутності вини цих осіб в скоєнні діяння, форми їх вини, мотиви і мета;

- шкідливі наслідки скоєного, їх характер, об'єм і причинний зв'я-зок з діями або бездіяльністю винного;

- обтяжуючі або пом'якшуючі вину обставини, в тому числі, що харак-теризують особу правопорушника, якщо вони розглядаються в якості конструктивних ознак складу злочину".2 2 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Другу групу включають в себе: " Обставини, що мають Істо-тне юридичне значення в справі. 11 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Це такі обставини і факти, що хоч і не містять в собі ознак складу злочину, але мають певне юридичне значення у справі. ' До цієї групи відносяться:

- обставини, які по діючому законодавству можуть звільнити винного від кримінальної відповідальності;

- обставини, що враховуються при призначенні покарання, як пом'як-шуючі або обтяжуючі ступінь відповідальності винного;

- Інші обставини, що характеризують особу, що скоїла злочин;

- характер і розмір спричиненої у справі матеріальної шкоди, якщо навіть остання не враховується конструктивною ознакою складу да-ного злочину;

- процесуальні обставини, що виключають провадження у справі; 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 58

- Тощо.

До третьої групи відносяться: "Обставини, встановлення яких має доказове значення у справі.

ЦІ обставини можуть мати найрізноманітнішу форму. Це наяв-ність на місці скоєння злочину документів, речей та Інших слідів певної особи; приналежність певній особі знаряддя вчинення злочи-ну; тощо.

" Тим не менше всі вони, будучи виявлені /встановлені/ в справі, от-римують однакову природу - стають доказовими фактами, що є необхід-ні для вияснення юридичне значимих обставин в кримінальному процесі. "

Розглянувши думку автора, можна сказати, що в даному випадку такий поділ є обгрунтованим і цілком доцільним.

Зокрема зустрічаємо такий в юридичній літературі поділ на так званий головний факт та доказові факти. Зміст, що ховаєть-ся під терміном головний факт є досить широким і неоднозначним. Тому поділ визначений Ф. Н. Фаткулліним є більш доречним.

Хоч поняття предмету доказування в кримінальному процесі не використовується в Кримінально-процесуальному кодексі України /надалі КПК/, але його зміст розкривається в ст. 604 КПК.

Поняття меж кримінально-процесуального доказування має вирі-шальне значення при дослідженні теми доказування в кримінальному процесі. Не слід утотожнювати межі кримінально-процесуального дока-зування з поняттям предмету кримінально-процесуального доказування.

При дослідженні фактів і обставин, що належить встановити у справі вони завжди є багатоякісними і різноманітними в своєму зов-нішньому вигляді. Отже, для того, щоб доказування не мало ні безкі-нечного ні поверхового характеру в кримінальному процесі визначають поняття меж кримінально-процесуального доказування. Тобто предмет кримінально-процесуального доказування відповідає на питання, що підлягає доказуванню, а поняття меж кримінально-процесуального дока-зування - в якій мірі факти і обставини у справі необхідно дослід-жувати та з якою глибиною і в яких оптимальних межах необхідно дос-ліджувати ці дані.

Поняття меж при процесуальному доказуванні визначає ступінь деталізації та конкретизації кожного факту і обставин, що досліджується у справі та забезпечує необхідну глибину дослідження. Тобто межі кримінально-процесуального доказування визначають так звану "золоту середину" в необхідному дослідженні фактів і обставин в справі. Досліджуються тільки ті факти і обставини, що мають дока-зове значення і тільки в тій мірі, в якій вони необхідні в справі.

Цим самим межі кримінально-процесуального доказування виз-начають ступінь і глибину необхідного дослідження фактів і обставин, що розглядаються у справі. Але необхідно звернути увагу на неможли-вість безпідставного звуження меж кримінально-процесуального доказу-вання, що може стати наслідком прийняття неправильного рішення у справі.

Отже, межі кримінально-процесуального доказування визна-чають сукупність тих фактів і їх джерел, які необхідні і достатні для визнання доказування, як всієї системи обставин /фактів/, що складають премет доказування у справі, так і кожного з них окремо". 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказування. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973р. С. 66.

"Суб'єктами процесуального доказування повинні визнаватись особи, які уповноважені у встановленому законом порядку висловлюва-ти свої думки /версії, твердження/ про шукані факти, збирати і по-давати докази та їх джерела, самостійно брати участь в їх перевірці і оцінці, а також офіційно обґрунтовувати свої висновки по справі". 22 17 Фаткуллін Ф. Н Вказана праця

3 17 Фактулін Ф.Н. Общин проблемы процесуального доказывания. Казань Вид. “Издательство Казанського университета”. 1979 г. С.82

Існують різні думки щодо класифікації цих суб'єктів по різних ознаках.

Деякі автори беруть за основу класифікації відношення суб'єк-ту до обов'язку доказування, ділять їх на 3 групи:

- осіб, що несуть обов'язок доказування?

- осіб, що мають обов'язок тільки брати участь в доказуванні;

- осіб звільнених від такого обов'язку".3

Хоча більш доречний був би поділ суб'єктів за їх процесуаль-ною зацікавленістю у справі, зокрема Ф. Н. Фаткуллін говорить, що

суб'єктів кримінально-процесуального доказування " належить ділити на:

- органи, що здійснюють доказування в Інтересах чи від Імені держави. Це органи дізнання, попереднього слідства, прокурор і суд. Вони відповідають за всю повноту доказування і за досягнення об'єк-тивної Істини у кожній справі;

- на осіб, що беруть участь у доказуванні для захисту своїх Інтересів чи Інтересів, що ними представляються. В цю групу входять підозрюваний, обвинувачений /підсудний/, потерпілий, цивільний пози-вач, цивільний відповідач та їх представники. Під час доказування вони відстоюють власні Інтереси, діючи в рамках Із позиції цих Ін-тересів;

- на осіб, що здійснюють доказування у відповідності з зав-даннями, що покладені на них законом для захисту Інтересів окремих учасників судового провадження. Це захисник, що виступає в доказу-ванні від свого імені і поєднуючи свої професійні завдання з інте-ресами підзахисного. 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказивания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973 р. С. 82.

В даній класифікації більш вдало проведено поділ, який вод- ночас дозволяє визначити в якій мірі і на кого з суб'єктів покладе-но обов'язок доказування в кримінальній справі. є абсолютно неприйнятним перекладування цього обов'язку на інших суб'єктів кримінального процесу, зокрема підозрюваного, обвинуваченого /підсудного/та їх представників. Всі інші суб'єкти мають не обов'язок доказування, а тільки право наведення певних міркувань, тез чи подання доказів у справі. Тобто "мають право, а не зобов'язані брати участь у доказуванні.2 2 17 Михеенко М. М.; Нор В. Т.; Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 137.