Білет № 8
1. Перш за все, слід зауважити, що якщо організація-переробник, поряд з переробкою давальницької сировини здійснює виробництво продукції з власної сировини і її реалізацію, вона обов'язково повинна організувати роздільний облік. Ця вимога випливає з принципово різного відображення в бухгалтерському обліку операцій з виробництва продукції з власної та з давальницької сировини. Так як при передачі сировини або матеріалів у переробку, право власності на зазначене майно зберігається за давальців, то переробник не вправі відбивати отримане майно на своєму балансі. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, для обліку сировини і матеріалів, переданих у переробку на давальницькій основі, передбачений позабалансовий рахунок 003 «Матеріали, прийняті в переробку». Для обліку матеріалів на складі і матеріалів, переданих у виробництво, відкриваються субрахунки: 003-1 «Матеріали на складі»; 003-2 «Матеріали у виробництві». Облік ведеться в кількісному і вартісному вираженні за цінами, вказаними в документах на передачу сировини. Крім того, повинен бути організований аналітичний облік за замовниками, видами сировини й матеріалів, за місцем їх знаходження.
2.Собівартість продукції як сумарна величина витрат є відправним пунктом визначення величини прибутку, тому механізм її формування вимагає детального вивчення. Виробництво кожного виду продукції (та надання послуг) супроводжується витратами трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також застосовуванням основних засобів (будівель, споруд, устаткування, тощо).
Собівартість реалізованої продукції складається із:
виробничої собівартості готової продукції, реалізованої протягом звітного періоду;
нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
понаднормових виробничих витрат.
Виробнича собівартість готової продукції включає:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
розподілені загальновиробничі витрати.
Білет № 9
1. Собівартість — це частина вартості продукту праці, сукупність витрат, витрат у грошовій формі, яка використовується на відновлення спожитих засобів виробництва й оплату праці
2. У зарубіжній практиці поширений ще поділ витрат на основні та накладні. До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним орректив. Це насамперед витрати на сировину, основні матеріали, зарплату виробничих робітників, тобто прямі витрати. Складом цих основних витрат в більшості випадків і обмежуються. Але є ще витрати, які за їх сутністю теж можна віднести до основних, однак цього не роблять для спрощення зазначеного поділу, бо вони належать до непрямих (витрати на технологічний інструмент, електроенергію для приведення в дію машин і устаткування та ін.).
До накладних належать витрати на обслуговування виробничого орректи й управління. Їх поділяють на виробничі та невиробничі накладні витрати.
Виробничі накладні витрати — це витрати виробничих підрозділів, які не мають безпосереднього зв'язку з виробничим орректив, а пов'язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов (амортизаційні відрахування з вартості виробничих основних фондів, орендна плата, утримання орректи управління підрозділу тощо). Як уже зазначалось, для спрощення цього поділу сюди відносять непрямі витрати виробничого призначення, які за своєю сутністю належать до основних. За звичним для наших підприємств поділом витрат за калькуляційним призначенням до накладних витрат цеху з деякими оррективами можна віднести витрати на експлуатацію машин і устаткування та витрати на організацію й управління виробництвом (загальновиробничі витрати).