Білет № 23

1. ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ І КРИТЕРІЇ БІЗНЕС-ПЛАНУ

Основними цілями та завданнями бізнес-плану є:

* оцінка слабких і сильних сторін проекту;

* визначення витрат;

* визначення фінансових потреб;

* вибір стратегії діяльності;

* визначення концепції розвитку;

* оцінка галузі, ринку і конкуренції;

* визначення ризику;

* пошук партнерів для спільної діяльності і фінансових коштів.

Бізнес-план має дати відповіді на такі питання: Що є основною метою фірми (підприємства)? Де її місцезнаходження (або де вона розташовуватиметься) за проектом?

Як здійснюватиметься виробничий процес (надання послуг)?

Коли фірма (підприємство) почне приносити прибуток? Які і чому існують шанси досягти успіху? Яка самоокупність проекту?

Хто персонально відповідає за досягнення цілей і завдань проекту?

2. Центральною ланкою всієї системи ОУП є оперативно-виробниче планування (ОПП). У сучасній теорії організації, підтвердженої вітчизняної та зарубіжної практикою, система ОПП розглядається як багаторівнева, структурізуемая на різні блоки і стадії планових робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний. За характером застосовуваних методів планові роботи підрозділяються на три послідовно виконуваних блоку: об'ємне планування; календарне планування; поточне (або оперативне) планування. Основна задача об'ємного планування - розподіл виконуваних робіт по підрозділах і плановим періодах з урахуванням завантаження устаткування і площ. Календарне планування передбачає визначення термінів початку та закінчення робіт в цехах і термінів передачі їх продукції іншим цехам при необхідності з коригуванням результатів об'ємних розрахунків. Як планового періоду при календарних розрахунках найчастіше вибирається місяць або квартал. Задача оперативного планування полягає в розробці конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавців на короткі планові періоди (декаду, тиждень, добу, робочу зміну, час). Календарне планування здійснюється як для підприємства в цілому, так і для окремих його цехів. Функції оперативного планування представлені в табл. 9. Продумане і якісне вирішення основних задач оперативного планування поліпшує майже всі основні.

Білет № 24

Електроенергія на технологічні потреби. До статей "Паливо на технологічні потреби" та "Енергія на технологічні потреби" відносяться витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо витрачаються у технологічному процесі виробництва робіт (послуг), як одержані від сторонніх організацій, так і вироблені самим підприємством. Витрати на паливо та енергію на технологічні потреби (рух рухомого складу електротранспорту, виробництво теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг) 

 Визначається вихідна чисельність працюючих на плановий період по плановому об’єму виробництва при умові збереження базового виробітку за формулою:

                                    Чвих = чи  Чвих = Чбаз 

де ВПпл – плановий обсяг виробництва продукції, грн;

ППбаз – виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн;

Чбаз – чисельність працюючих в базовому періоді, чол.;

Ко – темп росту об’єму виробництва в плановому періоді, %.

2 етап. По кожному фактору, виходячи з намічених до впровадження міроприємств з плану технічного розвитку і організації виробництва, визначається можлива економія чисельності працюючих. Економія по всіх факторах сумується і отримують загальну економію працюючих.

3 етап. Визначається плановий приріст продуктивності праці за рахунок впровадження організаційно-технічних міроприємств:

DПП = 100

де Е – економія чисельності працюючих за всіма факторами, чол.

Розрахунок економії чисельності працюючих по окремих факторах ведеться в послідовності класифікації факторів і оформляється в таблиці.

Аналітичний метод планування росту продуктивності праці базується на визначенні зниження трудомісткості продукції і покращення використання робочого часу в плановому році. На підприємствах він знаходить застосування у внутрішньо виробничому плануванні – в цехах і підрозділах, де ведеться облік і планування технологічної трудомісткості продукції.

Планування продуктивності праці методом прямого рахунку здійснюється шляхом ділення планового об’єму виробництва на планову середньоспискову чисельність працівників підприємства. При цьому порівнюють виробіток планового і базового періоду.