Тема 11: Фінансовий контролінг.

Тема 11. Фінансовий контролінг.

11.01. Методичні вказівки до вивчення теми.

Вивчення теми “Фінансовий контролінг” має на меті формування у студентів базової теоретичної підготовки та практичних навичок щодо обґрунтування та організації системи фінансового контролінгу як ключового елементу управління фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання в умовах мінливого внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства. Вивчення матеріалів даної теми курсу передбачає опрацювання системи проблемних питань, які можна об’єднати та узагальнити за наступними напрямками:

• сутність та функції фінансового контролінгу;

• організація фінансового контролінгу на підприємстві, проблеми та шляхи їх вирішення;

• інформаційне забезпечення та координація в системі функціональних завдань фінансового контролінгу;

• стратегічний фінансовий контролінг;

• оперативний фінансовий контролінг$

• методи контролінгу.

При вивченні теми, з метою полегшення її розуміння та засвоєння, доцільно повторити матеріали попередніх тем дисципліни, а також матеріали таких курсів як „Фінанси підприємств” та „Фінансовий аналіз.”

При вивченні теми слід особливу увагу звернути на той факт, що в практиці склалося два основні підходи до визначення характеристик та функціональних завдань контролінгу. Один із підходів (домінує в американській практиці) розглядає контролінг переважно як систему внутрішньогосподарського управлінського обліку (англ.. managerial accounting). З іншого боку, представники іншого підходу (домінує в німецькій практиці) розглядають управлінський обік лише як складову контролінгу, в рамках якої реалізується окремі його функції.

Здебільшого використовують наступне визначення контролінгу, контролінг — це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Контролінг включає в себе сукупність базових напрямків, зокрема, контролінг збуту, контролінгу маркетингу, контролінг постачання тощо. Предметом вивчення даної теми курсу являється фінансовий контролінг як невід’ємний елемент служби контролінгу на підприємстві.

Загалом, фінансовий контролінг (англ. financial controlling) представляє собою функціональний блок фінансового менеджменту, організований у формі спеціальної саморегулюючої системи методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку фінансового менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг. Каталог функціонально–організаційних завдань фінансового контролінгу на підприємстві наведено в Таблиці 11.01.

У загальному випадку, у структурі фінансового контролінгу виділяють, виходячи із характеристики поставлених функціонально–організаційних завдань, стратегічний фінансовий контролінг та оперативний фінансовий контролінг.

Таблиця 11.01

Функції та завдання фінансового контролінгу на підприємстві

служба фінансового контролінгу
функції	завдання
Координація	Регулювання інформаційних потоків Координація діяльності окремих підрозділів Координація процесу планування
Фінансова стратегія	Активна участь у розробці фінансової стратегії підприємства «Продаж» цілей і планів Вироблення пропозицій щодо адаптації організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку
Планування та бюджетування	Розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування Забезпечення процесу бюджетування Участь у розробці первинного основних та додаткових бюджетів
Бюджетний контроль	Організація внутрішнього (управлінського) обліку Участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів; Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації Виявлення та ліквідація вузьких місць на підприємстві Своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін) Підготовка звіту про виконання бюджетів; Розробка пропозицій щодо коригування планів і діяльності
Внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення	Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів Надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства та структурним підрозділам у процесі розробки фінансової стратегії, планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем
Внутрішній аудит та ревізія	Забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення господарських операцій, функцій і повноважень відповідно до покладених на них обов’язків Проведення внутрішнього аудиту та координація власної діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту підприємства Забезпечення збереження майна підприємства

Стратегічний фінансовий контролінг на підприємстві забезпечує виконання наступних завдань:

1. розробка фінансової стратегії;

2. ідентифікація та формування стратегічних факторів успіху та забезпечення конкурентоспроможності у довгостроковому періоді;

3. визначення горизонтів фінансового планування, формулювання цільової методології стратегічного та оперативного планування на підприємстві відповідно до встановлених горизонтів;

4. впровадження дієвої системи раннього попередження та реагування;

5. довгострокове управління вартістю підприємства для забезпечення зростання добробуту акціонерів (creating shareholder value);

6. забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами.

Для вирішення визначених вище завдань, стратегічний контролінг використовує такі специфічні методи та інструменти як аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз (portfolio analysis), організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, Balanced Scorecard, бенчмаркінг тощо. При цьому, дієвість стратегічного фінансового контролінгу на підприємстві проявляється через ефективне стратегічне фінансове планування і визначається такими факторами:

• чіткістю та реалістичністю поставлених стратегічних цілей;

• цілеспрямованістю та обґрунтованістю планування;

• координацією служб підприємств на етапах постановки цілей, їх трансформації у планові цільові показники, виконанням планів та контролю за виконанням таких планів.

у спрощеному вигляді функціонально–організаційні зв’язки в рамках фінансового контролінгу на підприємстві приведена на Рис.11.01.

Рис. 11.01. Система фінансового контролінгу на підприємстві.

Оперативний фінансовий контролінг передбачає формування та реалізацію системи обґрунтування, прийняття, виконання та контролю за виконанням оперативних фінансових рішень з метою досягнення поточних (короткострокових) фінансових цілей (монетарних та немонетарних). Слід відмітити, що процедура організації планування в межах оперативного фінансового контролінгу, виходячи із специфіки, що визначається короткостроковим характером цільових завдань, що стоять перед таким контролінгом, дещо змінюється по відношенню до стратегічного контролінгу (див. Рис. 11.02.)

Як відзначено на приведеному вище рисунку, до функціональних елементів системи фінансового контролінгу на підприємстві відносяться такі важливі її складові як бюджетний контроль, внутрішній консалтинг та координація.

В рамках бюджетного контролю (англ.. budgetary control) реалізується модель управлінського обліку фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, аналіз відхилень та рапортування (англ.. feedback). Саме з цих міркувань вище стверджувалося про некоректність ідентифікація фінансового контролінгу як внутрішньогосподарського управлінського обліку. Так, фінансовий контролінг повинен своєчасно та у повному обсязі забезпечити інформаційні потреби фінансового менеджменту на підприємстві (що досягається, зокрема, системою управлінського обліку, рапортування тощо), однак таке забезпечення не зводиться до рядового наданням фінансової інформації — фінансовий контролер являється радником управлінців середньої та вищої ланки менеджменту. При цьому реалізується така функція фінансового контролінгу як внутрішній консалтинг (англ.. interior consulting).

Рис. 11.02. Бюджетування, контроль і рапортування у системі оперативного контролінгу.

Важливим напрямком фінансового контролінгу на підприємстві є функціонально–організаційне забезпечення збалансованості між централізацією фінансового управління та децентралізованим прийняттям окремих управлінських фінансових рішень шляхом забезпечення координації між окремими центрами прийняття управлінських рішень. Поряд з цим, координація як функція контролінгу сприяє чіткому формулюванню цілей та завдань, доведенням їх до виконавців та забезпечення зворотного зв’язку між виконавцями управлінських фінансових рішень та управлінцями. Таким чином, координація дозволяє вирішити наступні проблемні питання, що виникають при реалізації фінансового планування на підприємстві:

• узгодження дерева цілей з наявними у підприємства ресурсами;

• узгодження довгострокових планів з визначеними цілями і стратегією розвитку підприємства;

• приведення у відповідність оперативного планування з довгостроковими планами;

• координації окремих планів підприємства i розробка зведеного плану;

• координації функції контролю та планування;

• координації системи забезпечення інформації з інформаційними потребами підприємства, які виникають у ході аналізу та планування;

• узгодження організаційної структури підприємства з виробничими потребами;

• координація фінансових і виробничих потужностей підприємства.

Якщо координація в рамках фінансового контролінгу забезпечує підвищення ефективності управлінських фінансових рішень, то визначення (перевірка) ефективність виконання таких рішень та їх результативність забезпечується в рамках такої функції фінансового контролінгу як внутрішній аудит (ревізія). Загалом, внутрішній аудит (ревізія)¹ представляє собою цілісну сукупність процедур, спрямованих на перевірку та встановлення відповідності поточного (фактичного) стану об’єкта такого аудиту його нормативному або цільовому (тому, що повинен бути). При цьому, в науково–практичній літературі до основних цільових завдань внутрішнього аудиту (ревізії) як функції фінансового контролінгу відносять наступні:

• встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства;

• виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;

• своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес–одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

• перевірка якості виконання функціональних обов’язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

• перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку;

• встановлення відповідності фактичних затрат їх нормативним значенням,

• перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

• налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

• вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту недоліків та мобілізації наявних резервів.

Одним із напрямків зведення, узагальнення та аналізу фінансової інформації про господарську діяльність підприємства є виявлення та ідентифікація потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього середовища— комерційних ризиків суб’єкта господарювання на стратегічному та оперативному рівнях. Виявлення загроз фінансово–господарської діяльності підприємства здійснюється шляхом імплементації системи раннього попередження та реагування (далі — СРПР). При цьому, СРПР повинна органічно вписуватися в систему планування та контролю на підприємстві.

Система раннього попередження та реагування (СРПР) — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Серед основних функціонально–організаційних інструментів реалізації системи раннього попередження та реагування на підприємстві можна виділити прогнозування банкрутства (кількісної оцінки ймовірності настання фінансової неспроможності підприємства). При цьому оцінка ймовірності банкрутства суб’єкта господарювання здійснюється на основі використання одно факторного чи багатофакторного дискримінантного аналізу. Серед найбільш відомих моделей прогнозування банкрутства суб’єкта господарювання, що згадуються у науково–практичній літературі, можна виділити моделі Вайбеля (Weibel, 1973), Бівера (Beawer, 1979), Таффлера (Taffler, 1977), Спрінгейта, моделі Альтмана (Altman Z-score, 1968; Altman ZETA^tm, 1977; Altman Z, 1983), Тамарі (Tamari, 1964), Беермана (Beyerman, 1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993) та інші.

Звернемо увагу на те, що використання сформульованих західними фінансистами кількісних моделей прогнозування банкрутства підприємства вітчизняними підприємствами має певні (часто суттєві) обмеження, які зумовлюють:

• по–перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;

• по–друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

• по–третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

У той же час в Україні використовуються численні методики факторного аналізу, однак вони є безсистемними, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації.

Поряд із прогнозуванням банкрутства підприємства, фінансовий контролінг на підприємстві використовує, зокрема, такі методи:

• методи оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання:

  • аналіз точки беззбитковості;

  • цільове калькулювання собівартості.

  • АВС аналіз;

  • XYZ аналіз;

• методи обґрунтування управлінських фінансових рішень:

  • бенчмаркінг (benchmaking);

  • вартісний аналіз;

  • портфельний аналіз;

  • SWОТ аналіз (аналіз сильних і слабких місць);

• методи фінансового прогнозування:

  • експертні методи планування;

  • казуальне прогнозування;

  • методи екстраполяції тощо.

Зважаючи, що більшість методів достатньо повно представлено у вітчизняній науково–практичній літературі, зупинимося більш детально лише окремі з них.

Так, фінансовий контролінг з метою оптимізації абсолютної величини витрат суб’єкта господарювання використовує (1) аналіз точки беззбитковості; (2) АВС аналіз; (3) XYZ аналіз і, нарешті, (4). цільове калькулювання собівартості (англ.. target costing). Якщо перші три методи представляють собою певну формалізовану модель групування витрат суб’єкта господарювання, визначення їх цільового рівня та обґрунтуванням напрямків оптимізації їх абсолютної величини, то цільове калькулювання собівартості визначає функціональну модель організації оптимізації абсолютної величини затрат підприємства (див. Рис. 11.03.).

Рис. 11.02. Алгоритм цільового калькулювання.

В рамках цільового калькулювання собівартості з метою приведення поточного рівня витрат до їх цільового рівня (з метою забезпечення необхідного розміру прибутку) використовуються згадані вище методи оптимізації абсолютної величини затрат.

Слід також відмітити, що останнім часом спостерігається тенденція зміщення акцентів не на формування прибутку, а на створення вартості, яка розглядається як певна функція, значення якої залежить від доходів, прибутку та витрат, — ABM (Activity–based Management) та VBM (Value–based Management).

При цьому в процесі бюджетування фінансових результатів часто використовується аналіз точки беззбитковості. Проведення аналізу передбачає встановлення параметрів точки беззбитковості (доходи дорівнюють витратам) та оцінка потенціалу формування позитивної різниці між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, яку називають зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

Рис. 11.03. Точка беззбитковості.

На основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.

Оцінка параметрів точки беззбитковості щодо продукції, яку лише планується виробляти, можна використовувати такі математичні формули:

, (11.01)

, (11.02)

де B — виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн); О — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці).

Фінансовий контролер для успішного виконання покладених на нього завдань повинен на достатньому рівні володіти методологією прогнозування фінансових показників. Серед методів фінансового прогнозування поширеними є (1) експертні методи; (2) казуальне прогнозування та (3) екстраполяція.

Фінансове планування на основі експертних методів передбачає максимальну відмову від формалізованих (математичних, статистичних та економетричних) методів розрахунку планових величини фінансових показників або цільового їх рівня. У той же час, основна увага приділяється суб’єктивним очікуванням учасників експертної оцінки (експертів), які формуються під впливом, перш за все, практичного досвіду та інтуїції експертів. З цих міркувань до проведення експертної оцінки залучаються керівники структурних підрозділів, а також інші спеціалісти, що мають значний досвід та відповідну кваліфікацію. До основних методологічних прийомів, що використовуються за експертного (суб’єктивного) методу прогнозування, належать такі:

• індивідуальні опитування;

• мозкова атака (brainstorming);

• метод Дельфі;

• розробка сценаріїв.

У свою чергу каузальний метод фінансового прогнозування заснований на встановленні, ідентифікації та кількісній оцінці планових значень цільових фінансових показників на основі причинно–наслідкових зв’язків з іншими показниками. Цільовий показник при цьому розглядається як деяка функція сукупності факторів, зміна яких призводить до відповідної зміни цільового показника. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на основі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва робиться виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат — від обсягів виробництва тощо. Казуальний метод фінансового планування може здійснюватися у двох основних формах— (1) детермінантний прогноз та (2) стохастичний прогноз.

У теоретичних моделях та практиці корпоративних фінансів широкого розповсюдження набули такі методи прогнозування цільових фінансових показників як екстраполяція, за якої висновки про прогнозні значення цільових показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах (аналогічно до технічного аналізу ринкових інструментів — цінних паперів, деривативів тощо). Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку.

Однак слід відмітити, що методи екстраполяції дають точні результати за умових їх використання по відношенню до суб’єктів господарювання із відносно стабільними показниками фінансово–господарської діяльності та ринкової активності за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом (англ. trend). На практиці використовуються такі методи екстраполяції як (1) методи визначення середніх величин (наприклад, ковзаючої середньої — moving averages); (2) екстраполяція тренду; (3) експоненціальне згладжування. При цьому все більшого поширення в рамках фінансового прогнозування цільових показників набуває методологія експоненціального згладжування (і перш за все, експоненціальне згладжування другого і вищих порядків), яка точніше враховує той чи інший тренд у розвитку прогнозних показників., а також комбіноване використання різних методів, методів та прийомів.