зфн / ЕКОНОМ_ФИН_ПИДПР / ФИНАНСЫ_ПРЕДПРИЯТ / Rogov_фінанси_підприємства / Rogov

шення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів; R′ – рентабельність активів, визначена як відношення прибутку до загальної суми активів; kп – коефіцієнт покриття, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткострокових зобов'язань; ВА – віддача активів, тобто відношення чистої виручки від реалізації (р. 035 форми 2) до загальної суми активів.

Вірогідність банкрутства вважається: дуже високою, якщо Z ≤ ≤ 1,8; високою, якщо 1,81 ≤ Z ≤ 2,7; можливою, якщо 2,71 ≤ Z ≤ 2,99; дуже низькою, якщо Z ≥ 3,0.

Важливе значення має проведення СВОТ-аналізу, тобто аналізу сильних і слабких сторін у діяльності суб'єкта господарювання, шансів та ризиків. За результатами причинно-наслідкового аналізу робиться висновок про вид і глибину фінансової кризи, санаційну спроможність або доцільність ліквідації суб'єкта господарювання.

Проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи часто доручається спеціалізованим аудиторським фірмам. Під час санаційного аудиту також визначається обґрунтованість запропонованих підприємством заходів санації.

2. Розробка стратегії санації та першочергових заходів. Якщо за результатами аналізу встановлено, що існує реальна можливість відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості підприємства, то приймається рішення щодо розробки санаційної концепції. Стратегія санації становить узагальнену модель дій, спрямованих на відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Головна стратегічна мета санації конкретизується в тактичних цілях, якими можуть бути, зокрема, завоювання або збереження певного сегмента ринку, досягнення необхідних значень прибутку, рентабельності, ліквідності та інших вартісних показників, забезпечення соціального ефекту.

Одночасно з формуванням стратегії санації розробляють та здійснюють невідкладні заходи щодо покриття поточних збитків, відновлення ліквідності та платоспроможності підприємства. Такими заходами можуть бути реалізація окремих активів, рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою факторингу, заморожування інвестицій, реструктуризація кредиторської заборгованості, розпродаж готової продукції за зниженими цінами тощо.

3. Розробка плану санації. План санації повинен містити тех-

131

ніко-економічне обґрунтування санації, фінансово-економічні, організаційно-правові, виробничо-технічнітасоціальнізаходищодо відновлення платоспроможності підприємства, повного або часткового задоволення вимог кредиторів із зазначенням термінів виконання, умови участі інвесторів (за їх наявності), строку та черговості виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умов відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за їх участю.

Якщо рішення про проведення санації боржника прийнято господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, план санації подається керуючим санацією комітету кредиторів протягом наступних трьох місяців для схвалення. Керуючим санацією вважається фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Закон обмежує строк санації дванадцятьома місяцями. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк із дня прийняття рішення про санацію. Комітет кредиторів може схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду; відхилити план і звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або з клопотанням про призначення нового керуючого санацією.

Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації з органом, уповноваженим управляти державним майном, якщо в майні підприємства-боржника частка державної власності перевищує 50 %. План санації необхідно подати до господарського суду протягом шести місяців із дня прийняття рішення про санацію.

4. Оперативний санаційний контролінг, який поєднує інфор-

маційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Він передбачає контроль за здійсненням санаційних заходів, аналіз причин відхилень від запланованих строків та значень вартісних показників, оцінку впливу нових зовнішніх і внутрішніх чинників на процес фінансового оздоровлення суб'єкта господарювання, розробку й реалізацію рішень щодо усунення додаткових ризиків і використання прихованих резервів розвитку підприємства, координацію дій його внутрішніх підрозділів, інвесторів та інших учасників санації.

132

Фінансовими джерелами заходів санаційного плану можуть бути власні кошти підприємства, капітал його власників, кошти кредиторів, інвесторів та держави, фінансова участь персоналу.

У першу чергу необхідно використовувати внутрішні джерела фінансової санації. Звичайно на підприємствах, які опинилися в кризовому стані, вичерпані резерви фінансування за рахунок прибутку та амортизації. Однак існує можливість використання таких внутрішніх джерел санації, як реструктуризація активів, заморожування інвестиційних вкладень і зменшення валових витрат виробництва та обігу (у тому числі за рахунок звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації), збільшення виручки від реалізації продукції шляхом стимулювання її збуту. Реструктуризація активів передбачає здійснення таких санаційних заходів: закриття нерентабельних виробництв; продажу або здачі в оренду окремих об'єктів основних засобів; реалізації цінних паперів, нематеріальних активів, наднормативних запасів сировини й матеріалів; використання лізингу та зворотного лізингу обладнання; використання у виробництві давальницької сировини замість покупних матеріалів і сировини; рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою облікового кредиту, операцій факторингу і форфейтингу, судових позовів до дебіторів стосовно контрактів, які не оплачені в обумовлені строки.

Санація із залученням коштів власників підприємства може здійснюватися такими шляхами: зміною величини статутного капіталу, наданням підприємству його власниками позик або безповоротної фінансової допомоги, виконанням зобов'язань підприємства його власниками.

Умовою зменшення статутного капіталу є відсутність заперечень з боку кредиторів підприємства. Зменшення статутного капіталу відображається на структурі пасиву балансу, тобто зменшуються статті "Статутний капітал" і "Непокриті збитки". Якщо зменшення статутного капіталу відбувається на величину, що перевищує суму балансових збитків, залишок додається до статті "Резервнийфонд". Цейзахідсанаціїбалансунеприводитьдополіпшення платоспроможності та ліквідності підприємства, а іноді навіть погіршує їх у зв'язку з витрачанням коштів на фінансування процедури зміни статутного капіталу.

133

Зменшення статутного капіталу є першим етапом "двоступінчатої санації". Санація балансу передує збільшенню статутного капіталу, як правило, за рахунок додаткових внесків інвесторів. Їх залучення за наявності непокритих збитків не тільки проблематичне у зв'язку з високим ризиком потенціального банкрутства, але і заборонене законодавством. Здійснення цільових внесків існуючих акціонерів або учасників товариств на покриття збитків можливе тільки за їхньою згодою.

В акціонерних товариствах зміни статутного капіталу відбуваються або шляхом зменшення (збільшення) номінальної вартості акцій, або шляхом зміни їхньої кількості (анулювання частини акцій, додаткова емісія). Акціонерам може бути запропоновано вибір між додатковими внесками для погашення збитків підприємства та анулюванням частини належних йому акцій (альтернативна санація). Перший варіант на відміну від другого позитивно впливає на платоспроможністьпідприємства. Протеобидваваріантиприводять до зростання балансового курсу акцій і тому мають однакові фінансові наслідки для власників корпоративних прав.

У певних випадках збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних фондів.

Санація за участю кредиторів підприємства та інвесторів

може здійснюватися за такими напрямами: відстрочкою та (або) розстрочкою платежів; прощенням (списанням) частини боргів;

додатковим кредитуванням або поручительством за кредитом; конверсією боргу у власність; переведенням боргу (частини боргу) на інвестора;

продажем майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств).

Домовленість у письмовій формі між підприємством-боржни- ком та його кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін називається мировою угодою. Її може бути укладено на будьякій стадії провадження у справі про банкрутство. Проте списання боргів має для боржника ті ж самі податкові наслідки, що й безповоротна фінансова допомога, тобто збільшення доходів. Кредитори мають право на зменшення суми оподатковуваного доходу лише за наявності їх позову до боржника, поданого в господарський суд, або відповідного виконавчого напису нотаріуса.

134

Надання кредиту підприємству, яке знаходиться у фінансовій кризі, як правило, можливе лише за умови поручительства з боку його надійних платоспроможних кредиторів, власників або потенційних інвесторів. Під час провадження у справі про банкрутство кредити нерідко залучаються для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації. Погашення таких кредитів відбувається за рахунок реалізації майна боржника.

Підставою для конверсії боргу у власність є впевненість кредиторів у санаційній спроможності підприємства. Переведення боргу у власність відбувається шляхом викупу корпоративних прав у власників боржника. Переведення боргу на інвестора передбачає прийняття ним відповідальності за невиконання взятих на себезобов'язань ітакож здійснюєтьсявобмін накорпоративні права. Іноді умовою залучення кредиторів та інвесторів до санації є включення до санаційного плану таких радикальних заходів, як реструктуризація підприємства й перепрофілювання виробництва.

Фінансова участь персоналу в санації підприємства може поляга-

ти в купівлі працівниками його акцій (часток), наданні позик, згоді на погіршення умов оплати праці.

Підприємства, чия продукція визнається державою суспільно необхідною, у певних випадках при нестачі вказаних вище джерел санації можуть розраховувати на фінансову підтримку з боку держави. Вона може здійснюватися у формах прямого бюджетного фінансування (позики, субвенції, субсидії, дотації, викуп корпоративних прав), пільгового кредитування, надання гарантій.

11.2.Задачі для самостійного розв'язання

1.За даними балансу підприємства, оборотні активи складають 200000 грн, кошти – 54600 грн, поточні зобов'язання – 182000 грн. Реалізація ліквідних активів дає 58160 грн. Кредитори підприємства звернулись до господарського суду із заявою щодо оголошення підприємства банкрутом у зв'язку з несплатою заборгованості в сумі 150000 грн. Чи задовільні значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (платоспроможності) та загального коефіцієнта покриття? Чи вважатиметься підприємство за таких умов неплатоспроможним? Обґрунтуйте відповідь.

2.Розрахуйте оцінку вірогідності банкрутства підприємства

135

на підставі таких даних звітного року (тис. грн): акціонерний капітал – 100; загальна сума активів – 5000; оборотні засоби – 700; нерозподілений прибуток – 30; обсяг реалізації продукції за відпускними цінами – 950; собівартість продукції – 730; прибуток від іншої операційної діяльності – 70; прибуток від фінансових операцій – 30; прибуток від іншої звичайної діяльності – 50; короткострокові зобов'язання – 90.

3.Створіть типовий каталог оперативних заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства.

4.Баланс господарського товариства на кінець звітного періоду має такий вигляд:

Як виглядатиме баланс товариства після зменшення статутного капіталу шляхом анулювання корпоративних прав номінальною вартістю 50000 грн?

5. Статутний капітал акціонерного товариства становить 45000 грн. Номінальна вартість акції – 150 грн. Вищим органом товариства прийнято рішення щодо проведення альтернативної санації для покриття збитків у сумі 30000 грн. Акціонерові належить 30 акцій. Визначити розмір додаткових внесків акціонера для збереження в абсолютному й відносному розмірах належної йому частки статутного капіталу та кількість акцій, що він віддасть для анулювання, якщо не погодиться на додаткові внески.

136

ДОДАТОК 1

138