зфн / ЕКОНОМ_ФИН_ПИДПР / ФИНАНСЫ_ПРЕДПРИЯТ / Rogov_фінанси_підприємства / Rogov

Продовж. табл. 10.2

Фінансове планування здійснюється за допомогою нормативного, розрахунково-аналітичного і балансового методів та еконо- міко-математичного моделювання. Нормативний метод полягає в тому, що фінансові надходження й витрати визначаються на основі державних або внутрішніх норм і нормативів (ставок податків, зборів і внесків, норм амортизаційних відрахувань та витрат сировини й матеріалів, цін, нормативів оборотних коштів тощо). Розра- хунково-аналітичний метод передбачає визначення планових показників на підставі аналізу фінансових результатів звітного (базового) періоду й прогнозу їхніх змін. Балансовий метод полягає в зіставленні й ув'язці підсумкових доходів і витрат та визначенні джерел їх надходжень і покриття. Метод економіко-математич- ного моделювання передбачає використання оптимізаційних, кореляційних регресійних, факторних, функціональних та інших математичних моделей з метою розрахунку планових фінансових показників. Оптимізаційні моделі передбачають максимізацію абсолютних і відносних показників прибутку (доходу) або мінімізацію витрат за наявності певних обмежень. Статистичні й функціональні моделі відображають кількісну залежність фінансових показників від факторів, які впливають на них, наприклад залежність прибутку від асортиментних змін, витрат, рівня інфляції, цін тощо.

Фінансовий план як складова частина бізнес-плану. Бізнес-план – це планово-аналітичний документ, який представляє основні комерційні й фінансові аспекти інвестиційного проекту, аналіз проблем, які виникають, і методи їх вирішення, показники-індикатори фінансового стану.

Бізнес-план складається для вирішення таких проблем: розроб-

121

ки стратегії розвитку підприємства за нових умов господарювання; складання інвестиційних проектів; підготовки проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів; складання приватизаційних проектів.

Структуру бізнес-плану складають наступні розділи: загальні положення, реквізитипідприємства, резюме, характеристикапідприємства, загальні дані щодо інвестиційного проекту, опис продукції (робіт, послуг), аналіз ринку й план маркетингу, план виробництва, вплив виробництва на навколишнє середовище, фінансовий план, оцінка ризику, додатки.

Фінансовий план як розділ бізнес-плану включає такі складові: прогноз обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), прогноз руху грошових коштів, прогноз фінансових результатів та розрахунок точки беззбитковості.

Обсяги реалізації продукції (робіт, послуг) за перший рік запровадження проекту відображаються щомісячно, за другий рік – щоквартально, за третій і наступні роки – щорічно.

Точка беззбитковості, або беззбитковий обсяг реалізації (БО), у натуральних одиницях знаходиться за формулою

БО = Рпост/(Цринк – Род.зм),

де Рпост – постійні витрати; Цринк – ринкова ціна одиниці продукції; Род.зм – змінні витрати на одиницю продукції.

Для наочного уявлення впливу ціни на критичний обсяг реалізації і на прибуток розробляється графік беззбитковості (рис. 10.1).

Постійнівитрати

Обсяг реалізації, тис. од. Точкабеззбитковості

Рис. 10.1. Графік беззбитковості

122

Чим більша різниця між прогнозним і беззбитковим обсягами реалізації, тим більше значення резерву безпеки і нижчий ризик опинитися в зоні збитків.

Рівень безпеки (РБ) визначається у відсотках за формулою РБ = (ПО – БО)100 % /ПО,

де ПО – планований обсяг реалізації, тис. шт.; БО – беззбитковий обсяг реалізації, тис. шт.

У першому році виробництва продукції за проектом аналіз беззбитковості проводиться щоквартально.

Оперативне фінансове планування. На підприємстві необхідно здійснювати повсякденний контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів, виконанням фінансового плану. З цією метою й організовується оперативне фінансове планування. Воно полягає в складанні балансу надходження коштів (оперативного фінансового плану) і платіжного календаря (табл. 10.3 і 10.4).

Таблиця 10.3. Баланс надходження коштів підприємства на 200__р.

123

2Заробітна плата і прирівняні до неї

124

Продовж. табл. 10.4

125

Продовж. табл. 10.4

Баланс надходження коштів містить інформацію про тимчасове вивільнення коштів або їхній дефіцит. На підставі цієї інформації приймаються оперативні рішення щодо поповнення депозитних рахунків, придбання ліквідних цінних паперів або, навпаки, про залучення короткострокових кредитів.

Платіжний календар готується на квартал з розбивкою за місяцями або на місяць з розбивкою за декадами. На відміну від річного фінансового плану він складається не за кінцевими показниками, а за всіма поточними грошовими надходженнями й витратами підприємства за вказані вище проміжки часу. За допомогою платіжного календаря конкретизується поточний фінансовий план, забезпечується акумуляція коштів для виконання розрахункових та платіжнихзобов'язань, з'ясовуються причининедовиконанняпланугрошових надходжень, готуються заходи щодо підвищення платоспроможності підприємства.

10.2.Задачі для самостійного розв'язання

1.Здійснити вирівнювання надходжень і видатків за рахунок внутрішніх можливостей прогнозу руху грошових коштів згідно з даними табл. 10.1.

2.За даними платіжного календаря (див. табл. 10.4) зробіть ви-

126

сновки про зміни фінансового стану комерційного підприємства протягом звітного кварталу, визначте причини цих змін та запропонуйте необхідні напрямки роботи щодо поліпшення фінансових показників.

3. Підготовте план фінансових результатів на наступний рік, використовуючи такі дані (тис. грн): доход від реалізації продукції – 600; питома вага підакцизної продукції в обсягах реалізації – 305 (акциз 20 %); повернення товарів – 5; знижки – 10; собівартість реалізованої продукції – 430; доход від операційної оренди активів – 12; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) – 10; загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням таобслуговуваннямпідприємства, – 30; витратиназбут– 10; сумнівні (безнадійні) борги – 3; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат – 3; доход від участі в капіталі – 15; дивіденди на акції акціонерних товариств – 5; проценти за користування кредита-

ми – 7.

4. Знайдіть беззбитковий обсяг реалізації продукції й рівень безпеки за такими варіантами бізнес-плану:

Постійні витрати – 200 тис. грн, змінні витрати на одиницю продукції – 15 грн. Який варіант бізнес-плану є оптимальним?

10.3.Запитання і завдання для самоконтролю

1.Сформулюйтевизначенняфінансовогоплануваннятайогомету.

2.Розкрийте зміст перспективного фінансового планування на підприємстві.

3.Що являє собою поточний фінансовий план і як він розробляється?

4.Охарактеризуйте методи фінансового планування.

5.Що таке бізнес-план, для вирішення яких проблем він складається і

яку структуру має?

6.Охарактеризуйтезмістізначенняфінансовогопланувструктурібізнесплану.

7.Як і з якою метою визначається точка беззбитковості?

127

8. Розкрийте зміст оперативного фінансового планування на підприємстві.

Рекомендована література

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати".

3.Положення(стандарт) бухгалтерськогообліку4 "Звітпрорухгрошо-

вих коштів".

4.Гребельный В.И. Финансы предприятий: Учеб. пособие. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2000. – С. 98–119.

5.Филимоненков А.С. Финансыпредприятий: Учеб. пособие. – К.: Ника-

Центр, Эльга, 2002. – С. 250–261.

6.Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна. – 3-тє вид. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 325–340.

Тема 11. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

11.1. Загальні теоретичні відомості

Економічний зміст та порядок проведення фінансової санації підприємств. Фінансова криза на підприємстві, про яку свідчать незадовільні значення фінансових показників (коефіцієнтів абсолютної та оперативної ліквідності, коефіцієнта забезпеченості власними коштами тощо), може бути спричинена зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними) факторами.

До зовнішніх чинників, зокрема, належать: незадовільна кон'- юнктура в економіці в цілому; недосконалість фінансової, грошо- во-кредитної та податкової систем; високий рівень інфляції; низька купівельна спроможність населення; різкі коливання на валютному ринку; галузева криза; монополізація ринку; дискримінація підприємства; обмеження доступу на зовнішні ринки.

Внутрішніми чинниками є брак високопрофесійних кадрів; незадовільний рівень управління на підприємстві, в тому числі антикризового; незадовільний комплекс маркетингу; недоско-

128

налість інвестиційної політики; низький технологічний рівень виробництва; прорахунки в схемах запозичення фінансових ресурсів; недосконалість системи контролінгу тощо.

Санація – це система заходів фінансового оздоровлення підприємства. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону № 784-ХІV від 30.06.99 р. (з наступними змінами та доповненнями) розрізняє поняття "санація" і "досудова санація". При цьому санацією вважається система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансово-господарського становища, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміною організаційно-правової та виробничої структур боржника. Досудова санація розглядається як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником його майна (органом, уповноваженим управляти майном) та/або інвестором з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Стосовно установ банків режим фінансової санації визначено "Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства" (затверджено постановою правління НБУ від 04.02.98 р. № 38). Це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом певного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. Окремі заходи примусової санації страхової компанії передбачено Законом України "Про страхування".

Рішення про проведення санації, головним чином, приймається: із власної ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризовому стані, якщо існує загроза неплатоспроможності та

оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому (при

129

відсутності позову кредиторів про порушення справи щодо банкрутства цього суб'єкта господарювання);

зініціативи фінансово-кредитної установи згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність";

зініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства;

зініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства та підприємства, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %;

зініціативи Національного банку України, якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку.

У порядку проведення санації передбачені такі етапи:

1. Оцінка рівня фінансової кризи на підприємстві та причиннонаслідковий аналіз фінансової кризи. На цьому етапі аналізуються виробничо-господарська діяльність підприємства та його фактичний фінансовий стан, зовнішні та внутрішні фактори виникнення кризи і слабкі місця суб'єкта господарювання, оцінюються динаміка

ринків збуту продукції та наявний потенціал. Під час аналізу вироб- ничо-господарської діяльності підприємства оцінюються його загальна виробнича структура та рівень існуючої технології, обґрунтованість витрат на виробництво, майновий стан, ефективність використання кадрів та системи матеріального заохочування. Підставою для проведення аналізу фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємства та первинні бухгалтерські документи. Аналізуються динаміка й структура валюти балансу, власний і позичковий капітали, кредиторська та дебіторська заборгованості, показники ліквідності й платоспроможності, грошові потоки та інвестиційна діяльність підприємства. Підприємство визнається неплатоспроможним, якщо доведено недостатність наявних активів у ліквідній формі для задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом в установлені терміни. Для інтегральної оцінки загрози банкрутства з урахуванням специфіки вітчизняної економіки використовується модифікація багатофакторної моделі Е. Альтмана

Z = 1,2Ч + 1,4R + 3,3 R' + 0,6kп + 1,0ВА,

де Z – оцінка вірогідності банкрутства; Ч – частка оборотних засобів у активах; R – рентабельність активів, обчислена як відно-

130