61, Лобна доля

На латеральній поверхні лобної долі в її задньому відділі вздовж центральної борозни проходить передцентральна борозна. Між центральною і передцентральною борознами розташована передцентральна звивина.

Від центральної борозни до лобного полюсу відходять верхня і нижня лобні борозни. Таким чином лобна доля має ще верхню, середню і нижню лобні звивини. Від бокової борозни відходять передня горизонтальна борозна і її висхідна гілка, що ділять нижню лобну звивину на три частини: оперкулярну - знаходиться між нижнім відділом передцентральної борозни і боковою борозною, триангулярна - між обома гілками бокової борозни, орбітальна - перед передньою горизонтальною борозною.

На медіальній поверхні лобної долі знаходиться медіальна лобна звивина. До лобної долі належать також передня частина парацентральної дольки, що є продовженням передцентральної звивини на медіальній поверхні півкулі. Нижню поверхню лобної долі інколи називають орбітальною. Паралельно її медіальному краю проходить нюхова борозна, в якій лежить нюхова цибулина, нюховий тракт і нюховий трикутник, що продовжується в передню дірчасту речовину мозку. Латерально від нюхової борозни проходять непостійні очноямкові (орбітальні) борозни, що обмежують медіальну, передню, задню і латеральну орбітальну звивиниповідає передній відросток бокового шлуночка.

[Ред.]Функціональна характеристика лобної долі

Центр Брока

В області передцентральної звивини лобної частки знаходиться кіркове ядро ​​рухового аналізатора. Цю область ще називають сенсомоторною корою. Сюди приходить частина аферентних волокон від таламуса, що несуть проприоцептивну інформацію від м'язів і суглобів тіла. Тут також починаються спадні шляху до стовбура мозку і спинного мозку, що забезпечують можливість свідомої регуляції рухів (пірамідні шляхи). Поразка цієї області кори призводить до паралічу протилежної половини тіла.

У задній третині середньої лобової звивини лежить центр письма. Ця зона кори дає проекції до ядер окорухових черепних нервів, а також за допомогою корково-коркових зв'язків взаємодіє з центром зору в потиличній частці і центром управління м'язами рук і шиї в предцентральна звивині. Поразка цього центру призводить до порушень навичок письма під контролем зору (аграфія).

У тріангулярній і оперкулярній частинах нижньої лобової звивини розташовується мовноруховий центр (центр Брока). Він володіє яскраво вираженою функціональною асиметрією. При його руйнуванні в правій півкулі втрачається здатність регулювати тембр йінтонації, мова стає монотонною. При руйнуванні мовнорухового центру зліва незворотно порушується мовна артикуляція аж до втрати здатності говорити чітко (афазія) та співу (амузія). При часткових порушеннях може спостерігатися аграматизм — нездатність правильно будувати фрази.

В області передньої і середньої третини верхньої, середньої і частково нижньої лобової звивини знаходиться обширна передня асоціативна зона кори, що здійснює програмування складних форм поведінки (планування різних форм діяльності, прийняття рішень, аналіз отриманих результатів, вольове підкріплення діяльності, корекція мотиваційної ієрархії тощо) — Область лобного полюса і медіальної лобової звивини приурочена до регуляції активності емоціогенних областей мозку, що входять в лімбічну систему, і має відношення до контролю над психоемоційними станами. Порушення в цій області мозку можуть призвести до змін того, що прийнято називати «структурою особистості» і позначитися на характері людини, її ціннісних орієнтаціях, інтелектуальної діяльності.

Орбітальна область містить центри нюхового аналізатора і тісно пов'язана в анатомічному і функціональному плані з лімбічної системою мозку.

63. Потилична доля кори головного мозку — зорова функція. Волокна, за допомогою яких зорова інформація надходить у кору головного мозку, спрямовані як іпсилатерально, так і контралатерально. (Зоровий перехрест Optic Chiasm). Потилична частка. На верхньолатеральну поверхні не має кордонів, що відокремлюють її від тім'яної та скроневої часток, за винятком верхнього відділу тім'яно-потиличної борозни, яка розташовується на медіальній поверхні півкулі і відокремлює потиличну частку від тім'яної ^[3].

Найбільша з борозен - поперечна потилична борозна ( лат. sulcus occipitalis transversus ). Іноді вона є продовженням кзади внутрішньотімяна борозни і в задньому відділі переходить в непостійну полулунную борозну ( лат. sulcus lunatus ) ^[3]. У потиличній частці розташовані нервові зони зору, у скроневій – зони слуху, нюху і смаку, в тім'яній - зона шкірної (тепла, холоду, тиску) та суглобово-м'язової (зміни напруження м'язів, руху суглобів) чутливості.

64. снує декілька моторних зон. Головна моторна зона знаходиться у прецентральній звивині, премоторна зона - попереду головної (первинної) моторної зони і в глибині сільвієвої борозни. Моторні нейрони є також у зоні представництва соматосенсорного аналізатора - постцентральна закрутка.

Від моторних зон кори інформація передається до мотонейронів спинного мозку - далі до м'язів і наступними низхідними шляхами:

1. Прямий кортикоспінальний шлях, що перехрещується в області пірамід, тому носить назву пірамідного. Активує мотонейрони флексорів і гальмує - екстензорів дистальних відділів кінцівок - регулює найбільш тонкі і точні рухи дистальних відділів кінцівок, передусім пальців рук. Закінчується, здебільшого, на вставних нейронах спинного мозку - можливість тонкої регуляції рухів. Віддає колатералі до всіх рухових ядер стовбуру мозку.

2. По системі шляхів, що перемикаються у стовбурі мозку на рухові ядра. Ці шляхи, на відміну від пірамідного, формують екстрапірамідну систему зв'язку моторної кори з мотонейронами спинного мозку. За допомогою цієї системи, в цілому, регулюються менш точні довільні рухи (руброспінальний шлях), грубі позно-тонічні (ретикуло-спінальний та вестибулоспінальний).

3. Кортико-рубро-спінальний шлях - разом із кортико-спінальним шляхом входить до ЛНС регуляції рухів; активує мотонейрони флексорів і гальмує - екстензорів дистальних відділів кінцівок.

4. Кортико-ретикулоспінальний шлях активує мотонейрони флексорів і гальмує - екстензорів проксимальних відділів кінцівок і тулуба. Входить до складу МНС регуляції рухів.

5. Кортико-вестибулоспінальний шлях активує мотонейрони екстензорів та гальмує - флексорів проксимальних відділів кінцівок та тулуба. Входить до складу МНС, забезпечує регуляцію грубих позо-тонічних рухів.

Моторні зони кори лише виконують рухові програми, передаючи інформацію до мотонейронів спиного мозку до м'язів. Вони запускають в дію програми рухів, дуже складних і достатньо простих, змінюють силу спінальних та стовбурових рухових рефлексів.

Головна функція основної моторної зони кори головного мозку - забезпечення сенсорною інформацією, необхідної для конкретного планування й ініціювання руху й для модуляції безперервного руху. Основна рухова зона кори головного мозку синтезує вхідний сигнал від інших частин ЦНС, генерує й передає центральну команду нейронам стовбура мозку й спинного мозку для ініціювання й модуляції руху.

Крім того, центральна команда подається на інші ділянки головного мозку, наприклад, у базальні ядра й мозочок, у вигляді результуючого розряду. Представляється, що центральна команда визначає м'язи, які необхідно активувати, зусилля скорочення.

П'ять цих субкомпонентов сенсорно-рухової зони кори головного мозку екстенсивно взаємодіють для забезпечення того, щоб довільні рухи ґрунтувалися на колишніх відомостях про ефекторну систему, що оточує систему середовища й передбачуваним результатам руху. Представляється, що сенсорно-рухова зона кори головного мозку може планувати рухи за допомогою участі окремих м'язів, груп м'язів або самого руху. Аналіз активності показує, що ЦНС може зміщати керування від однієї нервової системи до іншої, емоційні потреби можуть змінювати стратегію рухового висновку, і рухова зона кори головного мозку представляється найбільш необхідною для тонкої рухової активності. Ця гнучкість забезпечується відсутністю твердої ієрархічної організації між ділянками сенсорно-рухової зони кори головного мозку. Таким чином, різні ділянки можуть ставати пріоритетними залежно від поведінкового контексту руху.

Додаткова рухова зона важлива для планування рухів і забезпечує правильну послідовність активації м'язів для таких рухів, як гра на фортепьяно, писання й розмова. Ця додаткова рухова зона активна, наприклад, під час здійснення уявлюваних рухів. Крім того, додаткова рухова зона впливає на з'єднання уведень і висновків в основній руховій зоні кори головного мозку.

У разі подразнення цієї зони електричним струмом виникають скорочення відповідних груп м'язів. Поранення чи інші ушкодження кори рухової зони призводять до паралічу м'язів тіла.

Моторні зони кори. Провідну роль в регуляції довільних рухів відіграє кора великих півкуль. В корі є нервові клітини, аксони яких йдуть до нервових центрів, що лежать нижче - до підкоркових центрів, мозкового стовбура, до спинного мозку. Це гігантські пірамідні клітини Беца. Для них характерна вертикальна орієнтація в товщі кори. Від тіла клітини вертикально вверх відходить найбільш товстий (верхівковий) дендрит, через який інформація від інших нейронів входить в клітину, а вертикально вниз відходить довгий аксон, який зв^’язує клітини Беиа з центрами, що лежать нижче, в тому числі і зі спинним мозком. На дедритах пірамідної клітини нараховують від 2 до 5 тисяч синапсів. Це дає можливість координувати моторну функцію кори в залежності від різноманітних змін внутрішнього та зовнішнього середовища. До пірамідних клітин надходить аферентна інформація від пропріорецепторів і від рецепторів суглобових сумок, так званий зворотній зв’язок, що полегшує управління рухами. Найбільша кількість клітин Беца знаходиться в передній центральній закрутці, попереду від роландової борозни, в так званій моторній зоні.

Рухові точки (тобто зони кори, подразнення яких викликає рухи певних м’язів). за даними У.Пенфілда і Расмусена, розміщені в моторній зоні в певному порядку і нерівномірно, їх розміщення відповідає послідовності локалізації сенсорних зон в задній центральній закрутці, яка знаходиться позаду від роландової борозни.

Найвище розташовані рухові точки нижніх кінцівок, під ними знаходяться рухові точки м’язів тулуба, ще нижче - верхніх кінцівок і найнижче - м’язів голови. Найбільшу площу займає представництво м’язів кисті рук, лиця, губ, язика, а найменшу - тулуба і нижніх кінцівок.

Слід відзначити, що роландова борозна лише умовно розділяє моторну зону від сенсорної, що доведено гістологічними дослідженнями (в моторній зоні є багато чутливих елементів, а в сенсорній - клітин Беца) і електрофізіологічними дослідженнями (за даними Пенфілда. подразнення сенсорної зони у 25% викликає разом з відчуттями і рухи і - навпаки). Тому ці дві зони часто об'єднують під загальною назвою сенсомоторної зони.

Пошкодження моторної зони, або порушення в ній кровообігу (наприклад, крововилив) веде до повного, або часткового паралічу м’язів протилежної частини тіла. Ці симптоми відновлюються дуже повільно, особливо здатність до дрібних рухів пальцями.

Премоторна зона кори. Попереду від моторної розмішена так звана премоторна зона кори, в якій знаходиться багато пірамідних клітин. Відростки пірамідних клітин цієї зони йдуть до спинальних нейронів, а також до смугастого тіла, хвостатого ядра, червоного ядра, чорної субстанції та ін. Пошкодження цієї зони веде до зміни тонусу м’язів.

Додаткова моторна зона. Розміщена на медіальній поверхні кори півкуль. В ній містяться представництва м’язів всіх частин тіла. Рахують, що ця зона відіграє додаткову роль в управлінні позою тіла, яка управляється моторною та премоторною зоною.

65. Ядро слухового аналізатора лежить в середній частині верхньої скроневоїзвивини, на поверхні, що звернена до острівця, - поля 41, 42, 52, депроектувати равлик. Пошкодження веде до глухоти.

67. ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗГА

У корі мозку немає суворо дробової локалізації фун кций. Це випливає з експериментів з тварин, коли відразу після руйнації певних ділянок кори, наприклад рухового аналізатора, кілька днів сусідні ділянки беруть він функцію зруйнованого дільниці і руху тваринного восстанавливаются.

Ця здатність коркових клітин заміщати функцію що випали ділянок пов'язані з великий пластичністю кори мозку. І. П. Павлов вважав, що окремі області кори мають різне функціональне значення. Проте між тими областями немає суворо визначених кордонів. Клітини області переходить до сусідні області. Малюнок 1. Схема зв'язку відділів кори з рецепторами. 1 – спинний чи довгастий мозок; 2 – проміжний мозок; 3 – кора головного мозга

В центрі цих галузей перебувають скупчення найбільш спеціалізованих клеток-так звані ядра аналізатора, але в периферии-менее спеціалізовані клетки.

У регуляції функцій організму беруть участь не суворо окреслені якісь пункти, а багато нервові елементи кори. Аналіз і синтез вступників імпульсів процес формування відповідної реакцію них здійснюються значно великими областями кори. Розглянемо деякі області, мають переважно ту чи іншу значення. Схематичне розташування місцезнаходження цих галузей наведено на малюнку 1.

Рухові функції. Кортикальний відділ рухового аналізатора розташований головним чином передній центральної звивині, кпереди від центральної (роландовой) борозни. У цій сфері перебувають нервові клітини, з діяльністю яких пов'язані ми всі руху организма.

Відростки великих нервових клітин, що у глибоких шарах кори, спускаються в довгастий мозок, де значна частина їхніх перехрещується, т. е. переходить на протилежний бік. Після переходу вони опускаються по спинному мозку, де перехрещується решта. У передніх рогах спинного мозку вступають у контакти з які перебувають тут руховими нервовими клітинами. Отже, порушення, який виник у корі, сягає рухових нейронів передніх рогів спинного мозку і далі вже з їх волокнам надходить до м'язам. Оскільки в довгастому, а частково й у спинному мозку відбувається перехід (перехрест) рухових шляхів на протилежний бік, порушення, який виник у лівому півкулі головного мозку, вступає у праву половину тіла, а ліву половину тіла надходять імпульси із правої півкулі. Саме тому крововилив, поранення чи яке- або інше поразка однієї зі сторін великих півкуль тягне у себе порушення рухової діяльності м'язів протилежної половини тіла. Малюнок 2. Схема окремих галузей кори великих півкуль мозку. 1 – рухова область; 2 – область шкірної і проприорицептивной чутливості; 3 – зорова область; 4 – слуховая область; 5 – смакова область; 6 – нюхова область

У передній центральної звивині центри, иннервирующие різні м'язові групи, розташовані отож у верхню частину рухової області перебувають центри рухів нижніх кінцівок, потім ниже-центр м'язів тулуба, ще ниже-центр передніх кінцівок і, нарешті, нижче всех-центры м'язів голови. Центри різних м'язових груп представлені неоднаково і позичають нерівномірні области.

Морфологические основи динамічної локалізації функцій в корі півкуль великого мозку (центри мозковий кори). Знання локалізації функцій в корі мозку має величезну теоретичне значення, оскільки дає чітке уявлення про нервової регуляції всіх процесів організму, що пристосуванні його до навколишньому середовищі. Вона має і велике практичного значення для діагностики місць поразки у півкулях мозку. Ставлення до локалізації функцій в корі мозку пов'язано колись лише від поняттям про корковом центрі. Ще 1874 р. київський анатом У. А, Бец виступив із твердженням, кожен учасгок кори відрізняється за будовою від інших ділянок мозку. Цим було покладено початок вченню про різноякісності кори мозку - цитоархитектонике (цитос - клітина, архитектонес - строю). Нині пощастило виявити понад 50 відсотків різних ділянок кори - коркових цитоархитектонических полів, кожна з яких відрізняється з інших за будовою і розташування нервових елементів. З положень цих полів, які охоплюють номерами, складена спеціальна карта мозковий кори людини . По И.П.Павлову, центр-это мозковий кінець з так званого аналізатора. Аналізатор - це нервовий механізм, функція якої є тому, щоб розкладати відому складність зовнішнього й внутрішньої злагоди деякі елементи, т. е. виробляти аналіз. Разом про те завдяки широким зв'язків із іншими анализаторами відбувається і синтезування аналізаторів друг з ще й з різними діяльностями организма.

В час вся мозкова кора сприймається як суцільна сприймає поверхню. Кора - це сукупність коркових кінців аналізаторів. З цього погляду ми бачимо розглянемо топографію коркових відділів аналізаторів, т. е. найголовніші сприймають ділянки кори півкуль великого мозку. Насамперед розглянемо корковые кінці аналізаторів, сприймають роздратування із внутрішньої середовища організму .

1. Ядро рухового аналізатора, т. е. аналізатора проприоцептивных (кинестетических) роздратування, походять із кісток, суглобів, кістякових м'язів та його сухожиль, перебуває у предцентральной звивині (поля 4 і шість} і lobulus paracentralis. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. Рухові паралічі, які під час поразку рухової зони, І. П. Павлов пояснює не ушкодженням рухових эфферентных нейронів, а порушенням ядра рухового аналізатора, унаслідок чого кора сприймати кинестетические роздратування, і руху стають неможливими. Клітини ядра рухового аналізатора закладено у середніх шарах кори моторної зони. У глибоких її шарах (V, почасти VI) лежать гігантські пірамідні клітини, які мають собою эфферентные нейрони, які І. П. Павлов розглядає як вставочные нейрони, котрі пов'язують кору мозку з подкорковыми ядрами, ядрами черепних нервів і передніми рогами спинного мозку, т. е. з руховими нейронами. У предцентральной звивині тіло людини, як і й у задньої, спроецировано догори дригом. У цьому права рухова область пов'язані з лівої половиною тіла, і навпаки, бо що розпочинаються від нього пірамідні шляху перехрещуються частиною в довгастому, а частиною в спинному мозку. М'язи тулуба, гортані, горлянки перебувають під впливом обох півкуль. Крім предцентральной звивини, проприоцептивные імпульси (мышечно-суставная чутливість) приходять й у кору постцентральной извилины.

2. Ядро рухового аналізатора, имеющего-отношение до сочетанному повороту голови і очей у протилежний бік, міститься у середньої лобової звивині, в премоторной області (полі 8). Такий перебіг є і при роздратування поля 17, що за потиличній частці разом з ядром зорового аналізатора. Бо за скороченні м'язів очі в кору мозку (руховий аналізатор, полі 8) завжди надходять як імпульси від рецепторів цих м'язів, а й імпульси від еет-чатки (зоровий аналізатор, полі 77), то різні зорові роздратування завжди поєднуються з різними становищем очей, які встановлюються за скороченням м'язів очного яблока.

3. Ядро рухового аналізатора, з якого відбувається синтез цілеспрямованих складні професійні, трудових і спортивних рухів, міститься у лівої (у правшів) нижньої тім'яної часточці, в gyrus supramarginalis (глибокі верстви поля 40). Ці координовані руху, освічені за принципом тимчасових зв'язків і вироблені практикою індивідуального життя, здійснюються через зв'язок gyrus supramarginalis з предцентральной звивиною. При поразку поля 40 зберігається спроможність до руху взагалі, але з'являється нездатність здійснювати цілеспрямовані руху, діяти - апраксия (праксия - дію, практика).

4. Ядро аналізатора стану та руху голови - статичний аналізатор (вестибулярний апарат) в корі мозку точно ще локалізований. Є підстави вважати, що вестибулярний апарат проектується у тому сфери кори, як і равлик, т. е. в скроневої частці. Так, якщо полів 21 і 20, що у області середній і нижньої скроневих звивин, спостерігається атаксия, т. е розлад рівноваги, погойдування тіла при стоянні. Цей аналізатор, грає на вирішальній ролі в прямохождении людини, має особливе значення до роботи льотчиків за умов реактивної авіації, оскільки чутливість вестибулярного апарату літаком значно понижается.

5. Ядро аналізатора імпульсів, що йдуть нутрощів і судин, перебуває у нижніх відділах передній й задньої центральних звивин. Доцентрові імпульси від нутрощів, судин, мимовільної мускулатури і залоз шкіри вступають у цей відділ кори, звідки відходять відцентрові шляху до подкорковым вегетативним центрам. У премоторной області (поля 6 і побачили 8-го) відбувається об'єднання вегетативних функцій. Нервові імпульси із зовнішнього середовища організму вступають у корковые кінці аналізаторів зовнішнього мира.

1. Ядро слухового аналізатора лежать у середині верхньої скроневої звивини, лежить на поверхні, зверненої до острівця, - поля 41, 42, 52, де проецирована равлик. Ушкодження веде до глухоте.

2. Ядро зорового аналізатора перебуває у потиличній частці - поля 18, 19. На поверхні потиличної частки, з обох боків sulcus Icarmus, в полі 77 закінчується зоровий шлях. Тут спроецирована сітківка очі. При поразку ядра зорового аналізатора настає слепотa. Вище поля 17 розміщено полі 18, якщо якого зір зберігається лише втрачається зорова пам'ять. Ще вище перебуває полі якщо якого втрачається орієнтування у незвичній обстанвке.

3. Ядро смакового аналізатора, за даними, перебувають у нижній постцентральной звивині, близько центрів м'язів рота й мови, на інших - в найближчому сусідстві з корковым кінцем нюхового аналізатора, ніж пояснюється тісний зв'язок нюхових і смакових ощу-ний. Встановлено, що розлад смаку настає якщо поля 43. Аналізатори нюху, смаку і слуху кожного півкулі пов'язані з рецепторами відповідних органів обох сторін тела.

4. Ядро шкірного аналізатора (дотикальна, болюча й температурна чутливість) перебуває у постцентральной звивині (поля 7, 2, 3) й у пе верхньої тім'яної області (поля 5 і 7).

Частный вид шкірної чутливості - впізнавання предметів навпомацки - стереогнозия (стереос - просторовий, гнозис - знання) пов'язані з ділянкою кори верхньої тім'яної дольки (полі 7) перехресно: ліву півкулю відповідає правої руці, праве - ліву руку. При поразку поверхневих верств поля 7 втрачається здатність впізнавати предмети навпомацки, при закритих глазах.

67.Тім'яна доля кори головного мозку — соматосенсорні функції. В постцентральній звивині закінчуються аферентні шляхи поверхневої та глибокої чутливості. Розвиток моторних та чутливих функцій кори головного мозку визначив більшу площу тих зон, котрі відповідають частинам тіла, що є найбільш значущі в поведінці та отриманні інформації із зовнішнього середовища. Електростимулювання постцентральної звивини обумовлює відчуття дотику у відповідній частині тіла.

Тім'яна частка

Залягає cзаді від центральної борозни, яка відділяє її від лобової. Від скроневої відмежована латеральної борозною мозку, від потиличної - частиною тім'яно-потиличної борозни ( лат. sulcus parietooccipitalis ) ^[3].

Паралельно прецентральной звивині проходить постцентральна ( лат. gyrus postcentralis ). Від неї ззаду, майже паралельно подовжньої щілини великого мозку, йде внутрішньотімяна борозна ( лат. sulcus intraparietalis ), Що ділить задньоверхніх відділи тім'яні відділи тім'яної частки на дві звивини: верхню ( лат. lobulus parietalis superior ) І нижню ( лат. lobulus parietalis inferior ) Тім'яні часточки. У нижній тім'яній часточці розрізняють дві порівняно невеликі звивини: надкраевую ( лат. gyrus supramarginalis ), Що лежить кпереди і замикаючу задні відділи латеральної борозни, і розташовану ззаду від попередньої кутову ( лат. gyrus angularis ), Яка замикає верхню скроневу борозну ^[3].

Між висхідній і задньої гілками латеральної борозни мозку розташована ділянка кори, що позначається як лобно-тім'яна покришка ( лат. operculum frontoparietalis ). У неї входять задня частина нижньої лобової звивини, нижні відділи предцентральна і постцентральна звивин, а також нижній відділ передньої частини тім'яної частки ^[3].

68. Нюхові нерви (n. Olfactorius) складається з чутливих нервових волокон (сукупність тонких нервових ниток - fila olfactoria), які являться центральними відростками нюхових клітин, що залягають в regio olfactoria слизової оболонки носової порожнини, в області верхньої носової раковини (верхній носовий хід) тобто з органа нюху. Нюхові нервові нитки проходять через отвори решітчастої пластинки решітчастої кістки ( у верхній стінці носової порожнини) і проникають в порожнину черепа і підходять до другого нейрона в нюховій цибулині. Звідси, тобто з нейронів нюхової цибулини нервові імпульси по нервових волокнах передаються по нюховому тракту і закінчуються нервові волокна в клітинах сірої речовини нюхового тракту, trigonum olfactorium, substantia perforata anterior I septum pellucidum. Більша частина нервових волокон доходить до кори dyrus para hyppocampalis, gouncus де розміщується коковий кінець нюхового аналізатора. По функції - чутливий, не мають чутливого ядра.

Зоровий нерв, n. Opticus; він являється провідником світлових відчуттів і складається з чутливих нервових волокон, які являються відростками гангліозних клітин сітчастої оболонки очного яблука. Нервові волокна вийшовши від задньої периферії очного яблука в орбіту, і покидають орбіту через зоровий канал, проникаючи в порожнину черепа зоровий нерв утворює перехрест з таким самим нервом іншої сторони. Перехрест неповний, перехрещуються лише медіальні волока нерва. Перехрест chiasma opticum розміщується в борозні клиноподібної кістки, поблизу турецького сідла. Продовженням зорового шляху за хіазмою служить зоровий тракт, який йде до підкоркових зорових центрів, - до ядер верхніх горбиків покрівлі середнього мозку, до латеральних колінчастих тіл метала мусу, до подушки таламуса, а від них нервові волокна в складі білої речовини півкуль йдуть в кору, а саме в потиличні долі півкуль великого мозку ( зорова сенсорна зона кори). По функції - чутливий, немає чутливого ядра.

Черепні нерви, черепно-мозкові нерви (лат. nervi craniales) — нерви, що починаються безпосередньо у головному мозку. В людини наявні дванадцять пар черепних нервів: перші дві відходять відпередьногоv мозку, решта десять — від стовбура.

12 пар черепних нервів разом з 31 парою спинно-мозкових нервів складають переферичну нервову систему.

Черепні нерви позначаються римськими цифрами починаючи із найбільш рострального до найбільшкаудального, також кожен із них має власну назву, що відображає його розміщення або функцію. Для інших хребетних тварин також характерна наявність черепних нервів, у анамніот їх переважно десять пар, тоді як в амніот з'являється XI та XII пари.

Всі черепні нерви крім блукаючого іннервують обличчя та шию. Два із них (I і II) складаються виключно ізчутливих волокон, решта мають також і моторні функції, при чому всі нерви, що іннервують скелетні м'язитакож містять аферентні волокна від пропріорецепторів цих м'язів. Чотири із черепних нервів (III, VII, IX таX) несуть парасимпатичні волокна, що регулюють діяльність залоз та м'язів внутрішніх органів.

Тіла більшості сенсорних нейронів, аксони яких входять до черепних нервів, лежать у гангліях черепних нервів за межами головного мозку, тільки у випадку нюхового та зорового нерва тіла нейронів розташовуються всередині відповідного органа чуття. Деякі черепні нерви мають кілька сенсорних гангліїв, деякі — один, інші ж не мають жодного. Тіла нейронів автономних рухових нейорнів також розташовуються у гангліях, тоді як соматичних — у ядрах стовбура головного мозку.