Робота 3.2. Дослідження грудної клітки

Мета роботи. Ознайомлення з методикою огляду, та аускультації грудної клітки.

Матеріали і обладнання. Дослідні тварини, стетофонендоскопи, плесиметри, молоточки, секундоміри, простирадла для аускультації.

а) Огляд грудної клітки. Грудну клітку оглядають з боків, у дрібних тварин огляд роблять ще й зверху, враховуючи при цьому вид, породу, вік, вгодованість і статуру тварини. У здорових тварин грудна клітка має округлу форму, у коней легкого типу вона дещо звужена. Широка і глибока грудна клітка вказує на добру ємність легень. Вузька, стиснута грудна клітка схиляє до легеневих захворювань.

Власні дослідження.

г) Аускультація грудної клітки.

Метою даного дослідження є встановлення характеру і сили шумів, які виникають в грудній клітці в процесі функціонування органів дихання. Аускультацію бажано виконувати в закритому приміщенні з дотриманням абсолютної тиші. У крупних тварин використовують як правило безпосередню аускультацію. У дрібних, неспокійних тварин застосовують опосередковану аускультацію Аускультацію грудної клітки виконують безпосередньо або за допомогою інструментів, використовуючи фонендоскоп або стетоскоп. Техніка виконання аускультації грудної клітки показана на рис. 1.

Рисунок 1. Аускультація грудної клітки.

Спочатку вислуховують ті ділянки легень, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші. Таким місцем є середня третина грудної клітки безпосередньо за лопаткою. Потім досліджують задню середню ділянку, за нею верхню і лише після цього – нижню ділянку грудної клітки. У жуйних тварин досліджують також перед лопаткові ділянки.

При аускультації грудної клітки у здорових тварин вислуховуються основні або фізіологічні шуми, у хворих можуть бути виявлені різноманітні патологічні дихальні шуми.

Власні дослідження.

4.Дослідження органів травлення

Стан травної системи як правило оцінюють за результатами досліджень : апетиту приймання корму та води, жування, ковтання, відригування, жуйки, стану ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, вола у птахів, черева і кишечнику.

При дослідженні органів травлення широко застосовують загально-хімічні методи – огляд, пальпацію, аускультацію, перкусію, а також додаткові – зондування, румінографію, ендоскопію, рентгенографію, різноманітні фізико – хімічні та мікроскопічні дослідження.

Робота 4.1. Дослідження приймання корму та води, черева

Мета заняття. Познайомитися зі схемою і методиками дослідження, оволодіти методиками клінічних досліджень органів травлення.

Матеріали і обладнання. Носові щипці, півники, ларігоскоп, зонди, серветки, стетофонендоскопи, перкусійні молоточки і плесиметри; тварини –корови, вівці, коні, свині, кури.

а) Дослідження приймання корму та води.

Апетит – складна рефлекторна реакція, яка проявляється кормовим збудженням. Апетит визначають спостерігаючи за твариною під час годівлі, або використовуючи дані анамнезу. Визначають як тварина сприймає корм: енергійно, в’яло чи відмовляється. Відзначають наявність зменшення, збільшення, або повну відсутність апетиту та смаку.

Спрага характеризується позивами до пиття. Спостереження проводять під час напування тварини при цьому звертають увагу на кількість випитої води за один прийом і за певний час.

Приймання корму і води досліджують оглядом. Звертають увагу на швидкість ковтання і кількість захопленого корму, активність руху губ нижньої щелепи і язика, енергійність жування і ковтання; на спосіб приймання рідини, а також звуки, що виникають при цьому.

Жування має свої особливості для кожного виду тварин. Коні, свині, кролі, нутрії, коти старанно пережовують корм, жуйні його майже не пережовують при прийманні, а потім у період жуйки роблять це досить добре. Собаки ковтають корм мало пережованим (окрім кісток).

Жуйка, ремигання – фізіологічний акт, властивий жуйним, полягає у відригуванні вмісту рубця, або сітки, пережовуванні, обслинені, формуванні і проковтуванні його. При дослідженні жуйки звертають увагу на час її появи після прийому корму, число жуйних періодів протягом доби та їх тривалість, кількість жуйних рухів, які здійснює тварина на пережовування однієї кормової грудки.

Відригування газів у жуйних це рефлекторний, фізіологічний акт звільнення рубця. Виведення газів супроводжується характерними звуками і появою характерного запаху.

При дослідженні відригування звертають увагу на його частоту, силу, поведінку тварини. Поява відригування у тварин інших видів є майже завжди симптомом патології.

Власні дослідження.

б) Дослідження черева

Для дослідження черева застосовують загальні методи – огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, а в разі необхідності – пробний прокол, лапароскопію та інші методи.

Зовнішній огляд проводять почергово з обох боків і позаду тварини, визначають величину, форму, симетричність, стан голодних ямок, здухвин, нижніх контурів живота, наявність випинань.

При пальпації звертають увагу на чутливість і напруження черевної стінки, стан шкіри і підшкірної клітковини, наявність набряків та ін. Застосовують поверхневу або глибоку пальпацію. У великих тварин пальпацію проводять однією рукою, а другою опираються на спину. У дрібних тварин можна проводити бімануальну пальпацію черева.

Перкусію черева застосовують для визначення меж печінки, селезінки, зміщення сичуга, болючості книжки, сітки, наявність трансудату.

Аускультацію черева застосовують для дослідження рубця, книжки, сичуга, однокамерного шлунка, кишечнику.

Власні дослідження.