Робота 4.2. Дослідження передшлунків і сичуга у жуйних, однокамерного шлунка, кишечнику

Мета заняття: 1.Познайомитися з методикою клінічного дослідження передшлунків і сичуга у жуйних.

2.Познайомится з методикою дослідження шлунку у коней, свиней, собак.

3. Познайомитися з методиками дослідження кишечнику у різних видів тварин.

Матеріали і обладнання. Стетофонендоскопи, перкусійні молоточки, лесиметри, секундоміри, румінографи, зонди, серветки для аускультації, корови, вівці, свині, собаки.

а) Дослідження передшлунків і сичуга у жуйних.

Рубець досліджують оглядом, пальпацію, перкусією, аускультацією. Інколи використовують румінографію і лабораторні дослідження вмісту рубця. Оглядом визначають об’єм і форму черева, ступінь заповнення голодних ямок.

Основний метод дослідження рубця пальпація. Її проводять в області лівої голодної ямки і визначають частоту скорочення рубця, силу й ритм скорочень, ступінь його наповнення, характер та консистенцію вмісту, чутливість і напругу стінок.

При аускультації рубця виявляють тріскучі звуки, інтенсивність яких залежить від перистальтики. Перкусією лівої голодної ямки у здорових тварин виявляють тимпанічний звук з різними відтінками, що залежить від кількості газів у рубці. Румінографія – графічний запис скорочень рубця. На одержаній румінограмі визначають: частоту скорочень рубця за 5 хв, силу скорочень, загальну тривалість скорочень, ритмічність скорочень.

Сітку досліджують оглядом, пальпацією, перкусією. Найбільш поширеним і простим методом дослідження сітки є глибока пальпація у ділянці мечоподібного хряща, наступні методи – проба на біль у ділянці холки та натисканням пальцями в десятому міжреберному проміжку одночасно зліва і справа на рівні плечового суглоба. Інколи проводять перкусію важким перкусійним молоточком в 12-му міжреберному проміжку по лінії маклока, в 10-му – по лінії плечового суглоба і у 8-му в місці з’єднання ребер з реберним хрящем.

Книжку досліджують в основному аускультацією, рідше пальпацією і перкусією, інколи проводять її пункцію. Аускультацію виконують з правого боку в ділянці від 7-го до 10-го ребра по лінії плечового суглоба. У здорових тварин чути неголосні крепітуючі шуми, які посилюються під час жуйки і після прийому корму.

При дослідженні сичуга застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, зондування, ендоскопію. Зовнішню пальпацію проводять сильним натисканням лівим кулаком або кінцями пальців лівої руки, підведеними під реберну дугу, від 12-го до 9-го реберних хрящів.

Методика зондування сичуга розроблена лише у телят молочного періоду годівлі.

б) Дослідження однокамерного шлунка

Шлунок досліджують оглядом, аускультацією, пальпацією, перкусією, зондуванням, ректальним дослідженням, дослідженням його вмісту та іншими методами.

У к о н е й найбільш ефективним методом дослідження шлунка є зондування з отриманням і аналізом його вмісту. Аускультацію шлунка у коней не застосовують. Зовнішня пальпація і перкусія утруднені і мало ефективні. Інколи проводять ректальне дослідження у невеликих коней при гострому розширенні шлунка.

У дорослих с в и н е й внаслідок значного відкладання жиру в підшкірній клітковині і сальнику дослідження шлунка загальними методами майже неможливе. У поросят і підсвинків досліджують шлунок зовнішнім оглядом, пальпацією і зондуванням. Пальпацією ззаду реберних дуг вдається визначити ступінь наповнення шлунка та больову реакцію.

При дослідженні шлунка у м ’я с о ї д н и х використовують ті ж методи що і у свиней. Можливе також зондування шлунка.

У п т а х і в залозистий шлунок досліджують за допомогою загальних клінічних методів неможливо, м’язовий шлунок пальпується зліва.

Важливе значення при дослідженні шлунка має рентгенодіагностика, гастроскопія, дослідження шлункового вмісту і соку.

Власні дослідження.

в) Дослідження кишечнику.

При дослідженні кишечнику, крім даних анамнезу і клінічних ознак, застосовують пальпацію, перкусію, аускультацію, ректальне дослідження та аналіз калу, а в деяких випадках – рентгеноскопію, ректоскопію, пробну пункцію кишечнику, лапароскопію і лапаротомію. Важливе значення має зовнішній огляд тварини.

У жуйних тварин тонкий і товстий кишечник розміщений у правій половині черевної порожнини. Зовнішня пальпація можлива лише у телят, овець і кіз. У дорослої великої рогатої худоби пальпацію кишечнику можна проводити лише через пряму кишку.

У коней тонкий кишечник переважно розміщений у лівій половині, а товстий у правій і частково нижній лівій половині черевної порожнини.

У свиней, методом огляду, пальпації і аускультації, тонкі кишки досліджують переважно з правого боку та в нижній третині лівої стінки черева, а товстий кишечник – з лівого боку. Зовнішнє дослідження можливе лише у поросят і не вгодованих підсвинків.

Власні дослідження.