4.2. Природа місцевого самоврядування

Сучасна практика муніци­пальної діяльності в різних державах світу показала, що природа місцевого само­врядування не може бути визначена однозначно, а функції місцевого самовряду­вання взаємопов'язані із завданнями і функціями держави, тому мають як приватноправовий, так і публічний характер. Відповідно місцеве самоврядування одно­часно є носієм елементів як громадського, так і державного утворення, а органи місцевого самоврядування здійснюють власні (повні, виняткові) функції лише в неполітичній - організаційно-господарській сфері. При цьому держава не повин­на втручатися у справи самоврядування і навпаки. Даний підхід виходить із теорії суспільного або господарського самоврядування, яка в сучасних умовах України є найбільш реальною для впровадження.

Розглядаючи функції місцевого самоврядування, слід пам'ятати про важливий принцип Європейської хартії місцевого самоврядування – субсидіарності, згідно з яким надання соціальних послуг здійснюється на максимально наближеному до безпосередніх споживачів територіальному рівні. Тому в багатьох країнах саме органи місцевого самоврядування є головними надавачами громадських і соціальних по­слуг у державі. При цьому органи державної влади здійснюють лише ті функції, що не можуть бути ефективно реалізовані органами місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування різних країн відрізняються за трьома аспектами функцій з надання громадських (муніципальних) послуг:

1. залежно від того, чи послуги, які вони надають, є обов'язковими на підставі рішення центрального або субнаціонального уряду, чи вони надаються на розсуд місцевої влади;

2. за ступенем свободи, яку органи місцевого самоврядування мають у визначенні того, як надаватимуться послуги;

3. конкретні послуги, що надаються на місцевому рівні.

Звідси всі функції поділяються на дискреційні та недискреційні. Дискреційні – це функції, щодо яких органи місцевого самоврядування мають особливо широкі повноваження, що дозволяють їм самостійно, у визначений ними спосіб надавати громадські послуги населенню.

Недискреційні – це функції, які органи місцевого самоврядування повинні обов'язково виконувати у чітко визначений спосіб, установлений законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Виділяють ще обмежені дискреційні функції, які органи місцевого самоврядування мають здійснювати, але з певною можливістю самостійного встановлен­ня переліку громадських послуг та способу їх надання.

Тобто функції розмежовуються відповідно до повноважень органів місцево­го самоврядування на такі:

• первинного характеру, що здійснюються на засадах субсидіарності;

• базового характеру, які гарантовані законодавством і є обов'язковими для органів місцевого самоврядування на всій території країни;

• специфічні (спеціальні), спрямовані на певну категорію споживачів.

4.3. Основні самоврядні функції в контексті Європейської хартії місцевого самоврядування

Найголовніші самоврядні функції визначені Європейською хартією місцевого самоврядування, в якій акцентується увага на гарантуванні органам місцевого само­врядування організаційно-правової та фінансової самостійності з наданням відпо­відних повноважень. Але, враховуючи різноманітність сфер діяльності цих органів, можна констатувати, що цей перелік є значно ширшим. Так, майже всі дослідники не заперечують того, що територіальні громади, які є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування, та їх органи тією чи іншою мірою беруть участь у виконанні адміністративних, економічних, соціальних, культурно-освітніх, екологічних та інших функцій. Це підтверджує перелік повноважень як власних, так і делегованих, що покладаються на органи місцевого самоврядування.

Отже, виходячи з викладеного, можна запропонувати таке визначення: функції місцевого самоврядування - це такі напрями і види муніципальної діяльності, які виражають волю та інтереси відповідних територіальних громад і відповідають суспільним потребам і закономірностям державного розвитку.

Отже, до основних функцій місцевого самоврядування можна віднести такі:

• забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території, регіону;

• володіння, управління комунальною власністю та їх використання;

• надання соціальних та адміністративних послуг населенню;

• забезпечення громадської безпеки, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

• залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого значення;

• соціальний захист населення.

Отже, однією із найбільш актуальних проблем науки про місцеве самоврядування, що потребує системного аналізу та невідкладного вирішення, є обґрунтування теорії функцій місцевого самоврядування – ключового чинника ефективного функціонування самоврядування. Дана проблематика набуває особливого значення як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Нерозробленість цієї наукової проблеми значною мірою стримує проведення функціональної та структурної реформ системи місцевого самоврядування, позбавляє муніципальну діяльність необхідної організуючої спрямованості та ефективності.

Сьогодні цілком очевидним фактом стало існування об'єктивних засад ефективного функціонування органів місцевого самоврядування, зумовлених характером політичної практики, соціально-економічними факторами та культурним рівнем суспільства. їх дослідження та вироблення сучасної теорії є важливим завданням, що стоїть перед наукою про місцеве самоврядування і набуває вкрай актуального характеру для динамічного розвитку системи публічної влади. Різноманітність самоврядних функцій вимагає від дослідників їх систематизації, виділення пев­них видів, розробки відповідної методологічної бази та механізмів їх оптимальної реалізації. Наукова обґрунтованість, чіткість, визначеність, ясність муніципаль­них функцій належать до найважливіших умов ефективного функціонування місце­вого самоврядування.

Саме функції органів місцевого самоврядування, які є відображенням матеріального змісту муніципальної діяльності, великою мірою визначають со­ціальне призначення, зміст, форми і методи їх конкретної діяльності. З огляду на це необхідно створити науково достовірну градацію самоврядних функцій, дати їм якомога ширшу наукову характеристику відносно сучасної системи місцевого самоврядування.