- •Міністерство освіти і науки України
- •1. Державне будівництво та місцеве самоврядування як наука і навчальна дисципліна План
- •1.1. Поняття, предмет і джерела науки державного будівництва та місцевого самоврядування
- •1.2. Методологія науки державного будівництва та місцевого самоврядування
- •1.3. Система науки державного будівництва і місцевого самоврядування
- •1.4. Державне будівництво і місцеве самоврядування у системі суспільних та юридичних наук
- •1.5. Поняття, система і завдання державного будівництва та місцевого самоврядування як навчальної дисципліни
- •Питання для самостійної роботи:
- •2. Концептуальні засади розроблення державної політики: світовий досвід та вітчизняна практика План
- •2.1. Функціональні особливості механізмів розробки державної політики.
- •2.2. Механізм упровадження державної політики
- •2.3. Методологічні засади державної політики
- •2.4. Нормативні документи, які регламентують механізми розроблення державної політики
- •Питання для самостійної роботи
- •3. Кадрова політика – універсальний важіль держав-ного будівництва План
- •3.1. Про поняття «кадри», «керівні кадри», «кадрова політика»
- •3.2. Формування державної кадрової політики
- •3.3. Джерела формування державної кадрової політики
- •3.4. Підготовка керівних кадрів України – важлива складова державної кадрової політики
- •Питання для самостійної роботи
- •4. Соціальна природа і сутність функцій місцевого самоврядування
- •4.1. Функції місцевого самоврядування
- •4.2. Природа місцевого самоврядування
- •4.3. Основні самоврядні функції в контексті Європейської хартії місцевого самоврядування
- •Питання для самостійної роботи
- •5. Потреба в аналізі ефективності управління містом в умовах перехідних суспільств План
- •5.1. Перехідні стани країн і регіонів – середовище й ідеологія сучасного управління
- •5.2. Муніципальне управління і громадянське суспільство
- •5.3. Спільна участь в управлінні – міф або/і реальність
- •5.4. Підходи до визначення ефективності управління в "перехідних" умовах
- •5.5. Потреба в адаптуванні західних методичних підходів до східноєвропейських умов суспільного життя
- •Питання для самостійної роботи
- •6. Взаємодія органів місцевої виконавчої влади з органами місцевого самоврядування в україні План
- •6.1 Поняття «місцеве управління», «місцеве самоуправління», «муніципальне самоврядування»
- •6.2 Відмінності між повноваженнями органів державного управління й місцевого самоврядування
- •6.3. Обсяг повноважень органів місцевого самоврядування
- •Питання для самостійної роботи
- •7. Місцеве самоврядування як форма децентра-лізації державної влади: конституційно-правові аспекти План
- •7.1. Місцеве самоврядування як форма децентралізації влади
- •7.2. Місцеве самоврядування як процес реалізації державної влади
- •7.3. Суть місцевого самоврядування як специфічної форми народовладдя
- •7.4. Місцеве самоврядування як інститут громадського суспільства
- •Питання для самостійної роботи
- •8. Економічні стратегії відродження і розвитку міст
- •Питання для самостійної роботи
- •9. Світовий досвід організації місцевого самоврядування План
- •9.1. Порядок формування органів місцевого самоврядування
- •9.2. Компетенція органів місцевого самоврядування
- •9.3. Сучасні муніципальні реформи у зарубіжних країнах
- •Питання для самостійної роботи
- •Питання до модульного контролю №1 по темі «Державне будівництво»
- •Питання до модульного контролю №2 по темі «Місцеве самоврядування»
- •Список використаної літератури Основна
- •Додаткова
6.3. Обсяг повноважень органів місцевого самоврядування
Слід зазначити, що обсяг повноважень, якими наділено органи місцевого самоврядування, є таким, за яким визначається ступінь довіри держави до своїх громадян і обраних ними органів місцевої влади, оскільки особливість децентралізації полягає в передачі на вирішення громадянам чи органам, обраним ними, тих справ, урегулювання яких до певного часу належало державі.
Державна підтримка місцевого самоврядування передбачає, що органи державної виконавчої влади створюють необхідні правові, організаційні, матеріально-фінансові умови для становлення і розвитку місцевого самоврядування.
Державна підтримка місцевого самоврядування виражається в різних формах: видаванні законодавчих актів з питань організації і діяльності місцевого самоврядування; строгому дотриманні конституційної основи місцевого самоврядування; розгляді пропозицій і звертань органів місцевого самоврядування і вживанні відповідних заходів.
Таким чином, держава гарантує забезпечення наповнення мінімальних місцевих бюджетів, які повинні формуватися на основі нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості.
Як зазначалося вище, на органи місцевого самоврядування законом може бути покладено виконання окремих державних повноважень. Зокрема, до таких повноважень варто віднести ведення запису актів цивільного стану, архітектурний і будівельний контроль, контроль за використанням земель тощо. По суті, це функції держави, оскільки вони забезпечують реалізацію інтересів суспільства в цілому, але не можуть виконуватися центральними органами влади.
Крім того, потребує докладного дослідження питання щодо визначення обсягу вищеперерахованих повноважень. Так, ст. 143 Конституції України передбачає надання окремих повноважень органам виконавчої влади. Виходить, що у структурі компетенції органів місцевого самоврядування повинні переважати саме власні (самоврядні) повноваження, які безпосередньо пов'язані з вирішенням питань місцевого значення, здійсненням функцій місцевого самоврядування. Звичайно, при цьому має враховуватися і необхідність забезпечення реалізації функцій державної влади на місцях.
Важливою умовою надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади є організація надійного й ефективного контролю за їх виконанням з боку відповідних органів державної влади. Такий контроль, на нашу думку, повинен передбачати:
надання можливості органам виконавчої влади приймати рішення, обов'язкові для органів місцевого самоврядування, з питань, що стосуються реалізації наданих повноважень;
право цих органів оцінювати рішення, що приймаються органами місцевого самоврядування, з питань реалізації наданих повноважень з огляду на їх законність та доцільність, а також скасовувати і припиняти дію відповідних актів;
захист органів і посадових осіб місцевого самоврядування від надмірної опіки з боку відповідних органів виконавчої влади при здійсненні наданих повноважень.
Якщо розглянути сукупність сфер взаємодії державних і муніципальних органів у цілому, то, напевно, основним завданням постане забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку держави.
Питання, пов'язане із забезпеченням найбільшої ефективності взаємин і співробітництва органів місцевого самоврядування й органів державної влади, - це визначення і встановлення оптимального балансу повноважень між ними в інтересах громадянського суспільства.
Крім питань, що підлягають законодавчому регулюванню, існує велика кількість проблем, які вимагають оперативної взаємодії державних і місцевих органів управління. Вони пов'язані з реалізацією планів і програм комплексного розвитку територій, забезпеченням державної підтримки місцевого самоврядування за виконанням окремих державних повноважень та виконання взаємних зобов'язань державних і місцевих органів. Очевидно, що розв'язання перелічених проблем потребує наявності певних організаційних структур, правове становище яких повинно бути закріплене у відповідних нормативних актах.
Деякі питання, що входять до сфери взаємодії місцевих державних органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, можуть бути вирішені більш ефективно за наявності органів, які представляють інтереси і держави і місцевого самоврядування. У зв'язку з цим в ряді випадків доцільно створити загальні робочі органи: як тимчасові (для розв'язання значущих, але локальних проблем), так і постійно діючі. Оскільки предмети відання місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування розділено, а втручання одних органів у діяльність інших не допускається, порядок створення і діяльності загальних органів повинен бути регламентований відповідними правовими актами. Зазначені органи можуть розробляти пропозиції щодо прийняття рішень органами місцевої державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування чи здійснювати управління реалізацією спільних планів і програм, не приймаючи самостійних рішень з проблем, віднесених до компетенції органів місцевої державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
