Лекція№ 32

«Профілактика хвороб копит, догляд за копитами»

Мета заняття: Ознайомитися з основою профілактики хвороб копит. Вивчити правила догляду за копитами. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття:

1. Профілактика хвороб копитець у ВРХ.

2. Доцільність застосування ножних ванн.

3. Профілактика захворювань копитець у свиней та копит у коней.

4. Деформації та дефекти копитцевого рогу у врх.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Профілактика хвороб копитець у ВРХ.

З метою запобігання травмуванню копитець приміщення для тварин, загони, прогінні шляхи, пасовища звільняють від сторонніх предметів, що можуть поранити копитця; своєчасно проводять ремонт тваринницьких приміщень, особливо підлоги, огорожі, годівниць. Вирівнюють ґрунт у загонах, при утворенні грудок здійснюють коткування.

Прив'язне утримання худоби на похилій підлозі з кутом нахилу понад 6° супроводжується певним перевантаженням тазових кінцівок та збільшенням тиску на м'якуші й частковим виключенням з опори стінок копитець. У разі порівняно короткого стійла тварина підводить тазові кінцівки під тулуб, унаслідок чого посилюється навантаження на м'якуші, а це спричинює пододерматит, деформацію копитець. Опора на задній край стійла зумовлює травмування м'якушів, намулення, виразку, деформацію копитець

З метою профілактики потрібно настилати підлогу з кутом нахилу 4 — 5° у бік гнойового жолоба, який при коротких стійлах закривають дерев'яною чи металевою ґраткою.

Підвищена вологість рогу (в разі тривалої дії на копитця сечі, гною, наявності калюж у загонах тощо), так само, як і його надмірне висихання (в жарку погоду), супроводжуються посиленням локальної дії опорно-силових навантажень на основу шкіри, особливо при опорі на нерівну чи перфоровану підлогу. У першому випадку зменшується механічна стійкість рогу, в другому — він втрачає амортизаційні властивості, що призводить до утворення намулень, тріщин рогу, запалення.

З метою профілактики хвороб копитець слід обов'язково призначати тваринам регулярний активний моціон. Достатнім є прогін тварин по доріжках з твердим покриттям (асфальт, бетон) на відстань 1-2 км з наступним відпочинком у загоні з м'яким ґрунтом. При цьому стирається надмірно відрослий ріг й інтенсивно «масажується» основа шкіри.

Значну увагу слід приділяти профілактиці остеодистрофії (інсоляція, мінеральна підгодівля та ін.), оскільки порушення постави кінцівок у зв'язку з остеотендинітом (десмоїдитом) в умовах стійлового утримання — досить часта причина ураження копитець.

При висококонцентратній годівлі важливо активізувати шляхи знешкодження біогенних амінів, переважно гістаміну. Завдяки регулярному активному моціону (відстань прогону тварин — 2 — 3 км, бажано по м'якому ґрунту) посилюється кровообіг у тканинах копитець, що супроводжується зв'язуванням та евакуацією біогенних амінів (гістаміну). Крім того, рекомендується зменшувати кількість концентратів у раціоні, проводити профілактику й ефективне лікування маститів та ендометритів.

У разі нестачі в раціоні сірки, яка є важливою складовою частиною кератину, застосовують підгодівлю сіркою елементарною (груповим способом разом з концентратами) з розрахунку 3,0 г на 100 кг маси тіла тварини.

Важливим заходом для запобігання захворюванню копитець є регулярне розчищення їх. При деформації копитець і пододерматитах утворюється «порочне коло» — надмірно відрослий ріг спричинює, травмування основи шкіри, а пов'язані з цим запалення й ви­кривлення сосочків і листочків посилюють неправильний ріст копитцічюго рогу та запальні явища

2. Доцільність застосування ножних ванн.

Особливо доцільно застосовувати копитцеві ванни, які посилюють механічну СТІЙКІСТЬ рогу, а також дезінфікують копитця. їх використовують упродовж 2 — 3 днів я двотижневим інтервалом. Найпростіша ванна для копитець — це заглиблення прямокутної форми завдовж­ки 3 - 5 м, завширшки 1 - 2 м і завглибшки 15 - 20 см. З боків ванну огороджують. На молочних комплексах їх розміщують при виході з доїльного залу. Вхід і вихід з ванни мають бути похилими.

Разового заповнення ванни розчином достатньо для обробки 300 - 350 голів худоби. При надто забруднених копитцях після прогону 150 - 200 голів тварин через ванну розчин замінюють чистим.

При утриманні худоби на прив'язі використовують невелику переносну ванну (тривалість занурення копитець — 1,5 — 2 хв) або копитця обприскують (наприклад, з гідропульта) через кожні 7-14 днів.

Формалінові ванни. Використовують 5 % розчин формаліну, який має добрі дубильні властивості. При цьому структура рогу ущільнюється, він стає твердішим. Крім того, розчин формаліну має виражену антисептичну дію. Його доцільно застосовувати для профілактики захворювань копитець інфекційного походження. Слід враховувати, що 5 % розчин формаліну здатний подразнювати шкіру вінчика і міжпальцевого склепіння.

Міднокупоросні ванни. Застосовують 10 % розчин купруму сульфату, що має виражений в'яжучий і слабкий дезінфекційний ефект. Йони купруму (міді) здатні включатись у молекулу кератину, фіксуючи її структуру. При цьому значно знижується здатність кератину приєднувати воду, внаслідок чого ріг ущільнюється (на 4-7 %). Крім того, йони купруму, як каталізатори кератинізації, зумовлюють збільшення в кератині кількості дисульфідних груп, що визна­чають його механічні властивості. Під час використання міднокупо-росних ванн потрібно стежити, щоб тварини не пили розчин.

Мішані і дубль-ванни. У першому випадку змішують 5 % розчин формаліну та 10 % розчин мідного купоросу. Суміш цих розчинів придатна впродовж 2 — 3 діб. У другому випадку чергують міднокупоросні ванни з формаліновими (інтервал 1-2 дні). Повторне за­стосування дубль-ванн показане через 10 - 12 днів або й пізніше.

Лікувальні ванни. Міднокупоросні або мішані ванни застосову­ють при лікуванні некробактеріозу, гниття рогу м'якуша тощо. Таке лікування доцільне при масовому ураженні копитець; його провдять без накладання пов'язки (відкритий метод лікування). Поряд з обробкою копитець очищають і дезінфікують підлогу.

3. Профілактика захворювань копитець у свиней та копит у коней.

Профілактика захворювань копитець у свиней. У кнурів і племінних свиноматок при обмеженні рухливості ріст копитцевого рогу нерідко перевищує його стирання. Це особливо характерно для свиней, яких утримують на комплексах. Недостатнє стирання твер­дого рогу стінок призводить до утворення видовжених та викривле­них копитець або копитець кігтеподібної форми, у зв'язку з чим по­силюється навантаження на м'якуш і виникає травмування їх. При відламуванні видовженої рогової стінки нерідко оголюється основа шкіри з наступним запаленням.

Розчищення копитець — важливий засіб профілактики захво­рювання їх у свиней. Тварин надійно фіксують (фіксацію кінцівок у стоячих тварин, сплутування і повалення на землю застосовують лише в окремих випадках). При масовому догляді за копитцями до­цільно користуватися спеціальним фіксувальним пристроєм, який складається зі стояка та ящикоподібної частини, що кріпиться до стояка на осі рухомо. З торцевих боків вона повинна мати дверцята для впускання й випускання тварин та днище, що відкривається. Для закріплення тварин усередині ящикоподібного пристрою розміщують ремені з пряжками, які накладають на шию, груди й живіт тварини, притискуючи її до бічної стінки. Після цього ящик пере­вертають навколо осі й відкривають днище, що на цей час стає бічною стінкою. Кінцівки тварини прив'язують до спеціальних скоб або отворів і починають розчищати копитця. Такий фіксувальний при­стрій може бути переносним або стаціонарним. Його обслуговують два робітники.

4. Деформації та дефекти копитцевого рогу у врх.

Деформація копитець — складний патологічний процес, в основі якого лежать дистрофічні та запальні явища. Передусім ушкоджується основа шкіри, яка дуже чутлива до механічних, метаболічних і токсико-алергічних впливів.

Гострокутні копитця мають кут зачепу менший за 45°. Вісь пальця вінцевого суглоба виразно спрямована вперед; навантаження на м'якуші підвищене. Такі копитця формуються внаслідок неправильної постави кінцівок (винесена вперед постава грудних кінцівок та шаблеподібна постава тазових кінцівок), часто у зв'язку з остеодистрофією.

Тупокутні та торцеві копитця . Кут зачепу — 60 — 80°, м'якуші високі.

Плоскі та повні копитця. У першому випадку ріг підошовної поверхні знаходиться на одному рівні з підошовними краями копитцевих стінок, у другому — опускається нижче від них.

Стиснуті (криві) копитця мають викривлені (стиснуті згори вниз) стінки.

Гіпоплазовані та гіперплазовані копитця. Перші помітно менші, а другі — помітно більші від нормальних копитець.

Копитця з надмірно відрослим рогом характеризуються надмірним підростанням рогових стінок або нашаруванням рогу центральної ділянки м'якуша на ріг його підошовного відділу.

Копитця з крихким і ламким рогом утворюються внаслідок неповноцінної годівлі, зокрема при нестачі сірковмісних амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин, у тому числі мікроелементів.

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Завдання які стоять перед ветеринарними спеціалістами при профілактиці хвороб копит. 2. Які види деформації копитець у ВРХ трапляються найчастіше.

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія», записати профілактику захворювання копит і копитець в умовах промислових комплексів

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)