- •Лекція № 1 «Вступ. Хірургія ветеринарної медицини, її зміст , і зв’язок з іншими ветеринарними дисциплінами»
- •План заняття
- •1. Визначення хірургії як науки і зв’язок її з іншими ветеринарними дисциплінами.
- •2.Коротка історія розвитку ветеринарної хірургії.
- •3. Загальні поняття про хірургічні захворювання.
- •4. Економічні збитки від хірургічних захворювань
- •Лекція № 2 «Фіксація тварин»
- •План заняття
- •Лекція № 3 «Основи профілактики хірургічної інфекції та організація хірургічної роботи»
- •План заняття
- •Інструкція з охорони праці в лабораторії "Хірургія ветеринарної медицини" під час проведення теоретичних і практичних занять.
- •План заняття № 4 «Знеболювання»
- •План заняття
- •Лекція № 5 «Елементи хірургічних операцій»
- •План заняття
- •Лекція № 6 «Кровотеча і способи її спинення»
- •План заняття
- •1.Поняття про кровотечу, класифікація.
- •2. Роз’єднання м’яких і кісткової тканини.
- •3.Інструменти для роз’єднання тканин.
- •Лекція № 7 «Ін'єкції, вливання і пункції»
- •План заняття :
- •1.Загальне поняття про ін'єкції, вливання і пункції.
- •2.Інструменти й апарати для ін'єкцій, вливань і пункцій.
- •3. Кровопускання
- •Лекція № 8 « Запобігання рогоутворенню у телят і обезрожування дорослої великої рогатої худоби»
- •План заняття :
- •Лекція № 9 «Пов’язки »
- •План заняття :
- •Лекція № 10 «Кастрація тварин »
- •План заняття
- •Поняття про кастрацію, економічна ефективність кастрації.
- •Криваві способи кастрації.
- •Безкровні способи кастрації.
- •Ускладнення при кастрації.
- •Лекція № 11 «Загальні дані про хірургічні захворювання тварин, методи лікування і профілактики»
- •План заняття
- •Лекція № 12 «Хірургічна інфекція і її клінічний прояв»
- •План заняття
- •План заняття № 13 «Ушкодження ( травми )»
- •План заняття
- •Лекція № 14
- •План заняття
- •Поняття рана, симптоми, класифікація.
- •Лекція №15 «Змертвіння, виразки, нориці»
- •План заняття:
- •Лекція № 16 «Новоутворення.»
- •План заняття
- •Лекція № 17 «Хвороби шкіри»
- •План заняття:
- •Лекція № 18 «Хвороби кровоносних і лімфатичних судин»
- •План заняття:
- •Лекція № 19 «Хвороби переферичних нервів»
- •План заняття:
- •Лекція № 20 «Хвороби в ділянці голови та шиї»
- •План заняття:
- •Хвороби зубів : вади росту і розвитку зубів, карієс, кульпіт, альвсолярний періодонтит.
- •Запалення лобної і верньощелепової пазух
- •Лекція № 21 «Ушкодження рогового відростка у жуйних тварин»
- •План заняття:
- •Лекція № 22 «Хвороби вуха»
- •План заняття:
- •Гематома вушної раковини і запалення вуха.
- •Лекція № 23 «Хвороби в ділянці черева і прямої кишки»
- •План заняття:
- •План заняття № 24 «Хвороби сечостатевих органів. Загальні відомості про хвороби кінцівок та економічні збитки, яких вони завдають»
- •План заняття
- •Лекція № 25
- •План заняття:
- •Лекція № 26
- •План заняття
- •Лекція № 27 «Хвороби суглобів»
- •План заняття:
- •Лекція № 28 «Хвороби кісток»
- •План заняття:
- •Лекція № 29
- •План заняття:
- •Лекція № 30 «Короткі відомості про будову і функцію копит»
- •План заняття
- •Лекція № 31 «Хвороби копит»
- •План заняття
- •Лекція№ 32
- •План заняття:
- •Лекція № 33 «Підковування коней»
- •План заняття
- •Лекція № 34 «Способи дослідження очей у тварин»
- •План заняття:
- •Лекція № 35 «Хвороби очей»
- •План заняття:
Лекція № 27 «Хвороби суглобів»
Мета заняття: Ознайомитися з хворобами суглобів. Вивчити методи діагностики і лікування цих хвороб. Сформувати лікарське мислення в студентів.
План заняття:
1. Удар ( ушиб) суглобів : причини , ознаки, лікування.
2. Розтяг , вивих суглобів.
3. Рани суглобів.
4. Асептичне і гнійне запалення суглобів.
5. Хронічний деформуючий артрит.
6. Артроз.
ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.
2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978
3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399
4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006
Додаткова:
1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.
2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.
3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.
4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.
5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.
Удар (ушиб) суглобів : причини , ознаки, лікування.
Удар суглоба (contusio articuli). Етіологія. Удар суглоба виникає як наслідок травми, в тому числі й непрямої (внаслідок протиудару) під час стрибків, падінь. У цих випадках можливий крововилив у суглобову порожнину (гемартроз), що нерідко ускладнюється запаленням, зокрема хронічним.
Симптоми. Внаслідок гемартрозу виникає швидке наповнення виворотів капсули суглоба і флуктуація. З розвитком запалення і просочування ексудатом тканин ушкодженого суглоба рельєф кісток, сухожилків і зв'язок згладжується. Травмований суглоб перебуває у напівзігнутому положенні. Відзначається кульгавість опорної кінцівки.
Лікування. Тварині дають спокій, проводять артроцентез і евакуюють кров. У суглоб вводять суспензію гідрокортизону (для внутрішньосуглобових ін'єкцій), можна промити суглоб новокаїн-антибіотиковим розчином. Накладають стискальну пов'язку. Надалі проводять функціональну терапію (пасивні й активні рухи, масаж), парафінотерапію тощо.
Розтяг, вивих суглобів.
Розтяг суглоба (distorsio articulorum). Етіологія. Розтяг суглоба спричинюють травми, що зумовлюють надмірні тракцію, поворот суглоба вздовж осі кінцівки, згинання й розгинання, а також поперечне зміщення суглобових кінців кістки. При цьому від кістки можуть відриватися ділянки капсули суглоба та його зв'язок; можливий крововилив у суглоб.
Симптоми. Набрякання, болючість, кульгавість, спостерігається швидке згинання в момент відриву кінцівки (початок флексії), і ми,ний біль під час поворотів.
Лікування. Тварині дають спокій, накладають іммобілізувальну повязку.
Рани суглобів.
Рани суглобів (vulnera articulorum). Етіологія. Колоті рани, кусані, забиті та інші рани суглобів можуть бути сліпими, наскрізними.
Крім симптомів, характерних для ран взагалі, спостерігаєтьсяікання синовії. При суглобових рухах (активних чи пасивних) Нерідко спостерігається всмоктування повітря в суглобову порожнину і виштовхування його назовні з утворенням пухирців.
Діагноз установлюють на підставі симптомів і результатів артропункції. Голку вколюють з боку, протилежного рані, вводячи розчин фурациліну або етакридину лактату; виділення рідини з рани. У разі підозри щодо внутрішньо суглобового перелому проводять рентгенологічне дослідження.
Лікування свіжих ран полягає в запобіганні розвитку інфекції й проведенні хірургічної обробки рани. При гемартрозі із суглоба евакуюють кров за допомогою артроцентезу. Накладають стискальну ііиіі'язку. У разі забруднення рани суглобову порожнину промивають і. через голку, якою проколюють суглоб на відстані від рани (наприклад, а протилежного боку). Для промивання використовують антисептичні розчини, в порожнині суглоба залишають розчини антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують дренажі. Накладають пов'язку.
Асептичне і гнійне запалення суглобів.
Симптоми. Спостерігається кульгавість, у ділянці суглоба розвивається обмежена, болюча, гаряча припухлість, наповнення ексудатом виворотів суглобової капсули. Нерідко тварина тримає кінцівку напівзігнутою. Пасивні рухи болючі. У разі хронізації хвороби симптоми запалення стають менш яскравими, але підсилюється наповнення його виворотів.
За хронічного синовіту в зв'язку з підвищенням гідродинамічного тиску сила м'язових скорочень стає недостатньою для того, щоб вивести кінцівку із напівзігнутого стану в бік як повної флексії, так і екстензії. Це призводить до швидкої стомлюваності тварини під час руху (І.О. Поваженко).
Діагноз установлюють на підставі анамнезу, характерних симптомів; іноді використовують артроцентез і рентгенографію.
Лікування. Якщо хвороба зумовлена механічним пошкодженням, то впродовж 24 - 48 год застосовують холод і стискувальну пов'язку. Цього не варто робити в разі підозри щодо токсико-алергічного або
Серозно-фібринозний синовіт (synovitis sero-fibrinosae). Етіологія. Удар, дисторзія, гемартроз, повторне травмування на фоні серозного синовіту. У великої рогатої худоби запалення нерідко має гіперергічппн характер унаслідок сенсибілізації.
Лікування переважно таке саме, як і при серозному синовіті. Щоб зменшити випадання фібрину в суглоб, вводять розчин гепарину; іноді проводять втирання гепаринової мазі з наступним укутуванням суглоба (у дрібних тварин); можна також використовувати димексид(30 %)-новокаїн(0,5 %)-гепаринові примочки (компреси). Б.С. Семенов (1980) рекомендує проводити десенсибілізацію піпо-льфеном або супрастином (внутрішньом'язово) і після антисептичного промивання суглоба вводити в його порожнину 10 - 20 мг хімотрипсину або 50 мг хімопсину (діють протеолітично) із добавлянням 0,1 г неоміцину і 0,1 г стрептоміцину, розчинених у 3- 5 мл 0,5 % новокаїну; обробку повторюють.
Септичне (гнійне) запалення суглобів (arthytis purulenta). Етіологія. Септичне запалення суглобів найчастіше виникає внаслідок інфікування ран суглобів (стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою, анаеробними мікроорганізмами та ін.), переходу нагноєння з прилеглих тканин, бурс, сухожилкових піхв, а також при інфекційних хворобах (мит, септичний омфалофлебіт у молодняку, стрептококоз, паратиф, мікоплазмоз, хламідіоз тощо.).
Лікування. Своєчасним і інтенсивним лікуванням запобігають розвитку глибоких змін у суглобі. Ефективним є лікування гнійного синовіту та емпієми суглоба. Застосовують циркулярну інфільтраційну анестезію; в порожнину суглоба вводять невелику кількість З — 5 % розчину новокаїну або тримекаїну. Голкою діаметром не менш як 1 мм (для взяття крові) проводять артроцентез, видаляють ексудат і ретельно промивають суглоб 0,5 % розчином новокаїну (тримекаїну) з антибіотиками або 0,5 % розчином тримекаїну із сульфаніламідами, намагаючись звільнити його від фібрину. В суглобі залишають 5—10 мл анестетика з добавлянням 20 — 50 мг хімотрипсину або 50 - 70 мг хімопсину (протеолітичні ферменти) і 1 г неоміцину сульфату або гентаміцину. Внутрішньом'язово вводять антибіотики пролонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5) у дозі 10 тис. ОД/кг маси. Лікування повторюють наступного дня і далі кожні 3 — 4 доби до виліковування (1,5 — 2 тижні).
Крім місцевого лікування внутрішньовенно вводять розчини кальцієвих солей (хлориду, глюконату, борглюконату), 33 % розчин етилового спирту з глюкозою, препарати антисептичної дії. Показана реінфузія УФ-опроміненої крові в дозі Імл/кг маси (В.Б. Бори-севич, 1992).
Хронічний деформуючий артрит.
Деформівний артрит (arthritis chronica deformans) спостерігається в лопатково-плечовому, зап'ястковому, колінному та інших суглобах і виникає, як правило, після ексудативного артриту, вивиху, суглобового перелому тощо. Очевидно, він є різновидом остеохондрозу.
Етіологія. Виникнення деформівного артриту зазвичай зумовлене мікротравмами, а також природженою недостатньою біомеханічною стійкістю опорних тканин суглоба.
Лікування. Коней звільняють від роботи на 1,5 міс з обов'язковим регулярним прогулюванням (2 — 3 рази на добу по 20 — ЗО хв) з метою запобігання атрофічним процесам в апаратах руху. Призначають мінеральну підгодівлю, вітаміни (A, U, С). Місцево призначають глибоке прогрівання (парафінові аплікації, діатермію, грязелікування тощо), Застосовують втирання йодних мазей. Щодня параартикулярно вводять хімотрипсин у дозі 5 — 10 мг на 0,25 % новокаїну.
Артроз.
Артроз (arthrosis) — хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, для якого характерні дегенерація хряща, зміна суглобових поверхонь і розвиток крайових остеофітів, деформація суглобів; можливе ускладнення реактивним синовітом.
Основні патологічні зміни при артрозі стосуються суглобового хряща, але оскільки одночасно розвиваються крайові остеофіти та інші кісткові зміни, то хворобу часто називають остеоартрозом.
Етіологія. Розвиток артрозу розглядають з двох позицій: як прояв старечих вікових змін і як самостійний патологічний процес (зміни хряща при артрозі та його пізні вікові зміни подібні).
Симптоми. Захворювання розвивається повільно. Уражуються будь-які суглоби, але найчастіше ті, що зазнають найбільшого навантаження: на грудній кінцівці — плечовий, зап'ястковий, путовий, на тазовій кінцівці — кульшовий, колінний, заплесновий. Спочатку відзначається хрускіт у суглобах, незначне кульгання (внаслідок болючості).
Лікування Застосовують медикаментозне, фізіотерапевтичне та тоді хірургічно-ортопедичне лікування. Передусім зменшують навантаження на суглоб (тривалі рухи, стояння, часті підйоми та спускання, особливо сходами). У разі тривалого руху показані короткочасні спинки та відпочинок упродовж 5-10 хв.
Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.
1. Що таке артрит ? 2. Причини ушибів та ран суглобів. 3. Що таке артроз ? 4. Лікування тварин з хворобами суглобів.
Узагальнення матеріалу: формування висновків.
Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розглянути особливості клінічного перебігу і лікування окремих суглобів.
Розглянуто і затверджено на засіданні циклової
комісії ветеринарних дисциплін
Протокол № від 20 р
Голова циклової комісії
____________________(К. О. Дем’яненко)
