3. Ринок, його структура та інфраструктура

Розвиток товарного виробництва нерозривно пов’язаний з функціонуванням ринку. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Виходячи з цього, можна сказати, що причини існування ринку криються у причинах виникнення та розвитку товарного виробництва.

Як явище господарського життя ринок сформувався в наслідок історичного розвитку виробництва і обміну, чому сприяли розвинутий суспільний поділ праці, економічна відособленість ринкових суб’єктів, зовнішня торгівля.

Поняття “ринок” багатогранне і не має єдиного тлумачення, що пояснюється тривалою історією його розвитку. Первісно, в умовах простого товарного господарства виникає звичайний (примітивний) ринок, де реалізуються товари повсякденного попиту. Стародавньою формою ринку був базар, тобто місце, де йшла торгівля продуктами й товарами, як правило, власного виробництва. Ось чому у декого вислів “ринок” асоціюється з базаром – місцем обміну вироблених благ, ринковою площею. В подальшому, з розвитком виробництва і обміну, з’явилися ринки зі складнішою, розвинутою структурою, а поняття “ринок” стає більш широким і містким. Сучасний ринок - це магазини в різних функціональних формах, різноманітні біржі, аукціони, ярмарки тощо.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.

Як економічна категорія, ринок являє собою систему економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів; сукупність товарного і грошового обігу.

Водночас ринок – важливий елемент господарського механізму, спосіб координації та взаємодії економічних суб’єктів через систему цін і конкуренцію. Він забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Сутність ринку більш повно розкривають його функції.

Регулююча функція ринку забезпечує безперервність виробництва товарів, оскільки на ринку відбувається нескінченний процес їх реалізації.

Функція саморегулювання виробництва полягає в регулюючому впливі на економіку, оскільки сигналізує про порушення необхідних пропорцій між обсягом суспільних потреб у певних товарах та обсягом їхнього виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва. Ринок погоджує виробництво і споживання по асортиментній структурі та підтримує збалансованість попиту і пропозиції за обсягом продукції і ціні.

Стимулююча функція ринку полягає в спонуканні виробників до прискорення науково-технічного прогресу та економії часу, до виробництва нової продукції з меншими витратами.

Розподільча функція пов’язана з прагненням суб’єктів господарювання до постійного підвищення ефективності виробництва, досягнення конкурентоспроможності товарів, що впливає на ефективний перерозподіл ресурсів.

Інформаційна функція полягає в тому, що ринок дає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про асортимент та якість товарів, про ціни, які постійно змінюються, про процентні ставки на кредит тощо.

Інтегруюча функція ринку робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних.

Основними рисами ринку і умовами його функціонування є:

• самостійність і рівноправність всіх форм власності та господарювання;

• економічна незалежність господарюючих суб’єктів, їх економічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;

• комерційний характер їх взаємодії;

• конкуренція господарюючих суб’єктів;

• ціноутворення на основі попиту та пропозиції;

• доступна ймовірна інформація про ринок.

Структура ринку – це внутрішня будова, порядок елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Їй притаманні цілісність, тісний зв’язок між її елементами, певна сталість цих зв’язків.

Сукупність всіх ринків, поділених на окремі елементи на основі найрізноманітніших критеріїв, утворює систему ринків.

Якщо взяти до уваги територіальні межі й масштаби операцій купівлі-продажу, то розрізняють: місцевий ринок (в межах селища, міста, регіону), національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринки.

За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин класифікують:

• споживчий ринок, або ринок предметів споживання і послуг, призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він включає ринки продовольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, ринки послуг культури, освіти, охорони здоров’я;

• ринок праці чи ринок робочої сили надає права кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Об’єктом купівлі-продажу є робоча сила людини за умов вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю у суспільному виробництві, а також змоги вибору професії або виду діяльності;

• ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб в устаткуванні, механізмах, сировині тощо. Його суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю;

• на ринку інвестицій об’єктом ринкових відносин є капіталовкладення;

• ринок інновацій (науково-технічних розробок) включає науково-технічну продукцію, винаходи, нововведення;

• ринок інформації – особливий ринок, де предметом купівлі-продажу є книги, газети, інформативні системи, інші предмети та види діяльності, які несуть людям необхідну інформацію;

• фінансовий ринок – специфічний ринок, на якому відбувається купівля-продаж фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах;

• ринок грошей і валюти вимагає створення фондових і валютних бірж, на яких продається і купується національна та іноземна валюта;

• ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об’єктами, що на ній збудовані (квартири, будинки, споруди тощо).

Відповідно до чинного законодавства ринок може бути легальним (офіційним) і нелегальним (тіньовим).

За ступенем зрілості розрізняють розвинений ринок; нерозвинений ринок; ринок що формується.

За ступенем обмеження конкуренції класифікують вільний, монопольний, олігопольний, змішаний ринки.

За характером продаж ринок може бути оптовим чи роздрібним.

Також ринок можна класифікувати за галузями: комп’ютерний, автомобільний, сільськогосподарський, меблевий тощо.

Кожний вид ринку має свої організаційні форми. Так, споживчий ринок розвивається в формах різноманітних магазинів, ярмарок, аукціонів; ринок засобів виробництва приймає форми товарних бірж; фінансовий ринок – комерційних банків, фондових бірж.

Всі організаційні форми ринку забезпечують функціонування всього національного ринку і його окремих частин і в сукупності утворюють інфраструктуру ринку.

Ринкова інфраструктура – це сукупність організаційно-правових форм, яка опосередковує рух товарів і послуг, акти купівлі-продажу; сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, шо обслуговують ринок і виконують певні функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування.

Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є:

• біржі як організаційні форми оптової торгівлі масовими стандартними товарами або форми систематичних операцій з купівлі-продажу валюти, робочої сили, цінних паперів;

• банки – фінансові організації, які здійснюють випуск, зберігання, надання, розподіл, обмін і контроль грошових засобів і обіг грошей та цінних

• спеціальні кредитно-фінансових інститути, до яких відносять інвестиційні компанії, фінансові корпорації, будівельні об’єднання, фондові біржі, страхові компанії, позичково-ощадні асоціації, пенсійні фонди;

• аукціони – форма продажу в певний час і в певному місці товарів, які попередньо виставлені для ознайомлення;

• торгівельні дома – торгові фірми, які закуповують у виробників або оптовиків своєї країни та перепродують за кордон, чи закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим або роздрібним торговцям і споживачам різних галузей;

• ярмарки, або торги, ринки товарів, які періодично організують в установленому місці. Вони бувають міжнародні, регіональні, національні, місцеві.