Розвинуте товарне виробництво характеризується наступним:

• базується на використанні найманої праці;

• продукт праці належить власнику засобів виробництва, а не безпосередньому виробнику;

• його мета – одержання прибутку;

• має загальний характер.

Центральною категорією товарного виробництва є товар – предмет або річ, яка, завдяки її властивостям, задовольняє певні людські потреби і призначена для обміну.

Властивостями товару є споживна вартість – здатність задовольняти людські потреби та вартість – здатність обмінюватися на інші товари. Мінова вартість визначається як кількісне співвідношення різних товарів; пропорція, в якій обмінюється певна кількість одного товару на деяку кількість іншого.

Необхідною умовою перетворення продукту праці в товар є здатність задовольняти суспільні потреби, що формує суспільну споживну вартість. Лише за цих умов товар може бути реалізованим. З іншого боку, продукт праці стає товаром, коли він здатний обмінюватись на інші товари. Як споживні вартості товари досить різні, вартість же робить товари порівнюваними, однорідними.

2. Гроші та їх функції. Грошова маса

Спочатку обмін однієї корисної речі на іншу був випадковим і одноразовим. Пізніше почалось виробництво більш різноманітних товарів. Власник будь-якого товару міг обміняти його на декілька інших продуктів, кожен з яких слугував йому еквівалентом. Проте і в цьому випадку одна річ безпосередньо обмінювалась на іншу, що не завжди вдовольняло учасників обміну.

Коли ж виробництво і обмін товарів стали регулярними, в кожній країні і в великих економічних регіонах на місцевих ринках з’являються загальні еквіваленти – найбільш ходові продукти, на які можна було обміняти інші корисності. У греків та арабів це була худоба, у слов’ян – хутро, в монголів – чай, в Китаї – сіль.

Однак різні місцеві еквіваленти не відповідали вимогам міжнародної торгівлі. В результаті виділяється один – визнаний всіма народами – загальний еквівалент: гроші.

Для виконання ролі грошей найповніше підійшло золото завдяки його таких властивостей, як однорідність, подільність, портативність, здатність до збереження і значна вартість його невеликої ваги.

Таким чином, гроші – особливий товар, що є єдиним загальним еквівалентом.

В подальшому відбулося карбування монет, які засвідчують масу та пробу благородного металу. Однак через деякий час відбувається заміна золота сріблом або міддю, а потім – паперовими грошима, які, по суті, є знаками, символами; як і справжні металеві гроші вони продукт товарного обігу.

Найважливішою функцією грошей є міра вартості, яка полягає в тому, що вартість всіх товарів виражається в грошах. Вартість товару, виражена в грошах, є його ціною. Цю функцію виконують не реальні, наявні, а уявні або ідеальні гроші, тобто власник товару, перш ніж продати товар, прирівнює його до певної кількості грошей, визначає ціну.

Друга за значенням є функція грошей як засобу обігу. В цій якості гроші виконують роль посередника в процесі обміну товарів. Як засіб обміну гроші дозволяють суспільству уникнути незручності бартерного обміну, оскільки вони опосередковують акт купівлі-продажу.

З виникненням кредитних відносин між товаровиробниками гроші почали виступати засобом сплати боргового зобов’язання. Тобто при продажі товарів у кредит з відстрочкою платежу гроші виконують функцію засобу платежу. В такій ролі гроші використовуються і у випадку виплати заробітної плати, пенсій, сплати оренди тощо.

Боргові зобов’язання породжують нову форму грошей – кредитну. До кредитних грошей (боргових зобов’язань) відносяться вексель, банкнота, чек. Розвиток кредитних відносин створює можливості погашення боргів шляхом взаємних зарахувань боргових зобов’язань. Це зменшує потребу в готівці.

В міжнародній торгівлі здійснювалась функція світових грошей. Вони стали виступати в якості загального еквівалента в господарських взаємовідносинах всіх країн світу. Спочатку цю функцію виконувало золото. А з розвитком міжнародних економічних відносин з’являються різні міжнародні засоби розрахунків, що заміняли золото. Обов’язковою умовою системи золотого стандарту була повна обмінюваність світових валют на золото. На початку 70-х років відбувся повний крах золотого стандарту, а золото на світових ринках поступилося місцем паперовим символам кредитних операцій.

Таким чином, відміна золотого стандарту дещо видозмінила функції грошей. Наприклад, накопичення грошей у вигляді готівки не призводить до накопичення скарбів, а національна грошова одиниця не завжди може виступати платіжним засобом на світовому ринку. В сучасних умовах глобалізації роль світових грошей виконують долар США, ЄВРО та СДР (спеціальні права запозичення – безготівкова грошова одиниця країн – членів Міжнародного валютного фонду).

Гроші виступають в готівковій і безготівковій формах. До готівки належать монети, паперові гроші (банкноти), казначейські зобов’язання. Безготівкові гроші – це засоби на рахунках комерційних банків, або депозити (вклади) в банках, депозитні сертифікати. Безготівкові гроші на відміну від готівки не є платіжними засобами, але в будь-яку хвилину вони можуть обернутися в готівку, гарантовану кредитними інститутами.

Сукупність всіх грошових засобів, як в готівковій, так і безготівковій формах, що забезпечують обіг товарів та послуг в національній економіці, утворюють грошову масу. В її структурі виділяють активну і пасивну частини. До активної частини відносять грошові засоби, які реально обслуговують господарський обіг; до пасивної – грошові заощадження, залишки на рахунках, які потенційно можуть служити розрахунковими засобами.

Найхарактернішою рисою грошей є їх абсолютна ліквідність. Ліквідність будь-якого майна безпосередньо пов’язана з витратами його обміну на інші види майна. Товар, витрати обміну якого на будь-який інший товар дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним.

Специфічне угрупування деяких категорій грошових одиниць, що визначене законодавством у відповідності з принципом ліквідності, називається грошовим агрегатом, а сума грошових агрегатів - сукупною грошовою масою (М).

М₀ включає готівку і залишки на поточних рахунках, які є основою обігу.

М₁ = М₀ + засоби перевідних рахунків.

М₂ = М₁ + звичайні + строкові депозити.

М₃ = М₂ + депозитні сертифікати + великі строкові депозити.

L = М₃ + всі інші ліквідні цінності.

Отже, основну частину грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, які мають таку ж купівельну спроможність, як і банківські рахунки.