Основи психологічної підготовки вчителя

Тема 1 Психологія педагогічної діяльності

План лекції

1. Загальна характеристика педагогічної діяльності.

2. Специфіка і структура педагогічної діяльності.

3. Зміст професійної діяльності.

4. Індивідуальний стиль діяльності педагога.

5. Адаптація молодого вчителя до педагогічної діяльності.

6. Діагностика домінуючого стилю керівництва молодого педагога.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання

1. Стилі педагогічної діяльності.

2. Психологічний зміст стилів керівництва.

Література

1. Власова О.І. Педагогічна психологія, Київ, 2005, с. 312 – 315.

2. Заброцький М.М. Педагогічна психологія, Київ, 2000, с. 69 – 71.

3. Завалевський Ю. Сучасний вчитель: вимір часу, Київ, 2008, с. 11 – 64.

4. Проколієнко Л.М. педагогічна психологія, Київ, 1991, с. 164 – 172.

5. Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія, Суми, 2007, с. 256 – 266.

6. Чайкіна Н.О. Комплекс психологічних методів дослідження професійної адаптації молодого вчителя, журнал «Практична психологія та соціальна робота», №2, 2009, с. 16 – 36.

1. Загальна характеристика педагогічної діяльності

Одним із головних завдань сучасної педагогічної освіти є формування висококваліфікованого, компетентного, конкурентоздатного вчителя фахівця і професіонала, без якого немож­ливо здійснювати модернізацію освіти в школі третього тися­чоліття.

Учитель сьогодні є ключовою фігурою у вирішенні багатьох пріоритетних завдань суспільства, і не лише освітньої галузі. Саме вчитель стимулює інноваційний розвиток у соціальному житті, культурі; йому належить визначальна роль у творенні духовного і морального потенціалу країни; він готує нову ін­телектуальну еліту України, яка у найближчому майбутньому покликана забезпечити прорив у економіці, політиці, при реалі­зації різноманітних стратегічних проектів.

Закономірно, що учитель визначений головною дійовою осо­бою на шляху реалізації пріоритетних напрямів розвитку осві­ти, окреслених Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" та "Про додаткові заходи щодо підвищення якості осві­ти в Україні", у яких поставлено завдання розроблення сучас­них теоретико-методологічних засад формування вчителя нової генерації, здатного до реалізації освітньої політики як головної функції держави.

Вирішення цих завдань вимагає врахування змін, які відбу­ваються в Україні на етапі побудови демократичного суспіль­ства, переходу від індустріальних до інформаційних техноло­гій, формування ринкових відносин. Адже сучасний фахівець - це людина, яка володіє системним мисленням, здатна не лише досягати визначених завдань, але й забезпечити перспективний розвиток з урахуванням інтересів суспільства, окремих груп і свої особисті; вміє створювати комфортні умови для спілкуван­ня, життєдіяльності, підгримувати працездатність і стійкість у роботі різних систем. Такий погляд на особистість сучасного фахівця обумовлює перелік професійно й особистістю значу­щих якостей: інтерес до професійної діяльності, уміння і на­вички рефлексії, сформованість духовних цінностей, ступінь усвідомленості дій, опору в діяльності на знання особливостей дітей, сформованість найважливіших моральних якостей (лю­дяність, доброта, милосердя, тактовність, чуйність, щирість, відповідальність, честь, гідність, працьовитість), дослідницьку сміливість і креативність, здатність працювати за різними тех­нологіями і методичними системами тощо.

Мережа гімназій, ліцеїв, коледжів, яка нині виникла в сис­темі освіти, вимагає нового вчителя, здатного до зміни самого себе, до утвердження особистісних цінностей своїх учнів і ко­лег, зосередженого на потребах дитини, держави, суспільства.

Отже, потреба у конкурентоспроможних педагогічних ка­драх продиктована, насамперед, соціально-економічними умо­вами, що визначаються ринковими відносинами у всіх сферах життя.

Ситуація конкуренції стає невід'ємною частиною взаємо­відносин суб'єктів системи освіти: батьки і діти обирають тип навчального закладу, кращого вчителя на основі отриманих ре­комендацій. Предмет "за вибором" старшокласники найчастіше обирають на основі особистісного визначення кращим конкрет­ного вчителя. Традиційним став конкурсний набір учителів на вакантні місця у престижні навчальні заклади. Конкурентні від­носини між освітніми закладами різних форм власності, розма­їття навчальних програм, розширення рівного доступу до всіх рівнів освіти - все це сприяє розвитку ринку освітніх послуг, а, отже, розширенню конкурентності серед учителів.

Такий підхід вимагає розв'язання проблеми зростання про­фесійної компетентності вчителя, його здатності постійно на­вчатися, прагнути до самовдосконалення, без чого сьогодні неможливо бути конкурентоспроможним на ринку праці. Вчи­телеві необхідно бути освіченою людиною в галузях культури, педагогіки, психології, конкретної методики. Без цих знань він втрачає професійні якості, головні з яких - здатність до педа­гогічної творчості й науково-педагогічного мислення; заці­кавленість в удосконаленні своєї майстерності; усвідомлення значення інноваційної діяльності та володіння елементами пе­дагогічного пошуку.

Вчитель сучасного навчального закладу в нових умовах ор­ганізації навчально-виховного процесу покликаний експериментувати, здійснювати творчий пошук оригінальних, нестан­дартних підходів вирішення педагогічних проблем. Продуктом таких пошуків можуть бути новітні технології навчання, оригі­нальні педагогічні ідеї, інноваційні методи, прийоми, засоби і форми організації пізнавальної діяльності учнів, якісне оволо­діння навчальною діяльністю, в ході якої вчитель розвиває себе як висококласний спеціаліст, конкурентоспроможний фахівець на ринку освітніх послуг.

Також сьогодні за відсутності необхідного історичного і власного досвіду молоді вчителі проявляють безпорадність. Разом з розумінням необхідності змін у системі освіти приносять у школу масу необхідних тенденцій: недбалість у роботі, часто відсутність бажання до індивідуальної роботи з дітьми у позаурочний час, прагнення до конфронтації з педагогами старших поколінь за принципом «то було колись» тощо. Водночас не можна не помітити тенденцію до зниження інтелектуального рівня молодого вчительського поповнення, яке недостатньо орієнтується в інформаційному масиві навчальної дисципліни навіть у рамках шкільної програми, низький рівень самокритичності і особливо – майже повну відсутність прагнення до самовдосконалення. Саме тому на сучасному етапі розвитку системи освіти набуває особливої актуальності питання психологічної підготовки вчителів до педагогічної діяльності.

Успіх розв’язання складних завдань навчання і виховання дітей найбільшою мірою залежить від учителя, його професійної майстерності, культури, ерудиції. Формування молодого покоління повинно внести докорінні зміни в зміст і форми діяльності вчителя школи.

Педагогічна праця – це один із найскладніших видів людської діяльності. Ефективне здійснення її вимагає наявності певних психологічних якостей, а також оперування широкими і різнобічними професійними знаннями й вміннями, на основі яких педагог виробляє власне практичне рішення.

Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

Педагогічна діяльність має ті самі характеристики, що й інші види людської діяльності: це цілеспрямованість, вмотиво­ваність предметність, продуктив­ність. В залежності від продуктивності в педагогічній діяль­ності виділяють п'ять рівнів:

1. репродуктивний (мінімальний) педагог вміє переда­ти іншим те, що знає сам;

2. адаптивний (низький, малопродуктивний) педагог вміє пристосувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

3. локально-моделюючий (середній, середньо продуктив­ний) - педагог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу (тобто формулю­вати педагогічну мету, розуміти бажаний результат та добира­ти систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнаваль­ну діяльність);

4. системно-моделюючий знання учнів (високий, продук­тивний) - педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

5 системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів (най­ вищий, високопродуктивний) - педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає мотиви, мету, предмет, засоби, продукт та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові (теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів.

Носіями знань можуть бути тексти підручників, а також відповідні уявлення, які виникають у учнів під час цілеспрямо­ваного спостереження (на лабораторних, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, комп'ютерні, графічні та ін. засоби.

Засобами передання є пояснення, показ (ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика, тренінги.

Продуктом педагогічної діяльності є індивідуально сформо­ваний досвід учня. Він перевіряються та оцінюється на екзаменах, заліках. Під час вирішення учбових задач, контрольних робіт.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.

Одним з важливих компонентів педагогічної діяльності є її мотивація.

В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації, що і в учбовій. У першу чергу, зовнішні мотиви (наприклад мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади.