Конспект лекцій з дисципліни ЕОІР
.pdf11
екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;
організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;
фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, включаючи зовнішньоекономічну, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);
економічна частина проекту;
обсяг інвестицій за роки реалізації проекту та джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати;
етапи реалізації проекту і передбачувані прибуток, інвестори та учасники проекту;
оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;
загальні висновки щодо переваг та недоліків проекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.
У додатках до ТЕО наводяться документи узгодження, графічні
матеріали, таблиці, діаграми, кошториси тощо. ПРИ РОЗРОБЦІ ТЕО ІНВЕСТИЦІЙ НЕОБХІДНО:
передбачити для складних та значних об’єктів альтернативні варіанти досягнення мети, встановленої замовником, включаючи різні варіанти фінансування інвестицій;
враховувати податкову, амортизаційну та кредитну політику, що проводиться державою та місцевими органами влади, вимоги законодавства та нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність, умови користування землею та іншими природними ресурсами;
забезпечити захист інтересів інвестора, з одного боку, та загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону), — з другого;
при виборі показників для оцінки ефективності інвестицій віддавати перевагу дисконтним показникам, що враховують фактори часу;
встановити розрахунковий період, в межах якого повинні виконуватися економічні розрахунки (розрахунковий період складається в період будівництва, освоєння проектної потужності та експлуатації підприємства до першої його реконструкції або завершення терміну окупності капітальних вкладень).
Державний інноваційний фонд відповідно до покладених на нього завдань проводить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних проектів.
Передінвестиційні дослідження проектів здійснюються різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними). Тривалість дослідження коливається від
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
12
декількох місяців до 1—2 років залежно від складності, вартості та новизни проекту.
У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ ІСНУЮТЬ ДЕЯКІ ОРІЄНТИРИ, ЗГІДНО З ЯКИМИ ВИТРАТИ НА ПЕРЕДІНВЕСТИЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАЮТЬСЯ:
дослідження можливостей — від 0,2 до 1 % від загальної вартості проекту;
попереднє техніко-економічне дослідження — від 0,25 до 1,5 %; техніко-економічне обґрунтування — від 0,2 до 3,0 %.
В Україні у зв’язку з відсутністю нормативної бази за багатьма параметрами проектів ці витрати можуть бути вищими.
Техніко-економічне обґрунтування невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису проекту. Це, як правило, виключає можливість проектування на конкурентних засадах. Тому попереднє ТЕО і розробка поглибленого ТЕО в умовах України належить до інвестиційної фази і фінансується інвестором.
СРС. 1. Структура економічного обґрунтування інноваційних рішень
2.Особливості економічного обґрунтування інноваційних рішень.
3..Узагальнююча схема розробки техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту.
4.Методика складання техніко-економічного обґрунтування розроблена Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО).
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
13
Лекція № 2 Інновації та інноваційна діяльність на підприємстві
1.Поняття терміну «інновація».
2.Взаємозв’язок інновацій і інноваційної діяльності підприємства.
3.Процес впровадження інновацій на підприємстві.
1.Поняття терміну «інновація».
Усвітовій економічній літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Пробле-матика нововведень у нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних досліджень науково-технічного прогресу (НТП).
Термін «інновація» став активно використовуватися в перехідній економіці України як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», «інноваційне рішення» тощо.
Улітературі налічуються сотні визначень інновації.
Різні автори трактують це поняття залежно від об’єкта й предмета свого дослідження.
Наприклад, Б. Твіст визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея здобувають економічний зміст. Ф. Ніксон вважає, що інновація — це сукупність технічних, виробничих і ко-мерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів й устаткування. Б. Санто вважає, що інновація — це такий суспільно-технічний економічний процес, що через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, і у разі, якщо вона орієнтується на економічну вигоду, прибуток, поява інновації на ринку може привести додатковий дохід.
Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих факторів, мотивовану підприємницьким духом. У внутрішній логіці нововведень — новий момент динамізації економічного розвитку.
Міжнародні стандарти статистики науки, техніки й інновацій — це рекомендації міжнародних організацій у сфері статистики науки й інновацій, що забезпечують їхній системний опис в умовах ринкової економіки.
Відповідно до цих стандартів інновація — кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.
Таким чином, інновація є наслідком інноваційної діяльності.
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
14
2. Взаємозв’язок інновацій і інноваційної діяльності підприємства.
Аналіз різних визначень приводить до висновку, що специфічний зміст інновації становлять зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.
П’ЯТЬ ТИПОВИХ ЗМІН (ЗА Й. ШУМПЕТЕРОМ):
1.Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля — продаж).
2.Впровадження продукції з новими властивостями.
3.Використання нової сировини.
4.Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.
5.Поява нових ринків збуту.
Ці положення Й. Шумпетер сформулював ще в 1911 р. Пізніше в 30-і роки він уже ввів поняття інновація, трактуючи його як зміну з метою впровадження й використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості.
У ряді джерел інновація розглядається як процес. У цій концепції визнається, що нововведення розвивається в часі й має чітко виражені стадії.
Інновації властиві як динамічний, так і статичний аспекти. В останньому випадку інновація представляється як кінцевий результат науково-виробничого циклу (НВЦ), ці результати мають самостійне коло проблем.
Терміни «інновація» й «інноваційний процес» не однозначні, хоча й близькі. Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій.
Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність.
Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній галузі.
Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації.
Науково-технічні розробки й винаходи є створенням нового знання з метою їх практичного застосування, науково-технічні інновації (НТІ) є матеріалізацією нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна й виробнича застосовність.
Комерційна реалізованість стосовно інновації виступає як потенційна властивість, для досягнення якої необхідні певні зусилля. НТІ характеризує кінцевий результат науково-виробничого циклу (НВЦ), що виступає як особливий товар — науковотехнічної продукції — й є матеріалізацією нових наукових ідей і знань, відкриттів, винаходів і розробок у виробництві з метою комерційної реалізації для задоволення конкретних потреб.
Отже, інновацію — результат потрібно розглядати з урахуванням
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
15
інноваційного процесу.
ДЛЯ ІННОВАЦІЇ РІВНОЮ МІРОЮ ВАЖЛИВІ ТРИ ВЛАСТИВОСТІ:
1.науково-технічна новизна,
2.виробнича застосовність,
3.комерційна реалізованість.
Відсутність будь-якої з них негативно позначається на інноваційному процесі.
Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку. Варто звернути увагу на два моменти: «матеріалізацію» інновації, винаходів і розробок у технічно по-новому зроблені види промислової продукції, засоби й предмети праці, технології й організації виробництва й «комерціалізацію», що перетворює їх у джерело доходу.
Отже, науково-технічні інновації повинні: а) мати новизну;
б) задовольняти ринковому попиту й приносити прибуток виробникові. Поширення нововведень, як й їх створення, є складовою частиною
інноваційного процесу (ІП).
РОЗРІЗНЯЮТЬ ТРИ ЛОГІЧНИХ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:
1.простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
2.простий між-організаційний (товарний);
3.розширений.
Простий ІП припускає створення й використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому між організаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. Нарешті, розширений інноваційний процес проявляється в створенні все нових і нових виробників нововведення, в порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє (через взаємну конкуренцію) вдосконаленню споживчих властивостей товару, який виробляється.
В умовах товарного інноваційного процесу діє як мінімум два господарських суб’єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення є технологічним процесом, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному господарському суб’єкті.
У міру перетворення інноваційного процесу в товарний виділяються його дві органічні фази:
1.створення й поширення;
2.дифузія нововведення.
Перша фаза в основному включає послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організацію дослідного виробництва й збуту, організацію комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації.
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
16
На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (НВ), а також між виробниками й споживачами.
У результаті дифузії зростає число й змінюються якісні характеристики як виробників, так і споживачів. Безперервність процесів, що вводяться, впливає на швидкість і широту дифузії НВ у ринковій економіці.
Дифузія інновації — процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології тощо, що є новими для відповідного господарюючого суб’єкта. Іншими словами дифузія — це поширення вже один раз освоєної й використаної інновації в нових умовах або в місцях застосування.
Поширення інновації — це інформаційний процес, форма й швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб ’єктами, їхніх здатностей до практичного використання цієї інформації тощо. Це обумовлено тим, що господарюючі суб’єкти, які діють у реальному економічному середовищі, проявляють неоднакове ставлення до пошуку інновацій і різну здатність до їхнього засвоєння.
ШВИДКІСТЬ ПРОЦЕСУ ДИФУЗІЇ НОВОВВЕДЕНЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ТАКИМИ ФАКТОРАМИ:
1.формою ухвалення рішення; способом передачі інформації;
2.властивостями соціальної системи, а також властивостями самого НВ. ВЛАСТИВОСТІ НОВОВВЕДЕНЬ
1.відносні переваги в порівнянні із традиційними рішеннями;
2.сумісність зі сформованою практикою й технологічною структурою;
3.складність;
4.накопичений досвід впровадження тощо.
3. Процес впровадження інновацій на підприємстві.
Одним з важливих факторів поширення будь-якої інновації є її взаємодія з відповідним соціально-економічним оточенням, істотним елементом якого є конкуруючі технології. Відповідно до теорії нововведень Шумпетера дифузія НВ є процесом кумулятивного збільшення числа імітаторів, що впроваджують НВ слідом за новатором, очікуючи більш високих прибутків.
Суб’єкти інноваційного процесу поділяються на такі групи: новатори; ранні реципієнти; рання більшість і відстаючі. Всі групи, крім першої, належать до імітаторів. Шумпетер вважав очікування надприбутків головною рушійною силою прийняття НВ. Однак на ранніх стадіях дифузії НВ ніхто з господарюючих суб’єктів не має достатньої інформації про відносні переваги конкуруючих НВ. Але господарюючі суб’єкти змушені впроваджувати одну з альтернативних нових технологій під погрозою витиснення з ринку.
Потрібно виходити з того, що впровадження НВ є важким і хворобливим процесом для будь-якої організації.
У всіх випадках одним з важливих критеріїв прийняття рішень кожним
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
17
суб’єктом є порівняння альтернативних технологій і рішення, прийняті попередніми реципієнтами. Але одержати таку інформацію досить складно, тому що це пов’язане з конкурентним становищем фірм на ринку. Тому кожна фірма може бути знайома з досвідом обмеженої вибірки фірм, меншої, ніж вся безліч реципієнтів. Це викликано невизначеність процесів прийняття рішень і дифузії НВ у ринковій економіці. Інша причина невизначеності пов’язана із самими новими технологіями. На ранніх стадіях дифузії їхня потенційна прибутковість залишається невизначеною. Невизначеність може бути усунута з нагромадженням досвіду впровадження й використання НВ. Однак зі зниженням невизначеності й ризику застосування нової технології вичерпується потенціал її ринкового проникнення й знижується її прибут-ковість. Можливість отримання додаткового прибутку від використання будь-якого нововведення — тимчасова й знижується з наближенням межі його поширення.
Отже, дифузія нововведення залежить як від стратегії імітаторів, так і від кількості піонерських реципієнтів. Підприємці від-кривають нові технологічні можливості, але їхня реалізація залежить від вибору імітатора. Імовірність домінування на ринку буде більшою для технології з більшим числом піонерських організацій. Зрозуміло, результат конкуренції технологій визначається вибором всіх агентів на ринку, але вплив більш ранніх реципієнтів буде більшим у порівнянні з наступниками.
Разом з тим важко оцінити відносні переваги НВ у ранній фазі їхньої дифузії, особливо якщо мова йде про радикальні нововведення. У такій ситуації значну роль у справі майбутнього технологічного розвитку відіграє вибір послідовників. Справа в тому, що кожен вибір дозволяє підвищити конкурентноздатність відповідної технології й збільшує шанс останньої на її прийняття наступними господарюючими суб’єктами, які будуть ураховувати раніше зроблені вибори. Після нагромадження достатнього досвіду, коли альтернативні технології освоєні багатьма господарюючими суб’єктами і їхні відносні переваги відомі з високою вірогідністю, наступні реципієнти приймають рішення, ґрунтуючись на очікуваній прибутковості альтернативних технологій. У результаті, кінцевий поділ ринку новими альтернативними технологіями визначається стратегіями імітаторів.
Для швидшого залучення інновації потрібна розвинена інфраструктура. Інноваційні процеси являють собою досить специфічний, масштабний,
складний і різноманітний за своїм змістом об’ єкт управління, який потребує використання спеціальних форм і методів управлінського впливу для ефективного розвитку. В сучасних умовах корінного реформування економіки країни, коли нововведення стали неодмінним елементом всіх структур від органів державного управління до середніх і малих підприємств, використання наукових методів інноваційного менеджменту стає важливим фактором економічного розвитку держави, виживання і комерційного успіху будь-якого інноваційного підприємства.
Інновація може бути розглянута як в динамічному, так і в статичному аспектах. В останньому випадку інновація подається як кінцевий результат
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
18
науково-виробничого циклу. Звичайно інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з наявністю новизни. В практичній діяльності поняття «новизна» часто ототожнюється з поняттям «нововведення», хоча між ними й є деякі відміни.
Новизною може бути новий порядок, новий метод, винахід. Нововведення означає, що новизна застосовується. З моменту прийняття до розповсюдження новизна набуває нової якості і стає інновацією.
Ідея новизни може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.
Інвенція — ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання ввіллються в інновацію.
Ініціація — це рекомендації щодо вдосконалення науковотехнічної, організаційної чи комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його продовження.
Дифузія — це поширення вже один раз освоєного і впровадженого нововведення (ідеї) в нових умовах або на нових об ’єктах впровадження і застосування. Саме завдяки дифузії відбувається перехід від одиничного впровадження нововведення до інновацій у масштабі всієї економіки.
Науково-технічні розробки та нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Науковотехнічні розробки та винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації — це матеріалізація нових ідей та знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок в процесі виробництва з метою їх комерційної організації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними якостями інновації є науковотехнічна новизна та виробниче (практичне) застосування.
Інновації містять у собі не тільки технічні і технологічні розробки, але й всі зміни, що сприяють поліпшенню діяльності фірми (нові товари, послуги, нові сприятливі умови для клієнтів, включаючи ціни тощо). Нововведення повинні упроваджуватися в міру потреби ринку, але підприємець зобов’ язаний передбачати їхню необхідність і доцільність.
У ЦІЙ ГАЛУЗІ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:
1.виявлення тих видів товарів і послуг, що забезпечать бажану частку
ринку;
2.визначення товарів і послуг, що заміняють застарілі;
3.впровадження інновацій у всіх інших сферах діяльності фірми (діловодство, реклама тощо).
Необхідні постійні інновації в організаційній структурі підприємства, що зобов’язана відповідати змінам, які відбуваються на ринку. Структура підприємства повинна бути простою і чіткою, забезпечувати підприємству максимум рентабельності, містити мінімальну кількість проміжних ланок.
Інновація не обов’язково повинна бути технічною або включати, наприклад, продаж товару на виплат. Це, ймовірніше, еко-номічний і соціальний, ніж технічний термін. Які ж основні джерела інноваційних
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
19
можливостей для підприємства? Це може бути несподіваний успіх якогонебудь товару або послуги; несподівана невдача. На відмінну від успіху, невдачі завжди привертають увагу, і якщо основні причини невдач (грубі помилки, некомпетентність) відсутні, слід звернути увагу на зміни на ринку, а кожна істотна зміна є можливістю для інновацій.
Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.
Інноваційний процес пов’язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічної ефективності. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, що буде визнано унікальним у певній галузі. Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Науково-технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науковотехнічні інновації (НТІ) — це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науковотехнічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінними властивостями інно-вації є науково-технічна новизна і виробнича придатність.
ОТЖЕ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ІННОВАЦІЇ ПОВИННІ:
1.мати новизну;
2.задовольняти ринковий попит;
3.приносити прибуток виробнику.
Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють, як мінімум, два господарюючих суб’єкти: виробник (творець) і споживач
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.
20
(користувач) нововведення. Якщо нововведення — технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб’єкті, що господарює.
СРС. 1. Закон України «Про інвестиційну діяльність».
2.Винахід та відкриття при проведенні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
3.Інформаційне та нормативно-правове забезпечення створення наукомісткої та високотехнологічної продукції.
Лекція складена к.е.н., доц. Нікіфоровою Л.О.