6.Розв’язок задач за допомогою горизонталей

6.1 Вивчення основних форм рельєфу

Рельєф місцевості як сукупність нерівностей земної поверхні на топографічних картах зображують горизонталями, тобто лініями, що сполучають точки з однаковими висотами.

Висота точки – це відстань на прямовисній лінії від даної точки до рівневої поверхні, за яку прийнята поверхня середнього рівня Балтійського моря.

Різницю висот двох точок називають перевищенням.

Висота перерізу рельєфу – це відстань по висоті між січними площинами або однієї горизонталі від другої.

Основні форми рельєфу – гора, горб, хребет, сопка, котловина, лощовина, сідловина, долина, вимоїна, обрив. Характерними точками рельєфу є вершина гори або горба, дно котловини і низька точка сідловини. Напрям схилу показують скат-штрихами. Підписи на горизонталях вказують на їх висоту, а основа цифр у бік зниження місцевості (рис. 7).

При описанні форми рельєфу потрібно вказувати, де розміщена ділянка (на вододілі, схилах, в долині, у поймі, тощо), його структуру, максимальні і мінімальні висоти та їх амплітуду, форму й експозицію, найбільш значних схилів, коливання їх крутості.

При описуванні річок потрібно позначати напрям та швидкість їх течії, ширину й глибину русла, узріз, уклон ріки, наявність островів, порогів, рукавів і водоспадів, старорічину, характер донних грунтів, судоходність та водомірні пости. При наявності озер вказується їх конфігурація, характер берегів, зв’язок з рельєфом та річковою мережею, глибина й площа. Описуючи болота необхідно відмітити їх звязок з рельєфом, площу, глибину, можливість проходження по них, рослиність.

6.2 Обчислення позначки точки

Потрібно обчислити позначку точки на карті з відомими координатами. Точка може розміщуватись на горизонталі між горизонталями з різними або однаковими позначками, в середині замкнутої горизонталі.

Якщо точка А знаходиться на горизонталі, позначка точки Н_А дорівнює позначці горизонталі, тобто Н_А = 150м

Якщо точка В знаходиться між горизонталями, то її позначка Н_А= Н₁ + h.

де h – перевищення точки над горизонталлю; h = (Н₂ - Н₁)*m/n;

де Н₁, Н₂ – позначки суміжних горизонталей, обчислені на карті по підписаним горизонталям, залежно від висоти перерізу рельєфу місцевості та напрямів скат-штрихів, м; n, m – відстань відповідно від точки до горизонталі і між суміжними горизонталями, мм.

В нашому випадку точка знаходиться між горизонталями, тоді:

Перевищення точки В: h =2.5*2/5 = 1м.

а її позначка: Н_в= 150 – 1 = 149м.

Позначка точки С, що знаходиться в середині замкнутої горизонталі Н_с або між горизонталями з однаковими позначками:

Н_с= Н₁  0.5*h_n,

де h_n – висота перерізу між горизонталями, яка додається, якщо точка знаходиться на вершині горба, і віднімається, якщо точка розміщена на дні котловини.

Позначка шуканої точки: 149м.

6.3 Обчислення крутизни схилу

Крутизна схилу характеризується двома показниками – нахилом i і кутом нахилу , які обчислюють за допомогою формули:

i = tg = h_n/d,

де d – закладання, тобто відстань між суміжними горизонталями в плані.

Найбільша крутизна схилу i_max = h_n/ d_min

найменша крутизна схилу i_min = h_n/ d_max

де d_min , d_max – закладання між суміжними горизонталями при однаковій висоті перерізу h_n відповідно найменше і найбільше.

Крутизну схилу обчислюють графічно за допомогою масштабу закладання, який розміщений за рамкою топографічної карти (рис. 9а).

Потрібно обчислити крутизну схилу, найбільший і найменший нахил (рис.9б).

Циркулем-вимірником вимірюють відстань між суміжними горизонталями на карті. Розхилом циркуля-вимірника переміщують вздовж основи масштабу закладання доти, поки верхня точка не досягне прямої. По шкалі закладання відліковують крутизну схилу, яка в прикладі дорівнює = 2^о .

При графоаналітичному способі обчислення крутизни схилу за допомогою циркуля-вимірника і масштабної лінійки вимірюють найбільше і найменше закладення.

За формулами обчислюють крутизну схилу:

найбільшу i_max = h_n/ d_min = 2.5/25 = 0.1

найменшу i_min = h_n/ d_max = 2.5/210 = 0.01