Розрахунок впливу факторів на зміну товарообороту підприємства за звітний рік

Показники	Мину лий рік	Звіт ний рік	Відхи лення	Темп зміни, %	Підстановки
					І	ІІ
Роздрібний товарооборот, тис. грн
Кількість торговельних підприємств, од.
Загальна торгова площа, м2
Середня торгова площа на одне підприємство, м 2
Роздрібний товарооборот на один м 2 , грн. і коп.

Назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути короткими, точними. У назві таблиці потрібно вказати мету аналізу, територію (або найменування підприємства, організації, установи), період часу. Заголовки граф наводять у називному відмінку однини.

Між таблицею і текстом необхідно пропустити один рядок.

У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться «Продовж. табл.» і вказують її номер, наприклад: «Продовж. табл. 1.1».

У перенесених на інші сторінки таблицях або оформлюється шапка таблиці, або замість неї в першому рядку проставляються номери граф, що відповідають номерам граф у шапці на початку таблиці.

У таблиці слід обов’язково зазначити одиницю виміру відповідно до стандарту; числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків По тексту роботи розміщують лише таблиці, необхідні для викладення змісту питань. Таблиця, що наведена по тексту, має бути невеликою за розміром. Вона розміщується безпосередньо після тексту, де про неї згадується вперше або на наступній сторінці; на таблицю має бути посилання в тексті. Громіздкі таблиці, що не підлягають скороченню, а також містять вихідні дані або проміжні розрахунки, слід розмістити в додатках.

Розташування цифрового матеріалу у таблицях повинно бути у правому нижньому куті таблиці. При цьому необхідно дотримуватися відповідності розрядів цифр:

• натуральні, вартісні показники відображають з точністю до 0,1;

• проценти – до 0,1;

• коефіцієнти – до 0,001.

У таблиці не має бути пустих клітинок. Тому при заповненні таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями:

• якщо інформація відсутня – ставлять три крапки або пишуть “немає даних”;

• якщо явище не мало місця – ставлять тире;

• якщо показник не має сенсу – ставлять знак “Х”;

• якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності – ставлять 0,0.

Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до одиниць більшої розмірності. Якщо дані таблиці запозичені, то обов’язково робиться посилання на використане джерело. У випадку, коли цифрові дані у таблицях мають різні одиниці виміру, то їх треба показати в заголовку кожної графи або по кожному показнику окремо.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) розміщують, як і таблиці, безпосередньо після тексту, в якому про них вперше згадується, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання.

Назву розміщують під ілюстрацією; нумерацію здійснюють арабськими цифрами в межах питання (наприклад, Рис. 1.1). Якщо ілюстрація одна на всю роботу, то вона не нумерується.

Графіки, схеми мають бути виконані акуратно і технічно грамотно. Виділення окремих сегментів або ліній на графіку здійснюється різною штриховою, різними типами зображень ліній, але одним кольором, тим же, що і основний текст.

Рисунки не можуть мати зайвих зображень, які не пояснюються в тексті. У разі виникнення труднощів при побудові графічних зображень економічних явищ необхідно уточнити правила побудови конкретних типів графіків за будь-яким підручником з теорії статистики. До назви графіка відносяться ті ж вимоги, що і до заголовка таблиці.

Додатки. Додатки, на які повин­но бути посилання у тексті, нумеруються і наводяться після списку використаних джерел та наводяться у тому ж порядку, в якому вони згадуються в тексті. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований малими літерами (крім першої великої літери) по центру. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої прописної поміщують слово “Додаток”. Додатки позначаються послідовно прописними літерами алфавіту за винятком букв Г, Ґ, З, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. При перенесенні додатку на іншу сторінку у правому верхньому куті сторінки пишеться «Продовж. додатку» і вказують його номер, наприклад: «Продовж. додатку А». Текст кожного додатку при необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, які нумерують в межах кожного додатку. При цьому перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, додаток А.2 – другий розділ додатку А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені у додатках, нумерують в межах додатку, наприклад, рис. Д.1 – перший рисунок додатку Д; формула (А.4) – четверта формула додатку А.

На останній сторінці тексту роботи проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Формули. Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони зазначаються, посередині сторінки. Математичні формули повинні бути введені в редакторі формул Microsoft Equation 3.0. Якщо рівняння не вміщується на один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (×).

Вище та нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Їх нумерують порядковою нумерацією у межах питання. Номер складається з номера питання та порядкового номеру формули, розділених крапкою. Номер формули вказується на рівні формули у дужках у правому положенні на рядку.

Пояснення символів чи числових коефіцієнтів треба проводити під формулою у тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Пояснення слід давати з нового рядка зі словом “де” без двокрапки. Наприклад:

						 g1 p1
			І Р		=	---------- , (1.1)
						 g1 p0
де	І Р	-		індекс ціни (інфляції)
	p0 і p1	-		ціни товарів (продукції) у базовому та звітному періоді;
	g1	-		кількість товарів (продукції), які реалізовані у звітному періоді

Формули входять до речення як його рівноправний елемент, тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Цитування та посилання на використані джерела, ілюстрації, формули, таблиці. При написанні курсової роботи студент повинен давати поси­лан­ня на використані джерела інформації (закони, постанови, наукові та інші видання). Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання. Посилання на літературні джерела по тексту необхідно наводити у квадратних дужках, наприклад, [28, с. 143]. Це означає, що автор робо­ти посилається на джерело під номером 28 у списку використаних джерел, де на сторінці 143 йдеться про це мова. При першому згадуванні у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в українській транс­крип­ції, так і на мові оригіналу (в дужках). Посилання на ілюстрації у роботі вказують порядковим номером ілюстрації. Посилання на формули у роботі вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «… у формулі (4.2)».

На всі таблиці у роботі повинні бути посилання. При цьому слово «таблиця» в тексті пишеться скорочено, наприклад, «… табл. 2.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації необхідно вка­зувати слово «дивись», наприклад, «див. табл. 2.2», «див. рис. 1.1».

Посилання на додатки у роботі вказується з позначенням від­по­відної літери, наприклад, «.. у додатку А».

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації, формули, таблиці, додатки як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міс­тить­ся у назві. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілю­страцією, формулою, інформацією таблиці, додатку, розміщують по­си­лання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу «як це показано на рис. 3.1».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої друкованої праці слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, тому що найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення ав­тор­ського тексту та без перекручень думок автора.

Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без пере­кручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, напри­кінці). Якщо перед випущеним текстом або якщо за ним стояв роз­ді­ловий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на дже­рело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авто­рів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гра­нично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню­вання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.