2011-veres-Zaklyuchne--Biohimiya

Транскрипція каталізується ферментом ДНК-залежною РНКполімеразою. Процес синтезу РНК протікає в напрямку від 5'- до 3'- кінця, тобто РНК-полімераза рухається матричним ланцюжком ДНК у напрямі 3'- >5'.

Рівень транскрипції більшості генів чітко регулюється за допомогою факторів транскрипції. Саме на цьому етапі відбувається більша частина регуляції експресії генів.

Зазвичай процес транскрипції поділяється на 3 стадії — ініціацію, елонгацію і термінацію.

Electron micrograph of the ribosomal transcription process. The forming mRNA strands are visible as branches from the main DNA strand.

Схема. Зворотнятранскрипція

Зворотня транскриптаза

ДНК-мішень

Зворотня транскрипція

Вірусна ДНК

Біохімічні основи продуктивності сільськогосподарських тварин.

Біохімія крові. Біохімія сечі, молока.

Біохімія м’язової тканини, яйця, шкіри і вовни (Д/З). Норма і патологія (Д/З).

Еритроцити

Кров – слабко-лужне рН Коня 7,2 – 7,6

Корови – 7,36 – 7,5

Вівці – 7, 4 – 7,8

Свині – 7,85 – 7,95

Сталість рН регулюється буферними системами :

Гідрогенкарбонатна (7 % загальної маси)

Фосфатна (1%)

Білкова (10%)

Гемоглобінова і оксигемоглобінова (до 81 %)

Кислотна (біля 1 %)

Крім того,

―кров переносить поживні речовини від шлунковокишкового тракту до тканин;

―вимиває кінцеві продукти обміну речовин із тканин і переносить їх до органів виділення (нирки, шкіра); переносить біологічно активні речовини (гормони, вітаміни, ферменти тощо);

―у теплокровних тварин і людини бере участь у терморегуляції;

―захищає організм від мікроорганізмів і чужорідних тіл.

Кров бере участь у регуляції водно-сольового обміну та кислотно-лужної рівноваги.

Важливим пристосуванням крові є здатність до її згортання, що забезпечує швидке припинення кровотечі

Плазма крові — жовтувата рідина, компонент крові, що складається із розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму.

У людей вона складає близько 60% об’єму крові.

Плазма крові, проходячи через кровоносні капіляри, безперервно отримує і віддає різні речовини, але її склад залишається відносно стабільним.

Склад плазми крові у людини

Вода — 81-82%.

Білки — 17-18% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки); глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни.

Жири – 0,7-0,8%.

Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

Сечовина та сечова кислота – 0,05%.

Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Mg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Сироватка́ крові́ — плазма крові, з якої видалено згортувальні білки - фібриноген.

Сироватки отримують або шляхом природного згортання плазми (нативні сироватки), або осадженням фібриногену іонами кальцію.

У сироватках збережена велика частина антитіл, а за рахунок відсутності фібриногену різко збільшується стабільність.

Сироватку виділяють при аналізі крові на інфекційні захворювання, при оцінці ефективності вакцинації (титр антитіл).