Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Показник	Значення показника	Витрати на 1 ц зерна
Статті витрат, тис. грн.:		грн.	%
Витрати на оплату праці	2,6	6,9	2,6
Відрахування на соціальні заходи	1,0	2,6	1,0
Насіння на садивний матеріал	20,8	55,6	21,0
Паливо та мастильні матеріали	33,4	89,3	33,7
Добрива	16,8	44,9	16,9
Засоби захисту рослин	1,6	4,2	1,6
Роботи і послуги	3,5	9,4	3,5
Витрати на ремонт необоротних активів	2,7	7,3	2,8
Інші витрати на утримання основних заходів	9,8	27,2	10,3
Інші витрати	0,1	0,3	0,1
Загально виробничі витрати	6,4	17,2	6,5
Усього витрат	98,7	264,9	100
Вихід продукції, ц:
Зерно	373,9
зерно відходи (вміст зерна – 50%)	15,6
солома	12,7
Витрати на солому, тис. грн.	0,2
Собівартість 1 ц соломи, грн.	14,2
Витрати на зерно, тис. грн.	98,5
Собівартість 1 ц зерна, грн.	257,9
Собівартість 1 ц зерновідходів, грн.	129

З даних таблиці 2.4.1, ми бачимо, що найбільшу питому вагу у складі витрат на вирощування пшениці займають паливо та мастильні матеріали – 33,4 тис. грн.; на другому місці витрати на насіння на садивний матеріал – 20,8 тис. грн.; також вагому частку займають добрива – їх вартість становить 16,8 тис. грн. Загальна сума витрат на вирощування озимої пшениці становить 98,7 тис. грн. Собівартість 1 ц соломи становить 14,2 грн. Собівартість 1 ц зерна озимої пшениці становить 257,9 грн, а зерновідходів – 129 грн.

Розділ 3. Перспективи розвитку галузі рослинництва

Головне завдання перспективного планування – забезпечити виробництво максимальною кількістю найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї.

Рослинництво є комплексною основною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування і промисловості сировиною. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

Підвищення економічної ефективності рослинництва передбачає збільшення виробництва і підви­щення якості сільськогосподарської продукції при одно­часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не­розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько­господарських культур. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже­релом підвищення його економічної ефективності.

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково – технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:

• розміщення культур у сівозміні після науково обґрунтованих попередників;

• висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;

• застосування науково обґрунтованої системи удобрення відповідно до ґрунтово-кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю;

• застосування комплексу науково обґрунтованих меліоративних заходів;

• здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;

• виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек­тивності сільськогосподарського виробництва найважли­вішим є поліпшення використання землі на основі під­вищення її родючості і зростання врожайності сільсько­господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико­ристанням досягнень науки, передової практики і забез­печенням високої якості праці. Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо­ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефектив­ності сільського господарства — впровадження комплекс­ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу­зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь­когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Основною задачею рослинництва є зниження собівартості її продукції. Собівартість рослинницької продукції знижується при зниженні затрат праці на одиницю продукції. Впровадження прогресивних форм і організації оплати праці які б включали в себе стимулюючі фактори є одним із способів досягнення цієї мети.

При раціональному поєднанні всіх цих факторів підвищується рівень урожайності, зменшуються втрати продукції, підвищується її якість.

Отже, зниження собівартості і збільшення валового збору і призведе до збільшення прибутку і рівня рентабельності відповідної сільськогосподарської культури.

Розглянемо перспективи розвитку галузі рослинництва у ПСП ім.. Довженка.

Таблиця 3.1