Розрахунок потреби в працівниках рослинництва у псп ім. Довженка

Культура	Площа, га	Потреба
		на 1 га люд.-год.	на всю площу
			людино-годин	Чоловік
Озима пшениця	21,4	22	470,8	1
Жито	198,1	22	4358,2	2
Гречка	238,2	15	3572,7	2
Овес	116,9	15	1754,1	1
Разом	х	х	10155,8	6

Здійснивши розрахунок потреби в робочій силі для галузі рослинництва в ПСП ім. Довженка ми визначили, що для цієї галузі потрібно 6 працівників. Найбільше працівників припадає на вирощування жита та гречки, що пов’язане з великою посівною площею.

2.4. Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції. Зниження собівартості продукції – одне з головних джерел збільшення прибутків. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зменшення витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на плановий період повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення собівартості продукції велике значення має дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти (Додаток 1) по кожній культурі або групах культур однорідною технологією, під урожай планового і окремо під урожай майбутнього року (незавершене виробництво).

Плануванню витрат на виробництво передує аналіз змін собівартості продукції у звітному, передплановому періодах по елементах витрат і техніко-економічних факторах.

Для планової калькуляції собівартості продукції рослинництва використовують кошторисний метод обчислення сукупних витрат по культурах на основі статей витрат, грн:

• Витрати на оплату праці.

• Насіння та посадковий матеріал.

• Паливо та мастильні матеріали.

• Органічні і мінеральні добрива.

• Засоби захисту рослин.

• Роботи та послуги.

• Витати на ремонт необоротних активів.

• Інші витрати на утримання основних засобів.

• Інші витрати.

• Загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати розраховуються орієнтовно в розмірі 40% до суми оплати праці і відрахувань на ремонт необоротних активів та інших витрат на утримання основних засобів.

До інших витрат відносять витрати, пов’язані з виробництвом певного виду продукції і не передбачені жодною із вище наведених статей витрат і плануються на рівні 4% від загальної суми витрат.

При плануванні собівартості основної продукції рослинництва потрібно визначити витрати на отримання побічної продукції шляхом віднімання їх від загальної суми витрат на культуру.

Після обчислення витрат по кожній культурі уточнюють кількісні співвідношення, розміри витрат на основну, супутню та побічну продукцію разом і в розрахунку на 1 ц. Собівартість соломи, полови, гички, стебел кукурудзи тощо визначають відповідно до віднесених на них витрат по збиранню, пресуванню, транспортуванню, скиртуванню та інших роботах по збиранню відповідних видів продукції. Решту планових витрат відносять на основну та супутню продукцію пропорційно до їх обсягів. Наприклад, витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зерновідходів, соломи. Загальну суму планових витрат (за винятком вартості соломи) розподіляють на зерно і зерновідходи пропорційно до частки вмісту в них повноцінного зерна. За даними лабораторного аналізу, вміст зерна в зерновідходах досягає 30, 40, 50, 60%.

Для розрахунку собівартості 1ц зерна скористаємось формулою:

С1ц зерна = (В-Впп)/(Зп+ПВ*Q зерновідх.), де

В – загальні витрати;

Зп – повноцінне зерно;

Q – кількість зерновідходів (30%);

В пп - вартість побічної продукції;

ПВ – питома вага зерна в зерновідходах.

Розрахуємо витрати виробництва і собівартість продукції рослинництва ПСП ім. Довженка в таблиці 2.4.1

Таблиця 2.4.1