3. Основні принципи ведення свинарства на промисловій основі.

Інтенсифікація свинарства полягає в глибокому нау­ковому обгрунтуванні, широкому впровадженні концент­рації та спеціалізації галузі з високим рівнем механізації та автоматизації трудомістких процесів, забезпеченні тварин міцною стабільною кормовою базою, організації виробництва на основі потоковості і чіткої ритмічності, що дає можливість значно підвищувати продуктивність праці та одержувати високоякісну продукцію. Це зна­чить, що ведення промислового свинарства здійснюється на раціональній технологічній основі.

Будівництво нових комплексів вносить відповідні змі­ни в умови утримання тварин, систему годівлі, сприяє вдо­сконаленню прийомів ведення галузі, а також і техноло­гії. Це свідчить про те, що технологія не є чимось постій­ним, шаблонним. Вона може змінюватись залежно від кліматичних зон країни, умов утримання, типу годівлі, рівня механізації, а також досягнень зоотехнії, біології, економіки тощо, що в кінцевому результаті впливає на виробничі показники підприємства. Отже, резерви вдо­сконалення технології невичерпні.

Розробляючи ту чи іншу технологію промислового ви­робництва свинини, враховують комплекс факторів, окремими з яких є:

• тривалість виробничого циклу і певних його етапів та ритмічність випуску продукції;

• система і спосіб утримання свиней; спеціалізація приміщень та розміри їх, норми площі на одну тварину;

• щільність розміщення свиней в станку, секції і т. д.; зоогігієнічні вимоги до умов утримання, годівлі та використання тварин;

• система ветеринарно-санітарних заходів;

• наукова організація праці та технологічних процесів;

• структура стада та його породний склад;

• категорії технологічних груп свиней, їх кількість і розмір;

• рух поголів’я стада;

• продуктивність свиней (вихід поросят на опорос, ін­тенсивність використання свиноматок, добовий приріст; та ін.);

• тривалість використання свиноматок і кнурів;

• тривалість підсисного періоду, вік та маса поросят при відлученні;

• вік та маса молодняка при постановці на відгодівлю;

• тривалість відгодівлі, середня маса при знятті з від­годівлі;

• процент бракування молодняка при вирощуванні та відгодівлі.

Ефективність тієї чи іншої технології залежить від того, як в ній поєднані питання біологічних особливостей свиней з технічним їх обслуговуванням та організацією виробництва.

Технологія виробництва свинини включає такі взаємо­пов’язані основні процеси: вирощування молодняка для племінних та товарних цілей, відгодівлю свиней та об­робку туш. Відомо, що племінний молодняк вирощують у відповідних господарствах — на племзаводах, плем­фермах. Одержання, вирощування та відгодівля товар­ного молодняка можуть бути сконцентровані на одній свинофабриці або в декількох господарствах з державним забезпеченням кормами або власним їх виробництвом. Відгодованих до відповідних кондицій свиней транспор­тують на м’ясокомбінат, де забивають та обробляють туші.

Щоб підвищити ефективність виробництва свинини та виходячи з ветеринарних міркувань, доцільно будувати біля репродукторних комплексів (на відстані 1,5—2 км) племінні ферми, які б ритмічно постачали їм відповідну кількість племінних свинок, а забезпечувати тварин кор­мами з комбікормових заводів, розташованих поруч з цими фермами.

На сучасному етапі на промислових комплексах в ос­новному поширене ведення свинарства із закінченим циклом виробництва, тобто в них одержують молодняк, вирощують та відгодовують його. Безперервність усіх виробничих циклів та чітка їх ритмічність є характерною рисою промислового виробництва свинини. Технологіч­ний процес свинофабрик відзначається певною послідовністю робочих операцій, наприклад осіменіння свинома­ток, одержання опоросів, відлучення поросят і т. д. Одні робочі операції можуть виконуватись щоденно (приготу­вання кормів, годівля тварин, догляд за ними), інші — циклічно. Останні здійснюються періодично і забезпечу­ють виконання того чи іншого процесу протягом одного виробничого циклу .

ВИСНОВКИ

Відродження розвитку свинарства на сучасному етапі та збільшення виробництва свинини залежать від багатьох факторів. Головну роль при цьому повинні відіграти спря­мована селекційно-племінна робота, використання сучасних методів розведення, забез­печення повноцінної годівлі й впровадження науково обґрунтованої організації відтворен­ня стада.

Завдяки винятковим біологічним особливостям (висока скороспілість і багатоплід­ність, ефективне використання кормів, всеїдність, інтенсивний ріст) свині значно виперед­жають інші види домашніх тварин.

Подальше нарощування обсягів виробництва свинини повинне здійснюватися не тільки за рахунок зростання кількості поголів'я, але й в основному завдяки переходу до інтенсивних методів ведення галузі та використання нових порід і генотипів, які сприяють значному підвищенню продуктивності тварин.

У найближчі роки свинарство розвиватиметься в сільськогосподарських підприєм­ствах, фермерських та селянських господарствах, на відновлених комплексах по вироб­ництву свинини. У них необхідно зберегти виробничий потенціал і технології й створити нові виробничі структури, де будуть максимально інтегровані сфери виробництва, пере­робки, зберігання та реалізації продукції. Такими структурами можуть бути акціонерні товариства, кооперативи, асоціації фермерів і приватні виробники свинини.

У свинарстві обов'язково потрібно розв'язати дві основні проблеми: не допустити скорочення чисельності поголів'я й забезпечити його нарощування в сільгосппідприєм­ствах до оптимальної кількості.

Виводити галузь із кризового стану треба на основі єдиної для господарств усіх категорій селекційно-технологічної системи виробництва свинини з максимальним вико­ристанням вітчизняних генотипів свиней та штучного осіменіння.

Для забезпечення запланованого обсягу виробництва свинини й підвищення продук­тивності тварин необхідно:

довести рівень годівлі свиней з розрахунку на основну свиноматку з приплодом до 115—126 ц к.од. на рік при питомій вазі концентрованих кормів 75—80% за поживністю;

відновити роботу комплексів і ферм у спеціалізованих сільгосппідприємствах по виробництву свинини на власній кормовій базі й довести їхню роботу до проектної потуж­ності. Реконструювати існуючі виробничі потужності спеціалізованих сільгосппідприємств із використанням нових машин і механізмів, станкового обладнання;

забезпечити широке впровадження у виробництво новітніх технологій та передового досвіду;

зберегти і наростити породний генофонд свиней, який є в регіоні. Відновити на належному рівні роботу племінних заводів і ферм;

у кожній області регіону розробити селекційно-племінну систему виробництва свини­ни із застосуванням промислового схрещування;

для забезпечення індивідуальних власників поросятами у кожному районі регіону визначити базові господарства-репродуктори;

забезпечити в необхідній кількості дрібні та фермерські господарства висококласним племінним молодняком свиней із племінних заводів і ферм. Технологія виробництва свинини у цих господарствах повинна будуватися переважно на закінченому циклі вироб­ництва та груповому утриманні свиней і на індивідуальному — при вирощуванні й відгодівлі поголів'я на м'ясо до живої маси 100—200 кг.

Значне місце у відродженні галузі свинарства повинні посідати племінні заводи та племінні ферми, оскільки вони є не тільки формою збереження породного генофонду свиней, засобом виробництва і розмноження високоякісних генотипів, але й основою для масового й швидкого селекційно-генетичного поліпшення якості поголів'я в господарствах усіх категорій.

У племінних господарствах практикують чистопородне розведення. Основою пле­мінної роботи при цьому є лінійне розведення. Багато племзаводів і племрепродукторів практично не займаються вирощуванням та реалізацією племінного молодняку або здійснюють це в обмеженій кількості. Отже, потрібно, насамперед, відновити роботу племінних господарств із метою забезпечення господарств інших категорій кожної області племінною продукцією у необхідній кількості. В основі системи племінної робо­ти на товарних фермах має бути широке застосування міжпородного схрещування та гібридизації.

Список використаної літератури

1. Алексійчук Т.В.

2. Вплив рівня годівлі свиней на ефективність виробництва свинини // Економіка АПК . – 2002. - № 1. – С. 76- 78.

3. Біологічно активні добавки в годівлі свиноматок і поросят // Тваринництво України. – 2007. - № 10. – С. 29-31.

4. Біологічні характеристики свиней, як основа для створення сучасного технологічного обладнання // Мясное дело. – 2008. - № 6. – С. 67-68.

5. Бєлая Н.

6. Прибуткова свинка // Механізація с.г. – 2007. - № 1. – С. 34-37.

7. Василенко Д.Я. Свинарство і технологія виробництва свинини. – К.: Вища школа, 1996. – 271с.

8. Ведення свинарства з використанням кормових добавок // Здоров’я тварин і ліки. – 2007 . - №11. – С. 10-11.

9. Бомко В.С. Годівля сільськогосподарських тварин. – Вінниця, 2001. – 240с.

10. Бусенко О.Т. Технологія виробництва продукції тваринництва . – К.: Вища школа, 2005. – 495с.

11. Вертійчук А.І. Технологія виробництва продукції тваринництва . – К.: Урожай, 1995. – 376с.

12. Ветеринарно – санітарні вимоги до технології переробки м’яса і субпродуктів // Мясное дело . – 2007. - №6. – С.56- 58.

13. Виробництво свинини на промисловій основі // Пропозиція . – 2005 . - №6. – С. 109-110.

14. Герасимов В.І. Довідник з виробництва свинини. – Харків: Еспада, 2000. – 336с.

15. Герасимов В.І. Практикум із свинарства і технології виробництва свинини. – К.: Урожай, 1995. – 176с.

16. Герасимов В.І. Свинарства і технології виробництва свинини. – К.: Урожай, 1996. – 352с.

17. Годівля та утримання свиней // Пропозиція . – 2002. - № 8-9. – С. 84 – 86.

18. Застосування міжнародних стандартів підприємствами м’ясопереробної галузі // Мясное дело . – 2008. - №6. – С. 36-37.

19. Захист м’ясопродуктів від псування // Спеціалізований додаток до « Тваринництва України», 2007. - №1. – С. 18-20.

20. Ібатулін І.І. Годівля сільсьгосподарських тварин. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 616с.

21. Научное обоснование альтернативной технологии производства продукции свиноводства// Ефективне тваринництво . – 2008. - № 4. – С. 22-24.

22. М’ясні генотипи свиней в Україні // Тваринництво України . – 2008 .- №2. – С. 2-4.

23. Оптимізація годівлі ремонтного молодняку свиней // Науковий вісник НАУ. – 1998. –№ 3. – С. 82-83.

24. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва: Навч.посібник, Вінниця. 2007.- 584с.

25. Основні напрями підвищення рівня інтенсифікації свинарства // Економіка АПК . – 2008. - №6. – С. 90- 92.

36