Лабораторна робота № 6.
Тема: .Визначення вмісту домішок у насінні, зерні.
Завдання 1. Ознайомитись з нормуванням смітної, зернової та шкідливої домішок для зерна різних культур за існуючими стандартами на зерно.
При надходженні на хлібоприймальні пункти зернова маса крім зерна основної культури містить також різні домішки органічного та неорганічного походження. Їх поділяють на 2 групи: зернові та смітні. Залежно від їх кількісного та якісного складу зернова маса має різні цінність та придатність до зберігання. Так, у стандартах на зерно вміст зернових та смітних домішок враховують при визначенні класу.
Засміченість зернової маси визначають при надходженні зернової маси на токи для встановлення технології очищення та після первинного очищення для підготовки партій зерна для реалізації. Якщо зерно зберігають як насіннєвий матеріал, вміст домішок визначають і після вторинного очищення.
Склад кожної з домішок у зерні продовольчого призначення певної культури нормується відповідним стандартом. Так, згідно з стандартом “Пшениця. Технічні умови. ДСТУ 3768:2004” вміст зернової домішки у зерні м’якої пшениці не має перевищувати 5% для І класу та 15% – для VІ; смітної відповідно 1,5–5,0%. У складі смітної домішки виділяють шкідливу домішку, вміст якої (за сумою) не повинен перевищувати 0,5%.
До зернової домішки пшениці відносять:
Бите зерно – частки зерна, утворені в результаті механічної дії.
Щупле зерно – зерно ненаповнене, зморщене, легковаге, здеформоване внаслідок несприятливих умов розвитку і визрівання;
Здавлене зерно – зерно здеформоване, сплющене у результаті механічної дії;
Проросле зерно – зерно із корінцями або ростками, що вийшли за межі оболонки або ростком, який розірвав але не вийшов на поверхню оболонки, та зерно із втраченим корінцем і ростком;
Морозобійне зерно – зерно, ушкоджене заморозками у період визрівання, зі зміненим кольором (білувате або потемніле);
Ушкоджене зерно – зерно зі зміненим від кремового до світло-коричневого кольором оболонки і ендосперму внаслідок самозігрівання, висушування та враження хворобами;
Поїдене зерно – зерно, поїдене шкідниками незалежно від ступеню його ушкодженості;
Недозріле зерно – зерно, що не досягло повної зрілості; із зеленуватим відтінком, легко деформується у разі натискання;
Цілі та ушкоджені зерна жита, трітікале і ячменю, що за характером ушкоджень, відповідно до стандартів на ці культури, не віднесені до смітної домішки;
У м’якій пшениці 6 класу – зерна і насіння і інших зернобобових культур, які за характером їхніх ушкоджень відповідно до стандартів на ці культури, віднесені до зернової домішки.
До смітної домішки пшениці відносять:
Мінеральну домішку – пісок, грудочки землі, галька тощо;
Органічну домішку – домішки рослинного походження (частинки стеблин, листків, стрижні колосся, остюки, плівки тощо), рештки шкідників зерна, насіння дикорослих неотруйних рослин;
Шкідливу домішку – домішки рослинного походження, що є шкідливими для здоров’я людини і тварин;
Фузаріозні зерна – зерно, уражене грибами роду фузаріум, білувате, іноді з плямами оранжево-рожевого кольору, легковаге, щупле, нежиттєздатне;
Зіпсоване зерно – зерно з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору та зерно, що у разі незначного надавлювання розсипається.
Домішки, що проходять крізь сито з вічками діаметром 1мм;
Зіпсовані зерна пшениці, жита, трітікале і ячменю з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору
Склад основного зерна пшениці:
цілі та ушкоджені зерна пшениці, що за характером ушкоджень не віднесені до зернової та смітної домішок;
дрібне зерно – ціле зерно пшениці, що пройшло крізь сито із розмірами вічок 1,7х20 мм;
у м’якій пшениці 6 класу – зерна і насіння інших зернових та зернобобових культур, що за характером ушкоджень, відповідно до стандартів на ці культури, не віднесені до зернової чи смітної домішок.
До шкідливої домішки відносяться: сажка і ріжки (0,05 – 0,1%); гірчак повзучий, пажитниця п’янка, софора листохвоста, термопсис ланцетний (разом) – 0,05 – 0,1%; в’язіль різнокольоровий – 0,1%; геліотроп опущеноплідний – 01,%; триходесма сиза – не дозволяється.
Завдання 2. Вивчити методику визначення різних видів домішок, вказавши порядок аналізу.
Для визначення вмісту смітної та зернової домішок із середньодобової проби з точністю до 0,1 г беруть наважку масою: для жита, пшениці, ячменю, гречки, вівса, гречки, рису, сочевиці – 50 г; кукурудзи, гороху, квасолі, чини, нуту – 100 г; проса, сорго – 25 г. У цій же наважці визначають і вміст дрібних зерен. Вміст зіпсованих та пошкоджених зерен визначають у наважці пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, проса, сорго масою 10 г; вміст шкідливої домішки визначають окремо за видами в додатковій наважці, виділеній із середньої проби після звільнення її від крупних смітних домішок. Вміст зерен з рожевим забарвленням та фузаріозних визначають після виділення з наважки смітної домішки. Вміст гальки визначають у масі зерна масою 500 г, звільненій від зернової та смітної домішок і просіяній крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм. Вміст металомагнітної домішки визначають у наважці зерна масою 1 кг. Його розсипають шаром 0,5 см, а потім підковоподібним магнітом вантажопідйомністю 12 кг повільно водять вздовж і впоперек. Виражають у міліграмах на 1 кг зерна.
Аналіз середньої проби на засміченість починають з визначення вмісту крупної домішки за середньою пробою. Середню пробу зважують, просіюють на ситах з отворами діаметром 6 мм. У зерні крупно-насінних культур (кукурудза, горох, кормові боби, квасоля, нут, чина, сочевиця тарілкова) домішку виділяють із середньої проби вручну і зважують за фракціями (зернова, смітна, шкідлива). Після визначення і видалення крупної домішки визначають решту домішок.
Із середньої проби беруть наважку і просіюють її на ситах з отворами відповідного діаметра. Сита встановлюють так: на піддон - сито для відокремлення проходу, що належить до смітної домішки, далі - сито для виділення дрібного зерна і, нарешті, сито для визначення крупності зерна. Наважку насипають на верхнє сито і повторюваними рухами уздовж поздовжніх отворів просіюють зерно бобових протягом 1 хв, інших культур - 3 хв при 110-112 рухах за хвилину. У сходах сит вручну виділяють смітну та зернову домішки.
Наважку пшениці просіюють на ситах з отворами: для пшениці 1 мм – для виділення проходу, що належить до смітної домішки, 1,7х20 – для виділення дрібного зерна, 6 мм – для визначення крупності зерна. У сходах сит вручну виділяють смітну та зернову домішки, із проходу нижнього сита – лише шкідливу домішку, решту відносять до смітної.
Загальний вміст смітної домішки в зерні визначають як суму результатів визначень у відсотках: крупної органічної домішки, виділеної із сходу з сита з отворами діаметром 6 мм; органічної домішки, виділеної з основної наважки; крупної мінеральної домішки; гальки, насіння смітних та культурних рослин, зіпсованих зерен, шкідливої домішки в додатковій наважці.
Результати визначення вмісту проставляють у документах з точністю: смітної та зернової – до 0,1%; шкідливої та окремих фракцій смітної та зернової – до 0,01%; металомагнітної – до 0,001%; сажкових, дрібних – до 0,1%.
Визначення вмісту явно виражених зіпсованих і пошкоджених зерен. Попередньо вилучивши всі смітні і зернові домішки, відбирають наважку зерна масою 10 г, розрізають зерна впоперек і відповідно до характеристики, наведеної в стандарті на відповідну культуру, оглядають їх, вибирають зіпсовані, пошкоджені зерна і зважують.
У наважці масою 10 г вівса спочатку вручну знімають оболонки, а потім уже вибирають зіпсовані і пошкоджені ядра, зважують окремо, але з плівками.
Зерна проса 10-грамової наважки спочатку облущують, а потім виділяють зіпсовані та пошкоджені ядра.
Для визначення вмісту зерен гречки із зіпсованим ядром у 5-грамовій наважці всі зерна розрізають, виділяють зіпсовані і разом з оболонками зважують.