16. Джерелами підприємницького права є:

а) система норм права, яка регулює господарсько-правові відносини;

б) керівні базиси, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин;

в) закони, які містять у собі норми підприємницького права;

г) сукупність нормативно-правових актів, які складають підприємницьке законодавство.

17. Значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів як ознака підприємницького права є:

а) позитивною, оскільки розкриває динамізм, багатоманітність, складність підприємницького життя і відповідно – правового регулювання;

б) негативною, оскільки розкриває наявність у господарському законодавстві великої кількості нормативно-правових актів обмеженої дії;

в) позитивною, оскільки показує кодифікованість підприємницького законодавства;

г) негативною, оскільки розкриває недостатню увагу до впорядкування підприємницького законодавства.

18. Вищу юридичну силу в господарському законодавстві має:

а) Господарський кодекс України;

б) Конституція України;

в) судове законодавство;

г) Закон України «Про господарські товариства».

19. Підприємницькі правовідносини – це:

а) майнові й особисті немайнові відносини, що виникають між громадянами та іншими суб’єктами права;

б) фінансові відносини за участю суб’єктів господарювання, які виникають у процесі формування і контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

в) відносини, що виникають з приводу безпосереднього здійснення підприємницької діяльності та/або керівництва нею із застосуванням різних методів правового регулювання;

г) адміністративні та інші відносини управління за участю суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади не є суб’єктом, наділеним підприємницькою компетенцією.

20. Підстави виникнення, зміни та припинення підприємницьких правовідносин – це:

а) об’єкти правовідносин;

б) суб’єкти правовідносин;

в) зміст правовідносин;

г) юридичний факт.

21. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність і зареєстровані згідно із законом як господарюючі суб’єкти – це:

а) об’єкти правовідносин;

б) суб’єкти правовідносин;

в) зміст правовідносин;

г) юридичний факт.

22. Майнові та немайнові особисті права, заради яких виникають підприємницькі правовідносини – це:

а) об’єкти правовідносин;

б) суб’єкти правовідносин;

в) зміст правовідносин;

г) юридичний факт.

23. Сукупність юридичних прав та обов’язків, які реалізуються шляхом здійснення підприємницької діяльності – це:

а) об’єкти правовідносин;

б) суб’єкти правовідносин;

в) зміст правовідносин;

г) юридичний факт.

24. Відносини, що складаються під час безпосереднього здійснення підприємницької діяльності з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг – це:

а) господарсько-виробничі відносини;

б) господарсько-організаційні відносини;

в) внутрішньопідприємницькі відносини;

г) цивільно-правові відносини.

25. Відносини, які виникають у сфері підприємницького управління, називаються:

а) організаційно-підприємницькі;

б) господарсько-виробничі;

в) вертикальні;

г) внутрішньогосподарські.

26. Відносини, які виникають у внутрішній виробничій сфері підприємств, – це:

а) організаційно-підприємницькі відносини;

б) господарсько-виробничі відносини;

в) вертикальні відносини;

г) внутрішньогосподарські відносини.

Завдання для самостійної роботи до теми 1

Теоретичні завдання

1.1. Порівняйте такі терміни: підприємницьке право, підприємницькі відносини, підприємницька діяльність, суб’єкти підприємницької діяльності.

1.2. Порівняйте такі терміни: підприємницьке право – як правова наука, як галузь права, як навчальна дисципліна.

Практичні завдання

1

1

.1.Визначте відповідність між назвами методів підприємницького права та їх призначенням:

1. метод автономних рішень;

2. м

   2

   етод приписів;

3. м

   3

   етод координації;

4. метод рекомендацій;

1. д

   4

   озволяє суб'єктам господарювання приймати

самостійно (але в межах своєї компетенції)

юридично значущі рішення;

2. передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта;

3. забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не вправі нав'язувати свої умови другій стороні, рішення приймається на основі компромісу (процедура укладання господарського договору);

4. передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій щодо певної поведінки у сфері господарювання.