49.Загальний строк для розгляду цінових пропозицій та визначення переможця процедури закупівлі:

1. становить 30 робочих днів з дня публікації запиту цінових пропозицій у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель;

2. не повинен перевищувати п'яти днів з дня розкриття цінових пропозицій;

3. встановлюється сторонами залежно від виду товару чи послуги, які має намір придбати замовник;

4. чинним законодавством не регулюється;

50. Згідно з умовами, передбаченимипопереднім договором, сторони зобов’язуються укласти основний договір:

1. не пізніше ніж протягом шести місяців від моменту укладення попереднього договору;

1. не пізніше ніж протягом одного року з моменту укладення попереднього договору;

2. не раніше ніж через рік з моменту підписання протоколу про наміри;

3. чинним законодавством не регламентується і узгоджується сторонами безпосередньо.

51. Норми закону України «Про здійснення державних закупівель» регулюють відносини, що виникають під час закупівель товарів, які здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару дорівнює або перевищує суму:

1. 50 тис. грн;

2. 100 тис. грн;

3. 150 тис. грн;

4. 200 тис. грн.

52. Норми закону України «Про здійснення державних закупівель» регулюють відносини, що виникають під час замовлення робіт, які фінансуються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість замовлених робіт дорівнює або перевищує суму:

1. 10 тис. грн;

2. 100 тис. грн;

3. 200 тис. грн;

4. 300 тис. грн.

53. Способи забезпечення виконання зобов’язань – це правовий інститут:

1. який має свій особливий предмет регулювання – правопорушення у сфері господарювання;

1. який регламентує процедуру відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта – правопорушника;

2. який передбачає сплату боржником кредиторові штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань;

3. який фіксує спеціальні заходи, що у достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання і стимулюють боржника до належного поводження.

54. Дозобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань належить:

1. застава;

1. завдаток;

2. порука;

3. притримання.

55. Доречово-правових способів забезпечення виконання зобов’язань не належить:

1. завдаток;

2. заклад;

3. гарантія;

4. притримання.

56. До ознак, що притаманні поруці, не належать такі:

а) автоматичне виникнення у боржника обов’язку надати винагороду поручителю;

б) набуття всіх прав кредитора поручителем, який виконав за боржника його зобов'язання;

в) поручителем може бути, як одна, так і декілька осіб;

г) у ролі поручителя може виступати, як юридична, так і фізична особа.

57. Характерною ознакою поруки є така:

1. це тристоронній договір;

1. поручителем може виступати лише юридична особа;

2. це письмовий договір;

3. усі варіанти правильні.

58. Не є підставою для припинення поруки:

а) закінчення строку, встановленого в договорі поруки;

б) зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

в) небажання особи виконувати функції поручителя;

г) переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не дав поруки за нового боржника.

59. Договір поруки є:

а) двостороннім і укладається між поручителем та боржником;

б) двостороннім і укладається між поручителем та кредитором;

в) двостороннім і укладається між кредитором та боржником;

г) тристороннім і укладається між кредитором, боржником та поручителем.

60. Договір гарантії є:

а) двостороннім і укладається між гарантом та боржником;

б) двостороннім і укладається між гарантом та кредитором;

в) двостороннім і укладається між кредитором та боржником;

г) тристороннім і укладається між кредитором, боржником та гарантом.

61. Не є учасниками відносин, пов'язаних з видачею гарантії:

а) бенефіціар;

б) гарант;

в) принципал;

г) сервітут.

62. У ролі гаранта можуть бути:

а) будь-які дієздатні юридичні та фізичні особи;

б) лише фізичні особи;

в) банки та страхові компанії;

г) корпорації та концерни.

63. До ознак, що притаманні гарантії, не належать такі:

а) сума, яка підлягає сплаті бенефіціару гарантом у разі невиконання зобов’язання боржником передбачена законом і не може змінюватися;

б) сума сплати за гарантією встановлюється договором і може бути як меншою, так і більшою, ніж реально завдані порушенням зобов’язання збитки;

в) гарантами можуть бути лише банки, інші кредитні установи або страхові організації;

г) обсяг відповідальності гаранта перед бенефіціаром за порушення боржником-принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, обмежується сплатою суми, на яку її видано.