9. Право оперативного управліня майна – це:

а) урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном;

б) урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна за згодою власника;

в) речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності в межах, установлених законом;

г) речове право, яке дає змогу суб’єкту господарювання лише володіти і користуватися майном та повністю обмежує право ним розпоряджатися.

10. Урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном – це право:

1. власності;

2. господарського відання;

3. оперативного управління;

4. оперативного використання майна.

11. Урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна за згодою власника – це право:

1. власності;

2. господарського відання;

3. оперативного управління;

4. оперативного використання майна.

12. Речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності в межах, установлених законом, – це право:

1. власності;

2. господарського відання;

3. оперативного управління;

4. оперативного використання майна.

13. Речове право, яке дає змогу суб’єкту господарювання лише володіти та користуватися майном і повністю обмежує право ним розпоряджатися – це право:

1. власності;

2. господарського відання;

3. оперативного управління;

4. оперативного використання майна.

Список рекомендованої літератури до теми 5

Нормативно-правові акти

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144 (із змінами, внесеними згідно із Законом N 5480-VI ( 5480-17 ) від 06.11.2012).

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356 (із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 ).

Тема 6. Договірне право. Загальні положення

План семінарського заняття

6.1. Поняття та ознаки господарського договору.

6.2. Класифікація господарських договорів.

6.3. Зміст господарського договору.

6.4. Форма господарського договору.

6.5. Поняття процедури укладання господарського договору.

6.6. Особливості укладання окремих видів господарських договорів.

6.7. Способи забезпечення виконання господарських договорів.

6.8. Процедура зміни та розірвання господарських договорів.

Методичні рекомендації до теми 6

6.1. Для того щоб отримати прибуток, як основну мету підприємницької діяльності, суб’єкти підприємництва повинні вступити у відповідні правовідносини, які мають назву господарських зобов’язань. Господарські зобов’язання які породжуються укладанням господарського договору називаються договірними зобов’язаннями. Проаналізуйте співвідношення поняття договору, що міститься в ЦК, та поняття господарського договору. З’ясуйте, в яких значеннях може трактуватися поняття господарського договору. Розглядаючи ознаки господарського договору, запам’ятайте, що, як правило, особи, що укладають господарські договори, – це зареєстровані згідно із чинним законодавством господарюючі суб’єкти. Ця ознака є однією з багатьох, що відрізняє господарські договори від цивільно-правових. Також у господарських договорах допускається можливість відступу від принципу рівності сторін (укладання державних контрактів), чого немає в цивільних договорах.

6.2. Класифікуючи господарські договори, зверніть увагу на такі критерії їх розмежування: за суб'єктним складом, за ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань, за ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах, за строками дії, за сукупністю критеріїв, за тривалістю застосування у сфері господарювання, залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків, за ознакою можливості чи неможливості корегування договірних умов, за регулятивними функціями, залежно від домінування в господарському договорі майнових чи організаційних елементів, залежно від способу виникнення, за способом оферти і визначення змісту.

6.3. Зміст господарського договору становлять його умови, які залежно від їх впливу на юридичну силу договору поділяються на істотні, звичайні та випадкові. Без погодження істотних умов, а саме умови про предмет, ціну та строк, договір не може бути укладеним. Звичайні та випадкові умови, як правило, уточнюють і деталізують договірні правовідносини і включаються чи не включаються на розсуд сторін.

6.4. Щодо форми господарського договору слід зазначити, що більшість господарських договорів, на відміну від цивільних, укладаються в письмовій формі з використанням різних її модифікацій:

• повної письмової форми;

• скороченої письмової форми;

• типової форми;

• стандартної форми;

• нотаріальної форми тощо.

Зазначимо, що в останній час широкого розповсюдження набуває електронна форма, але відсутність між сторонами домовленості про використання електронних документів та відповідного виду електронного підпису при укладенні договору через мережу електронного зв'язку може призвести до визнання такого договору неукладеним.

6.5. Складність господарського життя потребує різноманітної за правовим змістом кількості способів укладання господарських договорів, які згідно із чинним законодавством розподіляються на дві групи: конкурентні та неконкурентні, що мають достатньо відмінних рис. Однією з основних відмінних рис між неконкурентними та конкурентними способами є та, що неконкурентні способи укладання господарських договорів використовують, коли, як правило, один покупець і один продавець (замовник і виконавець тощо), а при конкурентних спостерігається множинність осіб на тій чи іншій стороні, які між собою конкурують за ціною чи за способом (строком) виконання договору. До неконкурентних способів відноситься один з найпростіших – спосіб прямих переговорів та один з найрозповсюдженіший спосіб – оферти та її акцепту. Аналізуючи спосіб оферти та її акцепту зверніть увагу на стадії які проходять сторони під час укладання договору та на зразки документів що опосередковують цей процес (лист, що містить оферту, лист, що містить акцепт, протокол розбіжностей, протокол узгодження розбіжностей). Щодо конкурентних способів укладання господарських договорів з’ясуйте проведення яких процедур цьому сприяє і в яких нормативно-правових актах вони закріплені. Проведіть порівняльний аналіз процедур проведення аукціонів, тендерів та конкурсів. Запам’ятайте, що двоступеневі торги проводять лише у випадках коли замовник не може визначити необхідні технічні, якісні характеристики товарів (робіт) або вид послуг та предметом закупівлі є здійснення наукових досліджень, експериментів або розробок, виконання дослідно-конструкторських, будівельних робіт, а процедура запиту цінових пропозицій при закупівлі товарів і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, за умови, що їх вартість не перевищує 200 тис. грн.

6.6. Щодо особливостей укладання господарських договорів з’ясуйте: чим типові договори відрізняються від примірних і в яких випадках використовуються договори приєднання. Зверніть увагу на процедуру укладання договорів за державним замовленням та за рішенням суду. Знайдіть відмінності укладання попередніх договір згідно норм цивільного та господарського законодавства.

6.7. Готуючись до цього питання, необхідно з’ясувати природу та призначення інституту способів забезпечення виконання зобов’язань.

Його основна мета – це спонукання контрагентів до належного виконання своїх зобов’язань під загрозою особистих, майнових чи організаційних негараздів. На відміну від господарсько-правових санкцій, які також передбачають правові негаразди в разі невиконання зобов’язань, способи забезпечення мають превентивний, запобіжний характер і попередньо забезпечують майнові інтереси кредиторів.

Слід запам’ятати, що всі способи забезпечення можна поділити на дві групи. До першої належать ті, що передбачають залучення до зобов’язання третіх осіб – поручителя або гаранта, а друга група включає способи, які передбачають виділення певного майна боржником як за власним бажанням (застава, завдаток), так і примусово (притримання).

Чинне цивільне та господарське законодавство має деякі відмінності щодо видів способів забезпечення. Згідно із ЦК, є такі способи забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, гарантія, порука, застава, притримання та завдаток. Для забезпечення господарських зобов’язань неустойка не використовується, оскільки вона є різновидом господарсько-правових санкцій.

Аналізуючи правовий статус поруки як способу забезпечення виконання зобов’язань запам’ятайте:

• порука оформляється у вигляді письмового договору між кредитором та поручителем;

• у ролі поручителя може бути будь-який суб’єкт цивільного права, але частіше ці функції виконують фізичні та юридичні особи;

• боржник та поручитель, залежно від того, як буде зафіксовано в договорі, можуть нести як солідарну, так і субсидіарну відповідальність стосовно до кредитора.

Гарантія, як і порука, належить до зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань, тобто також передбачає залучення до виконання зобов’язання третіх осіб, але, на відміну від поруки, гарантом є лише фінансова установа, тоді як поручителем може бути будь-яка особа. У разі використання гарантії гарант відповідає лише за порушення зобов’язання шляхом сплати певної грошової суми у розмірі суми гарантії, тоді як порука передбачає відповідальність поручителя перед кредитором у тому ж обсязі, що і для боржника, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Гарант, який виконав зобов’язання за боржника, має право на зворотну вимогу (регрес) до нього у межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові; у свою чергу, поручитель, який виконав за боржника його зобов'язання, набуває всіх прав кредитора за основним зобов'язанням.

Щодо застави відзначимо, що договір застави укладається в письмовій формі між заставодержателем та заставодавцем. Останній згідно із цим договором виділяє певне рухоме або нерухоме майно в рахунок майбутнього виконання зобов’язання. Під час вивчення цього питання зверніть увагу на те, що може і що не може бути предметом застави, а також з’ясуйте, хто несе ризик випадкового зниження предмета застави. Запам’ятайте, що є два види застави – іпотека та заклад. Розглядаючи правові аспекти іпотеки як виду застави, проаналізуйте положення Закону України «Про іпотеку».

Розкриваючи ознаки притримання, запам’ятайте, що сутність цього способу забезпечення полягає в праві кредитора на законних підставах не передавати річ боржнику, який є власником цієї речі, до тих пір, доки боржник не виконає своїх зобов'язань. А в разі остаточного невиконання цих зобов’язань кредитор може реалізувати предмет притримання і задовольнити через нього свій інтерес.

Аналізуючи завдаток як спосіб забезпечення виконаня господарських договорів, зверніть увагу на такі його ознаки:

• завдатком можуть забезпечуватися тільки зобов'язання, що виникають з договорів;

• завдатком може бути забезпечене тільки виконання грошового зобов'язання;

• в ролі завдатку можуть виступати як грошові засоби, так і рухоме майно;

• нерухоме майно виступати в ролі завдатку не може.

6.8. У цьому питанні основним є те, що зміна і розірвання господарських договорів можливі лише на основі взаємного волевиявлення сторін (якщо інше не передбачено в законі чи договорі). Якщо порозумітися не вдається, то спір передається на розгляд господарського суду.