- •Заходи підвищення надходжень від продажів у сільському господарстві
- •Виробничі квоти
- •Обмеження на використання сільськогосподарської землі
- •Державні закупівлі сільськогосподарської продукції
- •Прямі цінові субсидії виробникам
- •Заходи регулювання зовнішньої торгівлі
- •Заходи зниження витрат у сільському господарстві
- •Заходи, не спрямовані на підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва
Заходи зниження витрат у сільському господарстві
Основний інструмент зниження витрат у сільському господарстві полягає у субсидуванні ресурсів для аграрного виробництва. Методів здійснення таких субсидій багато: виробники можуть отримувати тверді субсидії на кожну одиницю придбаного ресурсу (наприклад, мінеральних добрив), або ж вони можуть отримувати субсидії на здійснення певної діяльності (наприклад, на проведення меліоративних робіт), або може здійснюватись більш комплексне зниження витрат шляхом надання виробникам доступу до пільгових кредитів.
Заходи, не спрямовані на підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва
Серед заходів цієї групи виділяють три категорії.
1. Заходи, спрямовані на розвиток сільської місцевості. Вони включають велику кількість можливих програм по розвитку сільської виробничої і невиробничої і соціальної інфраструктури: дорожнє будівництво, водо-, газо- та енергопостачання (у розвинених країнах це актуально в основному для віддалених важкодоступних районів), розвиток мережі закладів охорони здоров’я і т.д. Вплив цих програм на рівень доходів у сільському господарстві можливий лише при залученні значних фінансових ресурсів. У протилежному випадку вони є доповнюючими до програм підтримки доходів і створюють умови життя у сільській місцевості.
2. Розвиток несільськогосподарської зайнятості у сільській місцевості (розвиток сфери послуг, харчової та легкої промисловості, “зелений туризм” та ін). Розвиток таких видів діяльності вимагає певної державної допомоги і підтримки.
3. Прямі платежі у доход фермерів. Цей захід набуває все більшої популярності в арсеналі аграрної політик розвинених країн, а також окремих країн з перехідною економікою (Польща, Угорщина). Цей захід передбачає прямі виплати тим фермерам, чий річний доход не перевищує певної встановленої межі. Ці виплати не мають прямого впливу на агропродовольчі ринки, як більшість інших заходів аграрної політики.