Археологічні культури

1. Білогрудівська культура – культура осілого населення пізнього бронзового віку (ХІ-ІХ ст. до н.е.) на території між Дніпром і Дністром.

2. Корчацька культура – поширена у межиріччі Тетерева і Прип’яті, назва походить від поселення Корчак, один із варіантів празької культури в Україні VI-VII ст.

3. Лужицька культура – розвивалась у XII-IV ст. до н.е. на широких просторах від Ельби до Балтики, Вісли, Північної Моравії, а пізніше – до українського Полісся.

4. Пшеворська культура – археологічна культура II ст. до н.е. – V ст. н.е., пов’язана з племенами венедів, що жили між Карпатами, басейном Вісли та верхів’їв Дніпра.

5. Трипільська культура – археологічна культура енеоліту (IV-III- тис. до н.е.), у творенні якої брали участь племена дніпровсько-дністровського межиріччя. Вважається вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі. Деякі вчені вважають її праматір’ю древніх культур Шумеру та Єгипту.

6. Черняхівська культура – археологічна культура II-V ст. н.е., в межиріччі Бугу й Дніпра, генетично споріднена із зарубинецькою.

7. Чорноліська культура – археологічна культура, що припадає на кіммерійську та скіфську епохи (IX-VII ст. до н.е.), поширена в лісостеповій смузі Правобережжя між Дніпром і Дністром.

Козацька символіка

Кожна з козацьких клейнод унікальна, кожна мала своє призначення, символізувала певну гілку влади на Запорозькій Січі. Недаремно точилася боротьба за клейноди Богдана Хмельницького: якщо без верби й калини нема України, то без атрибутів козацької символіки немає й самого козацтва.

Клейноди (німецькою – дрібний, малий) – відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядіввУкраїніу XV–XVІІІ ст. Клейноди буливійськові(державні),січові,полкові,паланкові,сотенні,куріннітощо. Військові (державні) клейноди належали усьомувійську(державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посадустаршині. Так самосічові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільнійстаршині. По закінченні терміну клейноди передавалися новообранійстаршиніабо зберігалися до обрання уГенеральній канцелярії,січовій церкві,скарбницітощо.

Герб Війська Запорозького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею – виник приблизно в другій половині XVI ст. Узаконив його Стефан Баторійу1578р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорозького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи.

Прапор Війська Запорозького (хорогва, або корогва) – військова відзнака, зберігалася у хорунжого, має окрему історію, яка веде свій початок відДмитра Вишневецького. Її історичний герб – малинове тло з білим хрестом. В нижній частині герба шляхетські роди зображували свої ініціали (у Вишневецьких це були зірка і півмісяць). Після загибелі легендарного Байди козаки продовжували використовувати його прапор. З часом зірка і півмісяць відпали, лишився білий хрест на малиновому тлі. На прапорах відбивались родові знаки тих гетьманів, які були при владі, проте прапори було жовто-блакитні, просто у різних варіаціях. Наприклад, прапор останнього кошового отамана Петра Калнишевського був блакитний, прошитий золотими нитками. але лиштва зосталась малиновою.Значок– відзнакасотнікуреня, заступав у буднікорогвувійськову таполкову.

Булава – була найважливішою ознакою гетьманськоївлади такошового отамананаСічі. Це була палиця з горіхового дерева або металу довжиною 0,5-0,7 м зі срібною чи визолоченою кулею на кінці, прикрашена коштовним камінням; в давнину – військова зброя.

Бунчук – це держак (помальована палиця 2-2,5м завдовжки) із золотою кулею, на якій було підвішене кінське волосся як символ гетьманської влади. Звичай ношення бунчука спочатку був у турків, потім цю традицію перейняли поляки, а тоді вже й українські гетьмани. Відзнака гетьманаікошового, зберігалася убунчужного.

Печатка – символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, видані кошемуніверсали, привілеї, дипломатичне листування. На печатці був зображений герб – постать козака з мушкетом і шаблею.Печатка– військова, січова, полкова або сотенна – зберігалася угенеральногочиполкового судді, а сотенна – усотника.Тростина, абокомишина, іноділіска– первісне відзнака козацькихгетьманів,січовихотаманів, а пізніше – відзнакагенеральногочиполкового судді.

Пірнач (перначабошестопер) – відзнакаполковникаполкуіпаланки, різновид булави (жезл), металева головка з гострими виступами, насадженими на держало; ознака владикурінного отамана.

Каламар – символом влади військового писаря, був срібний. У козацькихканцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони зметалу(бронза,срібло),склаабокераміки. Козацькі каламари булистаціонарними і похідними. Серед перших – комбінації з кількох з’єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других – посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв’язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.

Литаври – відзнакою довбиша. Без ударів довбиша в литаври не могла розпочатись січова рада.

Гармати – загальновійськові клейноди, що були у віданні генеральногочиполкового обозного, а наСічі– упушкаря.

Сурми – військові, полкові та січові клейноди під віданням сурмача.Старовинний український дерев’яний духовий музичний інструмент; грали на ньому «сурмачі». Використовувався як військовими музиками так і цивільним населенням.