4.Техніко-економічне обґрунтування технологічного процесу.

4.1 Розрахунок кількості використаного обладнання.

Розрахунок кількості потрібного обладнання та його завантаження є попереднім для проектування ділянки (цеху) машинобудівного заводу. Визначення кількості верстатів за техніко-економічними показниками виконується при проектуванні, коли номенклатура виробів точно не визначена, а також при проектуванні цехів одиничного і дрібносерійного, серійного виробництва з великою і різноманітною номенклатурою виробів, що виготовляються. Кількість обладнання розраховують за методикою, наведеною в п. 2.4.

Розраховану кількість верстатів т_р округлюємо до найближчого більшого цілого числа - прийнятої кількості верстатів m_n.

Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання дорівнює: K₃= (тр/1)100,%

При аналізі ступеня використання верстату безпосередньо для. машинної обробки розраховується коефіцієнт використання верстату за основним часом (середній для всіх верстатів):

К_о = Т_о / Т = 50,58/60,52 = 0,835 = 83,5 %.

4.2 Розрахунок вартості механічної обробки.

Технологічна собівартість деталі для спроектовано технологічного процесу визначається як сума затрат на заготовку та виконання всіх операцій механічної обробки:

C_y=S_з+∑C₀, грн.

де S3 - собівартість заготовки (сума затрат);

Со - собівартість (затрати) на виконання і - тої операції; η - кількість операцій.

Вартість механічної обробки С_о на операції дорівнює:

С₀=С_пз ∙T _шт/60, грн.

де Тщт - штучний час на операції, хв;

С_п.з - величина годинних приведених затрат, грн/ год.

Величина С_п.з характеризує економічність обладнання. Чим менше С_ПЛ, тим верстат більш економічний. Величина годинних приведених затрат визначається:

C_пз=C_з/M+C_ч.з.+E_н∙(K_с+K_п), грн/год.

де С₃ - основна і додаткова заробітна плата, грн./год.;

Μ - коефіцієнт багатоверстатного обслуговування (залежить від числа верстатів, які обслуговує робітник: при кількості верстатів 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7 коефіцієнт відповідно дорівнює 1; 0,65; 0,48; 0,39; 0,35; 0,32; 0,3);

С_чз. - годинні затрати по експлуатації робочого місця, грн./год;

Ед - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень: для машинобудування Е_н =0,2;

Кс - питомі годинні капіталовкладення у верстат, грн./год;

К_л - питомі годинні капіталовкладення в приміщення, грн./год.

С_з=С_тф∙ 1,95к, грн/год.

Де Стф - годинна тарифна ставка верстата, грн./год.

1,95 - сумарний коефіцієнт, який визначається, як добуток коефіцієнтів (виконання норм, додаткової зарплати, відрахувань на соцстрах та пенсійний фонд (соцстрах у випадку безробіття)); к - коефіцієнт, який враховує заробітну плату наладчика (для серійного виробництва к=1, для масового κ= 1,1-1,15).

С_чз. = С_сз. к_м, грн./год.

де С_сз - практичні годинні затрати на базовому робочому місці. Для серійного виробництва вони дорівнюють 0,363 грн.

к_м - коефіцієнт, який показує у скільки разів затрати, пов'язані з роботою вибраного верстата, більші за аналогічні затрати на базовому верстаті. Значення табличне. Питомі капітальні вкладення у верстат:

K_c=Ц/F_дK₃, грн/год

де Ц - балансова вартість верстата;

Рд - дійсний річний фонд роботи верстата;

К₃ - коефіцієнт завантаження верстата. Питомі капіталовкладення для фрезерного верстату 6Т804Г.

Кс=80000/1966*0.835=48.7 грн/год

Питомі капіталовкладення для шліфувального верстату ЗД733.

Кс=200000/1966*0.835=121.8 грн/год

Питомі капіталовкладення для свердлильного верстату 2254ВМФ4.

Кс=100000/1966*0.835=60.9 грн/год

Капітальні вкладення в приміщення:

Кп=78.4F/F_ДK₃

де F - площа, яку займає верстат:

F=f*k_f, m²

де f — площа верстата, м²;

k_f- коефіцієнт, що враховує додаткову виробничу площу (значення коефіцієнту kf в залежності від площі верстата).

Кп=78.4F/F_ДK₃=78.4*15/1966*0.835=0.716 грн/год