2.8 Розрахунок міжопераційних припусків.

Для визначення величин припусків користуються розрахунково-аналітичним методом, який базується на аналізі виробничих похибок, які виникають при конкретних умовах отримання заготовок і їх обробки, на визначенні величини елементів, які складають припуск і Їх додаванні. На основі розрахунку припусків встановлюються оптимальні проміжні розміри заготовок по всіх технологічних переходах.

Припуском на обробку називають шар матеріалу, який видаляється з поверхні заготовки в процесі її обробки.

Проміжним припуском називають шар матеріалу, необхідний для виконання необхідного переходу. Проміжний припуск визначається різницею розмірів, які отримують на суміжних (попередньому і виконаному) технологічних переходах процесу обробки даної поверхні

Загальним припуском називають шар матеріалу, необхідний для виконання всієї сукупності технологічних переходів, тобто всього процесу обробки даної поверхні від чорної заготовки до готової деталі. Загальний припуск визначається різницею розмірів чорної заготовки і готової деталі.

Мінімальний припуск при обробці зовнішніх поверхонь визначається найменшими граничними розмірами, а при обробці внутрішніх поверхонь — найбільшими граничними розмірами заготовок на суміжних технологічних переходах.

Величина мінімального припуску на обробку визначається за формулами:

асиметричний припуск при послідовній обробці протилежних поверхонь

z _{i min}=R _zi-1 + T _i-1 + ρ _i-1 + ε_i

симетричний припуск при паралельній обробці протилежних

2z _{i min}=2(R _zi-1 + T _i-1 + ρ _i-1 + ε_i ) симетричний припуск при обробці зовнішніх і внутрішніх поверхонь обертання: 2z _{i min}=2(R _zi-1 + T _i-1 + (ρ ²_i-1 + ε_i ²)^1/2

де

Rz - висота мікронерівностей поверхні на попередньому переході; Ті-і - глибина дефектного поверхневого шару, отриманого на попередньому переході;

Рі-і - сумарне значення просторових відхилень взаємопов'язаних поверхонь, які залишилися після виконання попереднього переходу; є-похибка встановлення заготовки на верстаті при виконуваному переході.

Похибка встановлення заготовки для обробки на верстаті визначається в загальному випадку як векторна сума похибок базування έ₆ і похибки закріплення έ₃.

Для даної деталі при обробці отвору буде похибка встановлення

έ_κ = 0,007 мм і похибка базування έ₆ = 0 мм.

Висота мікронерівностей і глибина дефектного поверхневого шару визначається таблично для кожного переходу.

Дійсні припуски на обробку в партії заготовок коливаються в межах від ZimiD до Zimax залежно від дійсних розмірів заготовок.

Максимальний припуск на обробку визначається за формулами: для симетричного припуску

2_{zi max}=2_{zi min}+δ _di-1-δ _di

Допуск на припуск - це різниця між максимальним і мінімальним припусками на виконуваний перехід:

для симетричного припуску

δ z = 2 zi max - 2zi max

Технологічний маршрут обробки поверхні ∅38 Н7 1 (див рис1).

Таблиця 1

Технологічні переходи обробки поверхні	Елементи припуску, мкм				Розрахунковий припуск 2Zi min	Розрахунковий Розмір,di min мм	Допуск δ. мкм	Граничні Розміри, мм		Граничні значення
	Rzi-1	Ti-1	Pi-1	εi				dmax	dmin	2Zmax	2Zmin
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Заготовки	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Свердління	16	200	130	100	1180	45.276	210	45.49	45.28	-	-
Розсвердлювання	50	70	25	5	300	45.576	160	45.74	45.58	250	300
Зенкерування	40	50	10	-	200	45.776	62	45.838	45.776	98	196
Розвертання
чорнова	32	40	5	-	154	45.93	39	45.96	45.96	134	154
чистове	10	25	-	-	70	46	25	46	46	56	70

На основі даних розрахунку будуємо схему графічного розміщення припусків і допусків при обробці поверхні ∅38 Н7 (рис.2).