2.Технологічна частина

2.1.Аналіз технологічності конструкції деталі

Один із факторів, що суттєво впливає на характер технологічних процесів, є технологічність конструкції виробу і відповідних деталей.

При конструюванні окремих деталей необхідно досягти виконання не тільки експлуатаційних вимог, але також вимог найбільш раціонального та економічного виготовлення виробу.

В цьому і полягає принцип технологічності конструкції.

Поняття технологічності включає в себе визначення ступеня складності обробки заготовки, тобто можливість обробки всіх поверхонь деталі без застосування різних додаткових пристроїв, спеціального ріжучого та вимірювального інструменту та обладнання.

Конструкція деталі дозволяє площини поверхні обробляти на прохід.

Розташування отворів (d=46 мм) не дозволяє одночасну обробку на багатошпиндельному верстаті.

Глухі отвори з різзю розташовані так, що є можливість їх одночасного свердління на багатошпиндельному верстаті, їх не можна замінити наскрізними.

2.2.Службове призначення деталі

Кожна деталь, яка виконує роль кінематичної ланки, має відповідне призначення в машині чи механізмі, до складу якого вона входить. На кожну деталь в машині покладається виконання певних функцій. Ці функції максимально відображаються І уточнюються в формулюванні службового призначення кожної деталі.

Корпусні деталі, а також станини і кронштейни виконують в машинах роль базових деталей. Тому уточнення службового призначення такого типу деталей повинно, в першу чергу, відображати, як і з якою точністю корпусна деталь забезпечує відносне положення інших деталей.

Таким чином, специфічність призначення кожної деталі і умов її роботи повинно найточніше відображатись в опису її службового призначення.

2.3. Вибір методу отримання заготовки

Для виготовлення деталей машин використовують заготовки, отримані литвом, обробкою тиском (поковки, штамповки), заготовки з сортового матеріалу (круг, тавр, кутник та інші). Використовують також заготовки із металокераміки і неметалів (пластмас, гума та інші).

Від правильного вибору заготовки і методу її отримання в значній мірі залежать загальні трудомісткість і собівартість виготовленої деталі. На вибір виду і методу отримання заготовки впливають: матеріал деталі; розміри деталі; конструктивні особливості; річний випуск.

До методів отримання заготовок тиском відносять: вільне кування, гаряча і холодна штампова. Механічні властивості кованих і штампованих заготовок вищі, ніж властивості заготовок, отриманих литвом.

Заготовкою для стінки будемо використовувати гарячу штампову в закритих штампах за ГОСТ 7505 - 74. Цей вид отримання заготовки використовують для отримання заготовок в серійному і масовому виробництвах, для заготовок нескладної форми вагою до 15 кг. При штампові в закритих штампах отримують більш точні заготовки, зменшується кількість використаного металу. Коефіцієнт використання металу знаходиться в межах 0.8-0.85.

Визначимо ступінь складності деталі за формулою:

γ=G₃/Gφ

де G3 - об'єм заготовки,

Gφ - об'єм фігури, в яку вписується заготовка,

Питома густина сталі р=7.85 г/см³

Вважаємо, що деталь отримана штампуванням і призначимо приблизні припуски на довжину і кожну сторону (рис. 1):

на довжину - 3,0 мм на ширину - 3,0 мм на висоту - 3,0 мм

Розміри заготовки Li, Hi, Ві розраховується за формулами:

Li=L+2.5∙5;

Ηi=Η+2.5∙δ;

Β=Β+2.5∙δ;

де L = 130 - довжина деталі, мм; Η = 120 - ширина деталі, мм;

В = 20 - висота деталі, мм;

δ - припуск, мм.

Об'єм заготовки розраховуємо за формулою:

Де G₃ - об'єм заготовки,

Li = 13.3 см.

Ні = 12.3 см.

В ==2.3 см.

G₃ = 13,3*12,3*2,3 = 376,26 см³. Об'єм фігури, в яку вписується заготовка:

С_ф = 13,3*12,3*2,3 = 376,26 см³ Тоді ступінь складності:

γ =G₃ /G₉ = 376,26/376,26 - 1 Визначимо масу заготовки т₃:

т ₃= G₃∙p = 326,02*7,85 = 2559,26 г = 2,56 кг.

Попередня обробка вихідних заготовок полягає в наданні їм такого виду і стану, при якому можливе використання обробки на метало ріжучих верстатах. Характер використання попередніх операцій залежить від виду заготовки. З метою надання необхідних механічних властивостей їх піддають термообробці (відпалу, нормалізації, покращенню).

Вибір методу обробки залежить від конфігурації деталі, її розмірів, точності і якості поверхонь, які обробляються.

Враховуючи задану точність і шорсткість поверхонь деталі визначимо методи їх обробки.

Для поверхонь з шорсткістю Ra 3,2 мкм потрібно виконати чорнове та чистове фрезерування.

Поверхні з шорсткістю Ra 1,6 отримаємо чорновим, чистовим фрезеруванням та шліфуванням.

Отвори оброблятимемо так: свердління, розсвердлювання, чорнове та чистове зенкерування, розвертання.

Поверхні з шорсткістю Ra 6.3 обробляються чорновим та чистовим фрезеруванням.