6.6. Вимоги до якості господарської питної води. Методи очищення.

Чинними законами України передбачається, що для різних господарських потреб має використовуватись вода певної якості, що відповідає встановленим вимогам. Найбільш жорсткими є вимоги до якості питної води і води водойм, що використовується для розведення риби. В багатьох країнах розроблені гранично допустимі норми вмісту тих чи інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води, які відповідають санітарним вимогам.

Державні санітарні правила і норми “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” – ДсанПіН(Порядок) затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.199 6р. №383 і зареєстровано Міністерством юстиції України від 15.04. 1997року (термін впровадження з 01.01.2000р.) В Україні якість води питного призначення визначається нормативними документами, зокремаміждержавним стандартом ГОСТ- 2874-82 “Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю”.

В основі гігієнічного нормування якості питної води лежить відповідність її санітарним умовам безпеки в епідеміологічному, токсикологічному і патофізіологічному відношеннях.

В цілому визначено понад 600 нормованих показників якості води, однак прийняті в сучасній практиці методи очищення води звільняють її лише від 250-300 забруднювачів.

Крім природного самоочищення води застосовуються інші методи очищення, які можна об’єднати у 3 групи: перша-механічні; друга- фізико-хімічні; третя-біологічні.

6.7. Заходи щодо поліпшення використання і охорони водних ресурсів.

Раціональне водокористування повинне базуватись на трьох основних принципах: суворій економії водовитрат; ефективному очищенні стічних вод; санітарній охороні поверхневих та підземних вод від забруднення та виснаження.

Існують значні резерви щодо економії водовитрат. Це зокрема, широкомасштабне застосування на виробництвах замкнених циклів водокористування, заміна на підприємствах існуючих водоємких технологій на більш прогресивні мало водоємкі, вдосконалення технології іригаційних робіт, ефективне очищення і широке використання для зрошування та для виробництва стічних вод, заміна старої аварійної водогінної системи водопостачання населених пунктів на сучасну більш надійну, повсюдне встановлення у водокористувачів лічильників, заміна суто номінальної плати за воду досить високою платою, що відповідає її реальній цінності. Виконання вищезазначених заходів дасть змогу значно скоротити обсяги використання води для господарських та побутових потреб.

Окремою проблемою є охорона поверхневих і підземних вод від виснаження і забруднення. При її вирішенні важливим є дотримання принципу, що при забиранні води з джерела об’єми і темпи водозабору не повинні перевищувати об’єми і темпи водовідновлення. Тому для кожного джерела водопостачання повинен визначатися свій показник допустимого забору води, який має забезпечувати необхідні умови його відновлення і очищення.

Відповідно до Водного Кодексу України на водокористувачів покладається обов’язок дбати про економне використання, відновлення та поліпшення якості водних ресурсів.